![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Алі Татар-заде
в ложі патриціїв гомоніли пошепки, позираючи на літературний клуб:
- Щось забагато вершників.
- І плебеїв.
- А он той, з мордякою як в зарізяки? Закладаюся, взагалі вольноотпущеник.
- Ні, це ветеран війни.
Людина з лицем зарізяки з великого кальпурнієвого шляху присіла на задніх ложах.
Ведучий клубу вийшов, поправив тогу, здійняв руку у вітанні та почав:
- Сьогодні в нас чудова новина. Нашу зустріч відвідав іноземний літератор.
в залі загомонили.
хтось видав оплески, але припинив, збагнувши, що ще зарано.
- Звичайно, ви хочете знати, хто він.
Зустрічайте.
Газдрубал Ганібаловічь Варка!
під оплески вийшов худорлявий письменик.
- Дякую за увагу, - почав він. - К сожалінню, я поганус володєтіс ваш чюдєсніс язикус.
- Гадаю, ніхто не проти, - радісно перебив його ведучий, - якщо пан Варка для удопства розмовлятиме своєю рідною, карфагенською. Ми ж усі чудово вміємо по карфагенські.
літератор з лицем як у зарізяки з великої кальпурнієвої дороги повільно встав і підійшов до Варки.
- Ганібаловічь, кажеш?
- Да, да, - підтвердив той.
- А чи ти не той, того, родич, ну той, того...
- Ганібала? да, ми в нєкотором родє родічі. Но у нас очєнь сложниє отношенія.
Понімаітє, не всє ф Карфагєнє васпрінімают ету войну как нєчьто екзістенціальноє.
Для многіх ана проста шок, катораго многіє пока іщьо не переварілі іво.
Панімаітє, вєдь у наших народов так многа опщева.
Вот вазьмьом к прімєру вашева Енея і нашу Дідону...
що сталось далі, не встигли помітити ні в патриційній ложі, де весь час відволікалися на теревеньки і тому дивились неуважно;
ні в плебейській,
ні, що вже дивно, навіть у вершників, а цей клас завжди вважався зорким.
По підлозі покотилося щось важке, наче хтось зашив у м'яча гарбуз.
Ветеран швидким рухом сховав коротесенький скіфський меч у простирадла свого білосніжного одягу.
Газдрубал Ганібаловічь Варка, простоявши ще якусь мить без голови, впав до ніг статуї Феба, оточеної кам'яними але милими музами.
- Хто цей нахаба? - пронеслося з патриційської ложи.
- Та то якийсь ветеран війни. Сципіон чи як там його. У нього на іспанському фронті геть криша поїхала.
Сціпіон з обличчям людини з великої кальпурнієвої дороги тим часом підняв відтяту голову за волосся і проголосив:
- Карфагенська культура має бути скасована.
Відтята голова карфагенця застигла в німому подиві.
У залі здійнявся шум, гам і формений шкандаль.
Проте з того часу карфагенські письменики вже не навідувалися в римські літературні клуби.
в ложі патриціїв гомоніли пошепки, позираючи на літературний клуб:
- Щось забагато вершників.
- І плебеїв.
- А он той, з мордякою як в зарізяки? Закладаюся, взагалі вольноотпущеник.
- Ні, це ветеран війни.
Людина з лицем зарізяки з великого кальпурнієвого шляху присіла на задніх ложах.
Ведучий клубу вийшов, поправив тогу, здійняв руку у вітанні та почав:
- Сьогодні в нас чудова новина. Нашу зустріч відвідав іноземний літератор.
в залі загомонили.
хтось видав оплески, але припинив, збагнувши, що ще зарано.
- Звичайно, ви хочете знати, хто він.
Зустрічайте.
Газдрубал Ганібаловічь Варка!
під оплески вийшов худорлявий письменик.
- Дякую за увагу, - почав він. - К сожалінню, я поганус володєтіс ваш чюдєсніс язикус.
- Гадаю, ніхто не проти, - радісно перебив його ведучий, - якщо пан Варка для удопства розмовлятиме своєю рідною, карфагенською. Ми ж усі чудово вміємо по карфагенські.
літератор з лицем як у зарізяки з великої кальпурнієвої дороги повільно встав і підійшов до Варки.
- Ганібаловічь, кажеш?
- Да, да, - підтвердив той.
- А чи ти не той, того, родич, ну той, того...
- Ганібала? да, ми в нєкотором родє родічі. Но у нас очєнь сложниє отношенія.
Понімаітє, не всє ф Карфагєнє васпрінімают ету войну как нєчьто екзістенціальноє.
Для многіх ана проста шок, катораго многіє пока іщьо не переварілі іво.
Панімаітє, вєдь у наших народов так многа опщева.
Вот вазьмьом к прімєру вашева Енея і нашу Дідону...
що сталось далі, не встигли помітити ні в патриційній ложі, де весь час відволікалися на теревеньки і тому дивились неуважно;
ні в плебейській,
ні, що вже дивно, навіть у вершників, а цей клас завжди вважався зорким.
По підлозі покотилося щось важке, наче хтось зашив у м'яча гарбуз.
Ветеран швидким рухом сховав коротесенький скіфський меч у простирадла свого білосніжного одягу.
Газдрубал Ганібаловічь Варка, простоявши ще якусь мить без голови, впав до ніг статуї Феба, оточеної кам'яними але милими музами.
- Хто цей нахаба? - пронеслося з патриційської ложи.
- Та то якийсь ветеран війни. Сципіон чи як там його. У нього на іспанському фронті геть криша поїхала.
Сціпіон з обличчям людини з великої кальпурнієвої дороги тим часом підняв відтяту голову за волосся і проголосив:
- Карфагенська культура має бути скасована.
Відтята голова карфагенця застигла в німому подиві.
У залі здійнявся шум, гам і формений шкандаль.
Проте з того часу карфагенські письменики вже не навідувалися в римські літературні клуби.
no subject
Date: 2023-09-27 04:39 pm (UTC)