don_katalan

Сергій Іванович
Мою статтю і автора двічі згадали*) І то не помилка була – про автора інтер'єру писав. Те, що місцева влада, Бойко і Метінвест принципово закинули чудовий кінотеатр, де все місто полюбляло дивитися фільми – це факт.
Пам'ятаю, як мені було кілька рочків і ми з бабусею приїхали дивитися індійський фільм про клоуна, якому в фіналі на арені цирку роблять операцію хірурги, а той для глядачів жартує. Величезну чергу відстояли, вся зала заповнена.

архівна світлина маріупольського кінотеатру ім. Тараса Шевченка 1960-х рр.

Під входом збоку був тір, де вперше стріляв з "воздушки". Підставили табуретку, заліз, пояснили, як цілитися, заряджати, але згибали зброю, бо в мене ще сил не вистачало, і навіть хвалили, бо в щось попав*)
Полюбляли у нас ці стрілкові розваги, я теж, що допомогло в армії друге місце в полку при стрільбі з АК зайняти. В 90-х навіть електронні тіри-апарати повсюдно прибрали. Навіщо тренуватися, заробляти ~ з ким воювати?
З 90-х також кінотеатр з обрисом Кобзаря закинули, чомусь відстійні фільми туди розподіляли, вже ні разу не бував. Коли писав у 2004 статтю, пропонували Бойку автосалон, виставковий чи культурний центр там зробити. Але умова залишити мозаїку + сусідство з брудним виробництвом робили плани нездійснені.
Коли на комбінат імені Зота Ілліча гендиректором призначили Тараса Григоровича Шевченка ~ ще та вигодована Метінвестом малоукраїнська особа, а міськраду очолив його заступник–мільйонер В. С. Бойченко ~ ситуація не вирішувалась. І навіть не розглядалась.
Більше того, громаді влада докоряла, що велике приміщення, яке можна було використати для різних соціальних чи бізнес-цілей, перетворилося в жахливий бомжатнік. І всі, хто проїжджав чи проходив повз нього, бачили дерева, які росли на вході скрізь бетонні сходи під мозаїкою державотворчого Кобзаря. Викладав фото і пости-докори і я. Повний ігнор, але дерева спиляли. Знайома ситуація? (
Тепер кінотеатр, комбінати і все місто навесні 2022 стали цілями для виконавців місії русского міра. Весь Маріуполь із залишками його мозаїчного мистецтва, яким могло пишатися будь-яке місто світу – жертва.
Живіть з цим, рінати, вадими і псевдо-шевченки
https://www.esthetegazeta.com/post/mariupolskyy-kobzar