![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanУ США після «супервівторка» фактично визначились майбутні конкуренти за пост президента — Джозеф Байден і Дональд Трамп. І це робить робить результати виборчої кампанії майже не передбачуваними.
Так, сьогодні Трамп на декілька відсотків випереджає Байдена. Але за Трампом складний скандальний шлейф — і щодо начебто підбурення до захоплення Капітолію, і щодо сумнівних моментів у бізнесовій діяльності, і щодо звинувачень у давніх сексуальних походеньках.
Він взагалі не мав би балотуватися, бо зазвичай президенти, які програли боротьбу за свій другий термін, у Штатах тихенько йдуть на політичну пенсію. Замість цього Трамп перемагає на праймериз, при чому, перемагає переконливо. Але під час виборів цілком можлива поява ще якогось скандалу, пов’язаного з Трампом, що суттєво зменшить його шанси обратися.
З іншого боку, у Байдена є різна «перспективна електоральна зброя». Зокрема, співачка Тейлор Свіфт, яка підтримує демократів і буцімто може переконати молодь проголосувати за чинного президента. А сьогодні молодь Штатів взагалі не хоче брати участі у тому, що вона називає «геронтологічним блюзнірством».
З урахуванням поважного віку, з кожним із двох кандидатів може трапитися щось таке, що перекреслить попередні прогнози: забуде текст і ляпне щось зовсім неадекватне, заблукає на сцені чи когось з кимось переплутає. І це, до речі, для мене є дивним, тому що зазвичай політична система США підраховується проти подібної непередбачуваності.
Так само багатоваріантної виглядає і політика кожного з кандидатів у разі перемоги щодо України.
З Трампом пов’язують побоювання, що він буде примушувати Україну до капітулянтських переговорів з недоімперією і загалом зруйнує НАТО. Але це зовсім не факт. Цілком можливо, що неадекватний путін зажадає від Трампа не захоплену частину, а всю Україну. А будь-яка незгода з ним гарантовано образить Трампа. І щоб поставити путіна на місце, Трамп почне постачати Києву все, що потрібно для перемоги.
Ще важливо, що серед українських політиків є такі, яких Трамп знає і поважає (це не П. Порошенко), і які потенційно можуть вплинути на перебіг подій. Звісно, якщо не стане заважати офіс чинного президента України.
В свою чергу, у разі збереження за собою Білого Дому, Байден продовжить підтримку України. Але вона і раніше була надто обережною, гомеопатичною і використовувала далеко не всі можливості, яки були і є у наявності.
І загалом, хто сказав, що перемога для Штатів — це обов’язково перемога України над росією? А чому такою перемогою для Штатів не може стати початок так званого «мирного процесу» в Україні? На прикладі Ізраїлю ми бачимо, що цей сценарій цілком може піти у реалізацію.
Тобто, кого б не обрали у Штатах, це багатоваріантність і непевність. Тому не слід очікувати ні чогось дуже позитивного, ні, навпаки, негативного. Завдання України — якомога швидше посилювати власні оборонні можливості і розширювати співпрацю з європейськими партнерами. А у цьому напрямку у нас — ступор, дилетантство і корупція. І ніякі Штати у цьому не винні.
Так, сьогодні Трамп на декілька відсотків випереджає Байдена. Але за Трампом складний скандальний шлейф — і щодо начебто підбурення до захоплення Капітолію, і щодо сумнівних моментів у бізнесовій діяльності, і щодо звинувачень у давніх сексуальних походеньках.
Він взагалі не мав би балотуватися, бо зазвичай президенти, які програли боротьбу за свій другий термін, у Штатах тихенько йдуть на політичну пенсію. Замість цього Трамп перемагає на праймериз, при чому, перемагає переконливо. Але під час виборів цілком можлива поява ще якогось скандалу, пов’язаного з Трампом, що суттєво зменшить його шанси обратися.
З іншого боку, у Байдена є різна «перспективна електоральна зброя». Зокрема, співачка Тейлор Свіфт, яка підтримує демократів і буцімто може переконати молодь проголосувати за чинного президента. А сьогодні молодь Штатів взагалі не хоче брати участі у тому, що вона називає «геронтологічним блюзнірством».
З урахуванням поважного віку, з кожним із двох кандидатів може трапитися щось таке, що перекреслить попередні прогнози: забуде текст і ляпне щось зовсім неадекватне, заблукає на сцені чи когось з кимось переплутає. І це, до речі, для мене є дивним, тому що зазвичай політична система США підраховується проти подібної непередбачуваності.
Так само багатоваріантної виглядає і політика кожного з кандидатів у разі перемоги щодо України.
З Трампом пов’язують побоювання, що він буде примушувати Україну до капітулянтських переговорів з недоімперією і загалом зруйнує НАТО. Але це зовсім не факт. Цілком можливо, що неадекватний путін зажадає від Трампа не захоплену частину, а всю Україну. А будь-яка незгода з ним гарантовано образить Трампа. І щоб поставити путіна на місце, Трамп почне постачати Києву все, що потрібно для перемоги.
Ще важливо, що серед українських політиків є такі, яких Трамп знає і поважає (це не П. Порошенко), і які потенційно можуть вплинути на перебіг подій. Звісно, якщо не стане заважати офіс чинного президента України.
В свою чергу, у разі збереження за собою Білого Дому, Байден продовжить підтримку України. Але вона і раніше була надто обережною, гомеопатичною і використовувала далеко не всі можливості, яки були і є у наявності.
І загалом, хто сказав, що перемога для Штатів — це обов’язково перемога України над росією? А чому такою перемогою для Штатів не може стати початок так званого «мирного процесу» в Україні? На прикладі Ізраїлю ми бачимо, що цей сценарій цілком може піти у реалізацію.
Тобто, кого б не обрали у Штатах, це багатоваріантність і непевність. Тому не слід очікувати ні чогось дуже позитивного, ні, навпаки, негативного. Завдання України — якомога швидше посилювати власні оборонні можливості і розширювати співпрацю з європейськими партнерами. А у цьому напрямку у нас — ступор, дилетантство і корупція. І ніякі Штати у цьому не винні.