Diana Makarova · НАКАЗ ПІТИ І ВМЕРТИ. ІСТОРІЇ БЕЗ ГЕОГРАФІЇ

[don_katalan]

1. ІСТОРІЯ З ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЄЮ
Шість днів тому була я на одній прес-конференції одного спікера. Прес-конференція точилась в режимі "питання-відповідь", хоча відповіді спікера часто переростали в монолог. Спікер збивався, був втомленим надзвичайно.
Спікер був моїм старим товаришем.
Спікер кидав мені кропив'яний скрін і казав:
- А це позначено мінні загородження. Але мін там нема. Все лежить. Скинули вдоль дороги три кілометри перед тими місцями, ніхто не доніс, просто по дорозі покидали і вітзвітувались, що заміновано.
(командування вірить або робить вигляд, що вірить, нагору йде бравурне донесення)
Наступний скрін і пояснення:
- №№ Бригада відбила позиції весною та літом, а далі ніхто нічого не зробив щоб їх втримати. №№ Бригада відійшла на інший відрізок, а на картах це все було як наше, хоч після №№ Бригади туди якщо і заходили, то тільки для галочки і на пару днів.
- Війна для галочки? - перепитувала я.
- Так, орки просто прийшли на свої старі позиції і їх зайняли.
- А що командування? - питалась я.
- А для командування все ок по картах. І так ще багато що на картах нанесено, і чого по факту нема ... А ще нанесені ПВ, позиції відділення і окремо ВП, вогневі позиції... вогневі розвернуті в нашу сторону , бо вони орківські, а як такових нема, це одна дві нори маленькі і окопи по коліно.
- А чому ж не окопувались свого часу?
спікер мовчав у відповідь. Мовляв, ти що, маленька, сама не розумієш чи ж не десятий рік на війні? Окопуватись для слабаків. А ми ж не слабаки, що ти.
- Про це треба казати, що укриттів нема... Але ніхто інформацію про це на доводить, головне щоб пішли, а далі самі розберуться, ми ж герої. При мені комбріг №№ бригади людей підіймав словами, що ви маєте піти і вмерти там, але виконати наказ.
Отак просто - ви маєте піти і вмерти. Не перемогти. Не взяти позицію. А просто тупо вмерти. Такий у вас сьогодні наказ.
Нормальна така мотивація.
- Два тижня після нас на одній тільки позиції в№№ бригади:
10-200
20-сзч
100- відмова виходити на позиції
200-300
Я слухаю спікера і прикидую цифри. Тиждень-два і мінус 330 людей це ще нічого. Це ще навіть не батальйон, а три чверті батальйону.
Я за останні два роки наслухалась розповідей, коли за добу або навіть пів доби з батальйонно-тактичної лишалось в строю 80-90 чоловік. До речі, навіть такі цифри вважаються не надто катастрофічними. Буває й гірше.
Ні-ні, ми не репетуємо, що всі загинули і ващє всі помруть. Ні, ми ж розуміємо - санітарні втрати (поранення, контузії), безвісти, полон, СЗЧ (самовільне залишення частини, тобто дезертирство), відмови.
Відмови йти вперед, щоб виконати наказ.
Бо наказ - йти вперед і тупо вмерти.
ЗАФІКСУЙТЕ ЦЕ МІСЦЕ В ТЕКСТІ.
Дочекавшись, поки істерики дочитають до цього місця, я обов'язково отримаю певну кількість коментів:
- Так, цивільні, ану не вказуйте військовим, що їм робити!
- Генштаб про все знає і на все зважає. А головком в кожному інтерв'ю говорить, що найважливіше для нашої армії це збережені життя! Ви що, не вірите головкому?
або й просто:
- Женщіна, йди вари борщ! Нічого тобі на фронті оце робити!
Особливо люблю, коли таке мені наказують робити політичні та військові оглядачі, які і на фронті жодного разу не були. Я була. Не раз. І не сто. Хто їх рахував, ті рази?
Тепер щодо збережених життів.
В мене є певна кількість знайомих комбатів, які не дозволили своїм людям тупо вмерти. І вивели з позицій залишки батальйонів:
- 80 чоловік
- 94 чоловіка
- умовну роту
за що ці комбати терміново були ПОНИЖЕНІ В ПОСАДАХ З ПРОВАДЖЕННЯМ І СЛУЖБОВИМИ РОЗСЛІДУВАННЯМИ
А чого це ви не захотіли красиво вмерти?
А і правда, чого?
Ну, ладно, ок. Спеціально для тих, хто любить розказувати:
- Воєнним лутше знати!
- Цивільні, не лізьте критикувати воєнних!
ось вам лінк на пост воєнного. І тут у тих, хто в темі, очі полізуть на лоба. Діана Макарова дає лінк на Мирослава Гая?
Як таке взагалі можливо?
Можливо, виявляється.
Виявляється, іноді і Мирослав не бігає з істериками:
- Зараз Отам-от (з точністю до сотень метрів) йде бій! Загинуло вже (далі цифра, взята зі стелі) людей!
Мирослав грішний був раніше такими воплями. Чула, що йому навіть хотіли пику бити. Красиву (без сумнівів) мирославську пику. Зараз чи порозумнішав...
2. ІСТОРІЯ ВІД МИРОСЛАВА ГАЯ
====="головне на війні - не обманювати.
Ні своїх, ні себе...
Важливо, аби нижнє командування доносило реальну обстановку догори, а вище командування ту обстановку бачило.
На війні треба обманювати тільки ворога.
Я не хочу масштабувати це на рівень країни, спущусь нижче...
Важливо не обманювати по людях і так званому БЧС. У тебе по списку людей стільки-то, а по наявності та готовності - набагато менше, бо є санітарні втрати, ті хто у відпустці, поранені, зниклі безвісти, переміщенні на посадах, хтось в СЗЧ. Треба завжди давати оцінку, скільки у тебе реально людей, готових виконувати завдання.
У тебе на мапі є посадка чи висота, а там цього не має. Тобі повідомляє старше керівництво, що там є позиція, яку тримає дружній взвод, а її немає. Тобі кажуть, що за даними розвідки старшого командира там ворога не має, а він є. І т.д., т.д., т.д.
У нас зараз позиція може бути просто "норою", де намагаються вижити 2-3 бійці, ця позиція може мати у старшого командування 2-3 назви, бо різні підрозділи називали по різному, тому коли вона знищується, чи полишається через постійне вогневе ураження, по доповідях здається не "нора", а цілий район оборони."=====
https://www.facebook.com/724192162/posts/10159244067277163/
Зверніть увагу - ні Мирослав, ні я не даємо крапочки фронту, де це відбувається. З двох причин.
Перша - нічого ворогу знати, де це відбувається.
Друга - відбувається це, на жаль, по нашому фронту скрізь.
Третя, що невимовно радує - у ворога те ж саме, часом гірше. Але м'яса в них більше. В нас людей набагато менше. І наші люди точно не м'ясо, авжеж?
3. ІСТОРІЯ ПРО ПОСИЛЕННІ ЗАХОДИ МОБІЛІЗАЦІЇ
... колись читала оповідання когось зі старих фантастів. Там країна, яка перемогла у грандіозній війні, готувалась до переможного параду. Жінки, що працювали в тилу, десь нашкрібали залишки довоєнної косметики, фарбувались, робили одна одній зачіски. Всі чекали на чоловіків, які повертаються з війни.
І ось розпочався парад.
Гриміли площею танки, летіли літаки, їхали самоходки.
Але не було ніде живої сили. Не було маршируючих колон чоловіків, що повертаються з війни. А потім виявилось, що танки й самоходки, пушки й установки - всі вони вже управляються автоматично. А людей немає. І не буде.
Люди з фронту не повернулись.
... якийсь чужинський політолог, позираючи на наші справи, сказав приблизно так:
- Ваше командування заявило, що потребує ще кілька сотень тисяч людей. А навіщо їм ці люди? Щоб бездарно покласти їх в посадках під Бахмутом, точно так же, як поклали попередніх?
Тут найважливішим словом буде - бездарно.
Здається, суспільство починає поступово розуміти, що за останні десять років, а найгірше за останні два роки - поняття "покласти бездарно" є ключовим в політиці стратегії й тактики нашої війни.
Фрази, кинуті в гарячці:
- За десять годин бою поклали батальйон! Не було артилерійської підтримки...
або:
- За три тижні на цих позиціях змінилось три бригади. Повоювали, повтрачали тупо, йдуть на відновлення.
Бригада вийшла на фронт - в бригади 50% втрат - бригаду відводять на відновлення. Що означають ці втрати? Що вороги повбивали 50% бригади? Пояснюю ще раз. Щоб не репетували про "108 загиблих в одному автобусі!", ходить в нас зараз ще й такий фейк.
Та ні.
В цифри втрат входять:
- загиблі
- безвісти
- поранені
- сильно контужені, тому що слабо контужені воюють всі, і хто ж там не контужений?
- підтверджені полонені
- і відмовники.
Відмовників багато. Насправді їх дуже багато. Їх надто багато. Про це не прийнято говорити вголос. Але ті, що точно знають цифри, терміново ініціювали закон з драконівськими мірами. Проголосив його начальник Генерального штабу Шаптала, наполягав на прийнятті Головком Залужний, ратифікував цей закон підпис президента Зеленського https://www.ukrinform.ua/.../3658648-prezident-pidpisav...
але ж чи пересаджаєш всих, хто ось сьогодні тупо відмовляється виходити в бій? Це, може, сотні. В одній бригаді. В один день. Було й таке в одному пеклі нашої війни
А чому ж вони відмовляються?
Ну, як чому. Читай вище:
- Не було підтримки артилерії.
- Не окопались свого часу, а тепер ми на цьому полі як в тирі. Нас просто розстрілюють.
- Десять годин дзвонили на пост оперативного командування, просили підтримку артилерії, там просто не відповідали.
- Ви на Оце командування дзвонили? Так, там не брати трубку звичне діло. Не царська ця справа.
Це як? У вас тут прорив на лінії, йде ключовий бій, а в оперативному не беруть трубку?
Ну да. Що вас дивує? Невже вас ще щось може дивувати?
Але якими б причинами не були викликані втрати підрозділів - втрати є втратами, і рідішають ряди захисників. І люди дійсно потрібні. Щоб підмінити і підставити плече тим, хто вже знесилений. Або випав з обойми.
Але.
... якийсь чужинський політолог, позираючи на наші справи, спитав приблизно так:
- А ви не думали, що в цій війні ви м'ясо м'ясом не задавите? Чи ви не думали, що треба змінювати саме ставлення до стратегії й тактики ведення війни?
- шо? га? - відповідають наші високопоставлені стратеги.
- він про що ващє? - питаються вони ошелешено.
Та багато про що він. Про все, описане нині мною, моїми спікерами і навіть Мирославом Гаєм. Про наказ тупо піти і тупо вмерти, невже це і є мета нашої оборони? Про те, що нічого не змінюється в нашій армії.
А ще про те, які стояли черги до війсськкоматів в 2014 році - і як вже в тому ж році почалась кампанія з придушення патріотичного руху України.
Нащо і чим придушували?
Це що, п'ята колона працювала в нашому уряді й командуванні?
Та ні, що ви. Зовсім необов'язково. Це те ж саме, про що ви вже годину читаєте мій довжелезний пост:
- тупе командування
- тупі накази
- повна байдкжість до життя солдата, сержанта, ба навіть офіцера української армії.
Також я згадую черги до військкоматів в 2022 році.
І порівнюю з тим, як зараз країна потребує нових драконівських законів щодо мобілізації, тому що бажання воювати за країну наглухо вже відбите у країни. Тому що сьогодні наш воїн - закріпачений рекрут в нашій сучасній армії. Та тому що причина в:
- тупому командуванні
- тупих наказах
- повній байдужості до життя солдата, сержанта ба навіть офіцера.
Причина також в повністю розваленій вертикалі: позиція-командуваннябату-командуваннябригади-оперативнекомандування-генштаб-головком.
Причина також в тому, що наше командування, виявляється, навіть не знає ДІЙСНУ картину того, що відбувається на фронті. Бо йде гра в зіпсований телефон. Бо йдуть і йдуть наверх приглажені доповіді. Яким вірять. Бо так легше. Бо так простіше. І аж до Головкома. А Головком мусить дати доповідь, в свою чергу, президенту. А вони обидва - союзникам. І йде глобальне приглажування картини на всих рівнях. Щоб верхні не дали по шапці нижнім.
Але ж союзники теж не дурні. Вони, мені іноді здається, трохи краще бачуть ситуацію на фронті, ніж наші ріднесенькі генерали, молимось за них, свічечку в коментах, дякую.
4. ІСТОРІЯ ПРО ВОРОЖУ КАВАЛЕРІЮ
... давайте, я вам розповім ще одну історію з фронту. Мою улюблену і досить показову.
Десь в році чи не 2016 почали з'являтись на фронті протитанкові "їжаки", збиті зі стовбурів, дощок, кривих гілок, взятих в посадках дерев. Тоді посадок ще вистачало.
Ми вибалушували очі на лоба, споглядаючи таку дивовижу, чудуючись, кого і що покликані спинити ці дерев'яні споруди.
Тоді ж в нас почались заявки з фронту на бухти ліски. Звичайної капронової ліски. Ми вже геть нічого не розуміли, аж доки на якомусь з блокпостів нам не пояснили. Виявляється, на фронті, в одному з командувань з'явився такий собі полковник Голяков.
(на цьому місці гусари, які мали честь бути знайомими з полковником, валяться від реготу - полковник був відомою особистістю і полишив по собі істерично-реготливу пам'ять)
Полковник Голяков же ж і розпорядився, що кожен підрозіл (НГУ) мусить збити певну кількість таких дерев'яних протитанкових "йожиків" і сплести певну кількість квадратних метрів путанки з ліски.
Для чого?
Чим це могло допомогти фронту?
А це від ворожої кінноти й піхоти, серйозно пояснював полковник Голяков. Мало лі шо цим русскім збреде в голову.
Ми уявляли донські отряди, що з гиканням і посвистом мчать на наші позиції, всі як один на білих конях, практічєськи ескадрон гусар літучих - і валились від сміху. Військовим було не до сміху. Вони мусили здати певну кількість квадратних метрів путанки і виставити дерев'яні "йожики". Полковник Голяков перевіряв це особисто.
- Тут от в чому річ. - пояснив один з офіцерів, сумно пощипуючи розкішні вуса. - Полковник Голяков вийшов на фронт, і їздить по ньому, не розстаючись з книжечкою про стратегію й тактику ведення бойових дій. Ця книжечка завжди з ним, затріпана й зачитана. І все б нічого, але книжечка ця видана в 1939 році.
Генерали завжди готуються до минулих воєн.
В нашому випадку - ще й до позаминулих.
Вдіяти з цим нічого не можна. На жаль, будь-які спроби ротації нашого військового командування приведуть до ще гіршого стану.
АЛЕ ЗМІНЮВАТИ СТРАТЕГІЮ Й ТАКТИКУ ЧИ Ж НЕ ПОРА, СУКИ ВИ ШТАБНІ?
Але змінювати питання доповідей по вертикалі
але змінювати сам підхід до збереження життя молодшого складу
але принаймні починати окопуватись
чи ж не пора?
Штабні ви наші високі чини імені полковника Голякова!
Примітка.
До речі, ви ж бачите, скільки уваги нині приділяється нашій аеророзвідці, ви ж чуєте, скільки ведеться зборів на коптери, скільки вже робиться цих коптерів а скільки потужних курсів для навчання пілотів! Ще трохи, і ми почнемо домінувати в повітрі, еге ж, еге ж? Еге жжжжжжжжж...
Примітка до примітки.
Днями в одну досить професійну і забезпечену групу добре спрацьованих разом пілотів прийшов наказ - виділити трьох людей, тримати СП (спостережний пункт)
Тобто, перекладаю з воєнного на цивільний - харе ото літати, в нас піхоти не вистачає. І пілоти вийшли піхотою. За три дні один поранений, двоє контужених. Евакуація до госпіталю. В результаті групи аеророзвідки практично немає.
Привіт тобі, полковник Голяков?
Привіт тобі, комбриг №№№ Бригади, що проводжає воїнів у бій такою промовою:
- Ви маєте піти і вмерти там, але виконати наказ.
От вам і все.
А, ні, ще не все. Військові можуть багато додати про ставлення до зарплат і до поранень, до реабілітацій і до забезпечення. Але це вже будуть інші історії. Інші - але взяті з тієї ж книжечки випуску 1939 року.
Мені жаль. Але давайте-но виведемо мораль цих басен капслоком
ЖОДНІ ПОСИЛЕНІ МІРИ ПО МОБІЛІЗАЦІЇ
ЖОДНІ ПОСИЛЕНІ ЗАКОНИ ПРО ПОКАРАННЯ ВІЙСЬКОВИХ
НЕ ДОПОМОЖУТЬ
ДОКИ НАША АРМІЯ НЕ ПОЧНЕ ЗМІНЮВАТИСЬ
ЗМІНИ БАЖАНО ПОЧИНАТИ ЗГОРИ

єдине що тут радує - у росіян ситуація в чомусь ще гірша.
Але м'яса в них більше. Ніж в нас людей.

Comments

[notabler]

Это самый страшный пост с начала войны для меня. Думала, ну, Арестович все про это врет. Но Диана!

[xou]

И арестович и диана врут когда открывают рот.

[don_katalan]

От лише не треба порівнювати шматок лайна і Діану (при всіх її недоліках, так)

[don_katalan]

Крьішу рвет у нас всех массово.