![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВіктор Балога
На початку війни було важливо отримати максимальну увагу та підтримку світу, і правда в тому, що президент з цим чудово впорався. Але сьогодні ситуація змінилася, як через зовнішні обставини, так і через внутрішні проблеми, які вже не можна приховати, контролюючи єдиний телемарафон.
По-перше, вже зрозуміло, що навіть серед наших партнерів є втома від війни, і дехто починає шукати можливість змусити Україну до «несправедливого миру».
По-друге, з усіх дірок лізе некомпетентність та патологічна тяга до схематозу багатьох з тих, хто представляє нашу владу, а їхні корупційні схеми видно навіть з-за океану. І якщо нічого не робити, то все разом, однозначно негативно впливатиме на рівень подальшої військової та фінансової допомоги від партнерів та моральний стан нашого суспільства.
Тому, щоб вижити та перемогти у війні, президент має прийняти складні для себе рішення.
Сьогодні очевидно, що монополія на владу приносить державі все більше шкоди, а президент не має права бути тим, хто прикриває своїм авторитетом вузьке коло не дуже чистих на руку людей, які окрім іншого бояться говорити правду чи вказувати на хибні рішення.
Так само для країни великий мінус мати міністрів та інших високопосадовців без власної думки, які звітують перед клерками з офісу президента, які часто не мають навіть формальних повноважень.
А яка користь для держави від ручних силовиків, які кошмарять чужих для влади людей чіпляючись до дурниць, а своїх «великих» злодіїв захищають всіма можливими методами?
Тому, якщо на Банковій далі залишать все як є, вдавши, що все під контролем, то наслідки можуть бути досить сумними.
Але вихід з цієї ситуації не президентські вибори під час війни, яких не хочуть ані українці, ані партнери, а новий уряд, створений на основі широкої коаліції, що об'єднає представників різних політичних сил, та який працюватиме до завершення війни та нових виборів.
Всі мають бути в одному човні, розділивши між собою тягар відповідальності за рішення, що приймаються.
Крім того, такий крок стане своєрідним суспільним договором на час війни, що консолідує націю та перезапустить виконавчу владу.
Можна звичайно далі шукати всюди ворогів, які зазіхають на твої рейтинги, чи хаяти журналістів, громадських діячів та західних союзників й обійтись переставлянням крісел в ОП, але навряд чи в України та нас всіх ще є час, який далі можна так тупо згаяти.
=====
Відповідь Арестовича Кочеткову (на це)
-----
Олексій Арестович · Це нескладно.
1. Запроваджуємо надзвичайний стан в економіці, сфері нацбезпеки, енергетиці, фінансах. Мета - скорочення процедур, прискорення розвитку.
2. Запускаємо аудит країни у виконанні когось с Великої Четвірки.
3. Знижуємо облікову ставку до 7%, робимо дешеві та доступні гроші для виробників.
4. Реформуємо податковий та митний кодекси - з метою розширення бази оподаткування, спрощення адміністрування, сприяння зборам. Податок на виведений капітал замість податку на прибуток. Адміністрування податків у підприємця має займати не більше ніж півгодини на тиждень. Митниця та податкова - сервісні, а не каральні органи.
5. На фронті стаємо в стратегічну оборону. Змінюємо кадрову політику в Силах Оборони на людиноцентрічну: більше житті зберегти, більше фахівців зростити.
Змінюємо систему мобілізації: вводимо підготовку резервів заздалегідь та ротацію мобілізованих. Випускаємо чоловіків за кордон - з умовою повернення у разі призову.
6. Негайно та масово пропускаємо приватний бизнес в оборонне виробництво - з можливістю допомагати напряму окремим військовим частинам - поза процедурами МОУ.
7. Починаємо кластерний розвиток економіки - зі спеціалізацією регіонів та всебічним плановим забезпеченням такої спеціалізації (з урахуванням необхідності прикриття з повітря). Будівничим надаються податкові та митні пільги. Насамперед, нас цікавлять власні, малі нафтопереробні заводи та малі електростанції.
8. Пропозиція колективному Заходу - готові на варіант Кисенджера - вимагаємо вступ до НАТО з зобовʼязанням не відвойовувати окуповані на момент вступу території, а добиватися їх повернення лише політичним шляхом.
9. Негайно починаємо широкі інтеграційні процеси з сусідами - Польщею, Румунією насамперед, особливо в сфері ВПК.
10. Реформа освіти. Скорочення кількості ВВНЗ на користь створення декількох профільних, потужних, добре забезпечених університетів. Надання їм прав автономності, створення на їх базі науково-дослідницьких та науково-виробничих центрів. Відновлення системи профтехосвіти, мета - відновлення наукової та інженерної шкіл.
Освіта - в приоритет, широкі інвестиції в культур, насамперед, у видавництво та переклад.
11. Введення страхової медицини. Мета - бути здоровим вигідніше фінансово, ніж хворим.
12. Пенсійна реформа, введення приватних Пенсійних Фондів за гарантіями страхування вкладень.
Це для початку.
---
Alexandr Kochetkov
Алексей Арестович Так, Олексію - це конкретика, і це безумовно добре. Зрозуміло, що для переламу ситуації необхідні і показові кроки по поверненню справедливості, наприклад, призов до ВСУ депутатів, чиновників ОП, КМ, ВР та інших. Але я писав дещо про інше. В нас принципово відсутня відповідальність влади за дії і бездіяльність. Наприклад, потрібна чітка відповідальність за публічні зобов'язання політиків. В нас немає єдиної виконавчою влади, тому ОП по факту рулить усім, але ні за що не відповідає. Судова влада перетворилися у закритий кар'єр по видобутку бабла і так далі. Тобто, вся похапцем створена (так, і за моєї участі) пострадянська система влади вже не відповідає потребам, не працює і не дозволить реалізувати проект успішної суб'єктної України. Від Зеленського очікували саме зламу цієї неефективної системи, а він її ще більше примітивізував та зацементував... Ви згодні, що майбутня влада України змушена буде перезавантажити систему влади чи у Вас є надія впоратися в тій системі, що існує?
=====
Арестович в інтервʼю росіянам визнав, що перебуває за кордоном. Він не збирається повертатися і буде вести «опозиційну» діяльність за межами України.
На питання в якій країні він перебуває, Арестович відповів: «Весь час подорожую». Нескінченний бойовий вихід.
На початку війни було важливо отримати максимальну увагу та підтримку світу, і правда в тому, що президент з цим чудово впорався. Але сьогодні ситуація змінилася, як через зовнішні обставини, так і через внутрішні проблеми, які вже не можна приховати, контролюючи єдиний телемарафон.
По-перше, вже зрозуміло, що навіть серед наших партнерів є втома від війни, і дехто починає шукати можливість змусити Україну до «несправедливого миру».
По-друге, з усіх дірок лізе некомпетентність та патологічна тяга до схематозу багатьох з тих, хто представляє нашу владу, а їхні корупційні схеми видно навіть з-за океану. І якщо нічого не робити, то все разом, однозначно негативно впливатиме на рівень подальшої військової та фінансової допомоги від партнерів та моральний стан нашого суспільства.
Тому, щоб вижити та перемогти у війні, президент має прийняти складні для себе рішення.
Сьогодні очевидно, що монополія на владу приносить державі все більше шкоди, а президент не має права бути тим, хто прикриває своїм авторитетом вузьке коло не дуже чистих на руку людей, які окрім іншого бояться говорити правду чи вказувати на хибні рішення.
Так само для країни великий мінус мати міністрів та інших високопосадовців без власної думки, які звітують перед клерками з офісу президента, які часто не мають навіть формальних повноважень.
А яка користь для держави від ручних силовиків, які кошмарять чужих для влади людей чіпляючись до дурниць, а своїх «великих» злодіїв захищають всіма можливими методами?
Тому, якщо на Банковій далі залишать все як є, вдавши, що все під контролем, то наслідки можуть бути досить сумними.
Але вихід з цієї ситуації не президентські вибори під час війни, яких не хочуть ані українці, ані партнери, а новий уряд, створений на основі широкої коаліції, що об'єднає представників різних політичних сил, та який працюватиме до завершення війни та нових виборів.
Всі мають бути в одному човні, розділивши між собою тягар відповідальності за рішення, що приймаються.
Крім того, такий крок стане своєрідним суспільним договором на час війни, що консолідує націю та перезапустить виконавчу владу.
Можна звичайно далі шукати всюди ворогів, які зазіхають на твої рейтинги, чи хаяти журналістів, громадських діячів та західних союзників й обійтись переставлянням крісел в ОП, але навряд чи в України та нас всіх ще є час, який далі можна так тупо згаяти.
=====
Відповідь Арестовича Кочеткову (на це)
-----
Олексій Арестович · Це нескладно.
1. Запроваджуємо надзвичайний стан в економіці, сфері нацбезпеки, енергетиці, фінансах. Мета - скорочення процедур, прискорення розвитку.
2. Запускаємо аудит країни у виконанні когось с Великої Четвірки.
3. Знижуємо облікову ставку до 7%, робимо дешеві та доступні гроші для виробників.
4. Реформуємо податковий та митний кодекси - з метою розширення бази оподаткування, спрощення адміністрування, сприяння зборам. Податок на виведений капітал замість податку на прибуток. Адміністрування податків у підприємця має займати не більше ніж півгодини на тиждень. Митниця та податкова - сервісні, а не каральні органи.
5. На фронті стаємо в стратегічну оборону. Змінюємо кадрову політику в Силах Оборони на людиноцентрічну: більше житті зберегти, більше фахівців зростити.
Змінюємо систему мобілізації: вводимо підготовку резервів заздалегідь та ротацію мобілізованих. Випускаємо чоловіків за кордон - з умовою повернення у разі призову.
6. Негайно та масово пропускаємо приватний бизнес в оборонне виробництво - з можливістю допомагати напряму окремим військовим частинам - поза процедурами МОУ.
7. Починаємо кластерний розвиток економіки - зі спеціалізацією регіонів та всебічним плановим забезпеченням такої спеціалізації (з урахуванням необхідності прикриття з повітря). Будівничим надаються податкові та митні пільги. Насамперед, нас цікавлять власні, малі нафтопереробні заводи та малі електростанції.
8. Пропозиція колективному Заходу - готові на варіант Кисенджера - вимагаємо вступ до НАТО з зобовʼязанням не відвойовувати окуповані на момент вступу території, а добиватися їх повернення лише політичним шляхом.
9. Негайно починаємо широкі інтеграційні процеси з сусідами - Польщею, Румунією насамперед, особливо в сфері ВПК.
10. Реформа освіти. Скорочення кількості ВВНЗ на користь створення декількох профільних, потужних, добре забезпечених університетів. Надання їм прав автономності, створення на їх базі науково-дослідницьких та науково-виробничих центрів. Відновлення системи профтехосвіти, мета - відновлення наукової та інженерної шкіл.
Освіта - в приоритет, широкі інвестиції в культур, насамперед, у видавництво та переклад.
11. Введення страхової медицини. Мета - бути здоровим вигідніше фінансово, ніж хворим.
12. Пенсійна реформа, введення приватних Пенсійних Фондів за гарантіями страхування вкладень.
Це для початку.
---
Alexandr Kochetkov
Алексей Арестович Так, Олексію - це конкретика, і це безумовно добре. Зрозуміло, що для переламу ситуації необхідні і показові кроки по поверненню справедливості, наприклад, призов до ВСУ депутатів, чиновників ОП, КМ, ВР та інших. Але я писав дещо про інше. В нас принципово відсутня відповідальність влади за дії і бездіяльність. Наприклад, потрібна чітка відповідальність за публічні зобов'язання політиків. В нас немає єдиної виконавчою влади, тому ОП по факту рулить усім, але ні за що не відповідає. Судова влада перетворилися у закритий кар'єр по видобутку бабла і так далі. Тобто, вся похапцем створена (так, і за моєї участі) пострадянська система влади вже не відповідає потребам, не працює і не дозволить реалізувати проект успішної суб'єктної України. Від Зеленського очікували саме зламу цієї неефективної системи, а він її ще більше примітивізував та зацементував... Ви згодні, що майбутня влада України змушена буде перезавантажити систему влади чи у Вас є надія впоратися в тій системі, що існує?
=====
Арестович в інтервʼю росіянам визнав, що перебуває за кордоном. Він не збирається повертатися і буде вести «опозиційну» діяльність за межами України.
На питання в якій країні він перебуває, Арестович відповів: «Весь час подорожую». Нескінченний бойовий вихід.