Не будет перерыва
May. 7th, 2024 11:26 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanAleksey Kopytko
Разговоры о «саммите мира», гипотетических переговорах вкупе с новостями о ситуации на фронте начали формировать у части граждан неверные ожидания. Это видно по реакции.
Ожидания, что надо продержаться в меньшинстве до конца тайма, а потом будет какой-то перерыв, буквально в июне. Тут всё объяснимо – усталость сказывается, в т.ч. – психологическая…
Не будет перерыва. Тысячу раз повторяли избитую фразу – это марафон. Причём марафон по пересечённой местности.
И сейчас такой участок марафона – очень сложный, когда нужно карабкаться по крутому склону из глубокой ямы. А когда выползем, снова придётся двигаться дальше.
Это особенно важно учитывать в ситуации, когда надо распределить ограниченные ресурсы, в т.ч. – эмоциональные.
Кроме планирования, помогает концентрация на рутине.
Важная тема для многих – конец учебного года.
После окончания учёбы начнётся отток из Ха части семей с детьми школьного возраста. Кто-то на лето. Кто-то будет искать варианты зацепиться в условно более безопасном регионе и смотреть на развитие событий.
Отдельной задачей становится НМТ. Часть людей регистрировалась в других регионах. Потому что тревоги точно повлияют на процесс (в Ха и области зарегистрировалось около 13К детей, это порядка 400 детей в день в период с 18.05 по 21.06. В марте ожидали около 17 тыс.).
Плохо просчитывается, сколько детей решит поступать в харьковские вузы. Интуитивно – достаточно много. Однако невнятности добавляет неясный статус реформы высшего образования. Вот эти бы решения побыстрее.
=====
Валерій Пекар
Бачу нову, вже тридцять шосту, здається, хвилю обговорень: хто чи що в Україні винний в тому, що росія напала. Такі хвилі періодично виникають і зникають, але ніяк не можуть заспокоїтися, як на болоті, де в глибині триває інтенсивний метаболізм. Наче вже вляглося, але ні.
1. В тому, що росія напала, винна росія. Ніхто більше. Жертва не винна в нападі, хай би де вона ходила і як вдяглася. Тим більше що ми не маємо вибору, де ходити: ми живемо на цій землі, іншої нема.
2. Росія напала, тому що вона імперія. Вона не може не нападати, бо тоді помре. Хижак не може не полювати, бо здохне. Але в природі хижаки є частиною екосистеми, а в міжнародній політиці доба імперій минула.
3. Жодні внутрішні зміни не рятують: супер прогресивна й реформована Литва чи Естонія можуть стати наступними об'єктами атаки, незважаючи на НАТО й реформи.
4. Якби ми готувалися до війни, її перебіг міг би бути іншим, але це не відвернуло би нападу. Бо люди, що ухвалили рішення про агресію, живуть у своєму власному уявному світі.
Наша провина є в тому, що ми повільно змінюємося, але нашої провини в тому, що відбувся акт агресії, немає.
=====
Валерій Пекар
-- Ми до вас, професоре, і ось в якій справі...
-- Маєте ордер на обшук?
-- Ні, бо ми в рамках іншої справи. Ми якраз шукаємо Пабло Ескобара, наркобарона. От вирішили до вас зайти, а може, він десь тут переховується. Ми тут походимо, пошукаємо. Адвокату дзвонити не треба, бо ж у нас проти Вас не ведеться провадження. Ми просто так зайшли, подивитися. А раптом він тут. Ну або, може, у вас тут шахрайський кол-центр.
-- А навіщо Швондер фотографує?
-- Розумієте, він у вільний час працює на чверть ставки фотожурналістом на анонімному телеграм-каналі "Лайно у багні". Сім'ю треба годувати, а зарплати в нас маленькі. Ви не переживайте, ми ненадовго.
Разговоры о «саммите мира», гипотетических переговорах вкупе с новостями о ситуации на фронте начали формировать у части граждан неверные ожидания. Это видно по реакции.
Ожидания, что надо продержаться в меньшинстве до конца тайма, а потом будет какой-то перерыв, буквально в июне. Тут всё объяснимо – усталость сказывается, в т.ч. – психологическая…
Не будет перерыва. Тысячу раз повторяли избитую фразу – это марафон. Причём марафон по пересечённой местности.
И сейчас такой участок марафона – очень сложный, когда нужно карабкаться по крутому склону из глубокой ямы. А когда выползем, снова придётся двигаться дальше.
Это особенно важно учитывать в ситуации, когда надо распределить ограниченные ресурсы, в т.ч. – эмоциональные.
Кроме планирования, помогает концентрация на рутине.
Важная тема для многих – конец учебного года.
После окончания учёбы начнётся отток из Ха части семей с детьми школьного возраста. Кто-то на лето. Кто-то будет искать варианты зацепиться в условно более безопасном регионе и смотреть на развитие событий.
Отдельной задачей становится НМТ. Часть людей регистрировалась в других регионах. Потому что тревоги точно повлияют на процесс (в Ха и области зарегистрировалось около 13К детей, это порядка 400 детей в день в период с 18.05 по 21.06. В марте ожидали около 17 тыс.).
Плохо просчитывается, сколько детей решит поступать в харьковские вузы. Интуитивно – достаточно много. Однако невнятности добавляет неясный статус реформы высшего образования. Вот эти бы решения побыстрее.
=====
Валерій Пекар
Бачу нову, вже тридцять шосту, здається, хвилю обговорень: хто чи що в Україні винний в тому, що росія напала. Такі хвилі періодично виникають і зникають, але ніяк не можуть заспокоїтися, як на болоті, де в глибині триває інтенсивний метаболізм. Наче вже вляглося, але ні.
1. В тому, що росія напала, винна росія. Ніхто більше. Жертва не винна в нападі, хай би де вона ходила і як вдяглася. Тим більше що ми не маємо вибору, де ходити: ми живемо на цій землі, іншої нема.
2. Росія напала, тому що вона імперія. Вона не може не нападати, бо тоді помре. Хижак не може не полювати, бо здохне. Але в природі хижаки є частиною екосистеми, а в міжнародній політиці доба імперій минула.
3. Жодні внутрішні зміни не рятують: супер прогресивна й реформована Литва чи Естонія можуть стати наступними об'єктами атаки, незважаючи на НАТО й реформи.
4. Якби ми готувалися до війни, її перебіг міг би бути іншим, але це не відвернуло би нападу. Бо люди, що ухвалили рішення про агресію, живуть у своєму власному уявному світі.
Наша провина є в тому, що ми повільно змінюємося, але нашої провини в тому, що відбувся акт агресії, немає.
=====
Валерій Пекар
-- Ми до вас, професоре, і ось в якій справі...
-- Маєте ордер на обшук?
-- Ні, бо ми в рамках іншої справи. Ми якраз шукаємо Пабло Ескобара, наркобарона. От вирішили до вас зайти, а може, він десь тут переховується. Ми тут походимо, пошукаємо. Адвокату дзвонити не треба, бо ж у нас проти Вас не ведеться провадження. Ми просто так зайшли, подивитися. А раптом він тут. Ну або, може, у вас тут шахрайський кол-центр.
-- А навіщо Швондер фотографує?
-- Розумієте, він у вільний час працює на чверть ставки фотожурналістом на анонімному телеграм-каналі "Лайно у багні". Сім'ю треба годувати, а зарплати в нас маленькі. Ви не переживайте, ми ненадовго.