(no subject)
May. 7th, 2024 08:01 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanБрати Капранови
І у продовження теми, чим ми з Дмитром відрізнялися, бо щиро кажучи, мені й самому іноді доводиться приглядатися до фото, щоб зрозуміти, де хто.
Але існувала й суттєва відмінність.
Пам'ятаєте, як у 99-му прем'єр Пустовойтенко зганяв у військові табори керівників підприємств, що мали борги перед Пенсійним фондом? Вони тоді, бідолашні, жили у наметах, аж доки закриють заборгованість. Адже скарбниця була порожньою, і фонд не мав чим платити пенсії. Звісно, більшість із вас цього не бачила через вік, тому для ілюстрації додам: тоді у великих боржників описували майно і в заставі у Пенсійного фонду замість грошей були дуже цінні речі, наприклад, ставок з рибою чи християнський храм у Криму. Звучить абсурдно, але це абсурд не більший, ніж забирати директорів підприємств на військові збори.
Так от, цю ситуацію тоді розрулив Дмитро. Особисто. Він як радник Голови ПФ розробив і впровадив схему вексельних розрахунків, в результаті якої фонд наповнився живими грошима, ставки та церкви повернули власникам, а пенсіонери знову почали отримувати пенсію. Це правда, і є люди, які можуть підтвердити її.
Пізніше Дмитро створив першу в Україні схему легальної іпотеки "Ощаджитло", бо закону про іпотеку ще не було, кредити на житло давав лише Правекс-банк Черновецького, причому документи на квартиру забирали його бандити і тримали у себе до повернення коштів. А "Ощаджитло" стало хоч і складною, але цілком законною схемою - гроші давав державний Ощадбанк, документи залишалися у власника, тобто все було цивілізовано. Так Дмитро запустив ринок іпотеки, бандитські схеми пішли в минуле, а згодом ухвалили закон про іпотеку за підсумками і зразком Ощаджитла. І це теж можуть підтвердити люди, які тоді працювали і які ці кредити брали.
Ну й нарешті у 2014-му Дмитро забезпечив безперебійну виплату грошей Мінсоцполітики під час Майдану, коли бригади революціонерів захоплювали міністерства і зупинили роботу зокрема Міносвіти, і Мінкульту.
А от Мінсоцполітики на жодну хвилину не зупинило платежів, а там їх значно більше, ніж дохріна - це всі соціальні виплати людям по всій Україні. Можете собі уявити, що почалося б, якби люди припинили отримувати гроші?
Але революція не викликала хаосу та соціальних проблем. Хтось забезпечив роботу Казначейства та інших базових структур, а Дмитро - Мінсоцполітики. Як він це зробив? Ми удвох приїхали до Мінсоцполітики, звідки втекли і міністр, і всі зами, знайшли чиновника, який завідував розрахунками та сказали йому та охороні, що ми беремо міністерство під свій захист, всі повинні працювати, як працювали, а якщо прийдуть люди з битами, охорона має одразу викликати нас. Дмитро знав, як працює Мінсоцполітики та його фонди, тому чітко розумів усі слабкі місця та небезпеки. Люди з битами прийшли, Дмитро поїхав на зустріч із ними та організував наглядову раду, яка взяла під контроль роботу і не допустила хаосу.
Це все я пишу для того, щоб ви знали, ким насправді був Дмитро.
Ну а ви згадуйте його і читайте наші книжки - їх написано на нашому реальному життєвому та емоційному досвіді.
Фото 1995-го року. Поруч син Андрій, нині капітан ЗСУ.
І у продовження теми, чим ми з Дмитром відрізнялися, бо щиро кажучи, мені й самому іноді доводиться приглядатися до фото, щоб зрозуміти, де хто.
Але існувала й суттєва відмінність.
Пам'ятаєте, як у 99-му прем'єр Пустовойтенко зганяв у військові табори керівників підприємств, що мали борги перед Пенсійним фондом? Вони тоді, бідолашні, жили у наметах, аж доки закриють заборгованість. Адже скарбниця була порожньою, і фонд не мав чим платити пенсії. Звісно, більшість із вас цього не бачила через вік, тому для ілюстрації додам: тоді у великих боржників описували майно і в заставі у Пенсійного фонду замість грошей були дуже цінні речі, наприклад, ставок з рибою чи християнський храм у Криму. Звучить абсурдно, але це абсурд не більший, ніж забирати директорів підприємств на військові збори.
Так от, цю ситуацію тоді розрулив Дмитро. Особисто. Він як радник Голови ПФ розробив і впровадив схему вексельних розрахунків, в результаті якої фонд наповнився живими грошима, ставки та церкви повернули власникам, а пенсіонери знову почали отримувати пенсію. Це правда, і є люди, які можуть підтвердити її.
Пізніше Дмитро створив першу в Україні схему легальної іпотеки "Ощаджитло", бо закону про іпотеку ще не було, кредити на житло давав лише Правекс-банк Черновецького, причому документи на квартиру забирали його бандити і тримали у себе до повернення коштів. А "Ощаджитло" стало хоч і складною, але цілком законною схемою - гроші давав державний Ощадбанк, документи залишалися у власника, тобто все було цивілізовано. Так Дмитро запустив ринок іпотеки, бандитські схеми пішли в минуле, а згодом ухвалили закон про іпотеку за підсумками і зразком Ощаджитла. І це теж можуть підтвердити люди, які тоді працювали і які ці кредити брали.
Ну й нарешті у 2014-му Дмитро забезпечив безперебійну виплату грошей Мінсоцполітики під час Майдану, коли бригади революціонерів захоплювали міністерства і зупинили роботу зокрема Міносвіти, і Мінкульту.
А от Мінсоцполітики на жодну хвилину не зупинило платежів, а там їх значно більше, ніж дохріна - це всі соціальні виплати людям по всій Україні. Можете собі уявити, що почалося б, якби люди припинили отримувати гроші?
Але революція не викликала хаосу та соціальних проблем. Хтось забезпечив роботу Казначейства та інших базових структур, а Дмитро - Мінсоцполітики. Як він це зробив? Ми удвох приїхали до Мінсоцполітики, звідки втекли і міністр, і всі зами, знайшли чиновника, який завідував розрахунками та сказали йому та охороні, що ми беремо міністерство під свій захист, всі повинні працювати, як працювали, а якщо прийдуть люди з битами, охорона має одразу викликати нас. Дмитро знав, як працює Мінсоцполітики та його фонди, тому чітко розумів усі слабкі місця та небезпеки. Люди з битами прийшли, Дмитро поїхав на зустріч із ними та організував наглядову раду, яка взяла під контроль роботу і не допустила хаосу.
Це все я пишу для того, щоб ви знали, ким насправді був Дмитро.
Ну а ви згадуйте його і читайте наші книжки - їх написано на нашому реальному життєвому та емоційному досвіді.
Фото 1995-го року. Поруч син Андрій, нині капітан ЗСУ.