![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВітаю вас, це Сергій Власенко і мій Ютуб-канал «Політичний Нафталін».
Ще раз хочу зазначити, що це канал для розумних - канал для тих, хто хоче думати. Всіх інших прошу одразу відключатися, незважаючи на те, що тема буде сьогодні цікава, але відключайтеся - щоб похейтити, у вас є інші канали, де ви можете робити все, що бажаєте. У нас є певні правила, за яким ми працюємо. У нас нема хейту, ми аналізуємо, ми думаємо, ми розмірковуємо, ми приймаємо обґрунтовані і виважені рішення - не зважаючи на те, що теми гарячі, теми палаючі, теми болючі, теми дуже актуальні і дуже цікаві.
До речі: Шана-Това, бо сьогодні іудеї справляють Новий рік, вітаю всіх. Іще раз - Шана-Това, доброго Нового року.
Не закликаю нікого підписатись, не закликаю нікого ставити лайки - мене це не цікавить, так само як і вас, до речі, не цікавлять мої лайки. Дивіться, розмірковуйте, думайте, приймайте участь.
Сьогодні будемо говорити про дві непересічні події, які відбулися сьогодні. До речі, ми хотіли виходити не сьогодні, а через декілька днів, але сьогоднішні дві події змусили мене прийняти рішення і звернутися до вас із своїми роздумами.
Ці дві події – це вручення повідомлення про підозру у державній зраді народному депутату Нестору Шуфричу і передача до суду справи проти Януковича і Азарова по Харківських Угодах.
Ви знаєте, ці дві справи об'єднують декілька речей, які є абсолютно непересічними, але повторюються в Україні раз у раз.
Чомусь велика кількість людей говорить про те, що вони абсолютно підтримують рух України в Європу, але як тільки постає питання відповідальності, вони чомусь всі сповідують сталінські підходи до правосуддя. Або іще гірше - якісь такі традиції, які були в Сполучених Штатах два-три століття назад і називалися Судом Лінча.
Давайте ми визначимось: ми або нація, яка іде в Європу з європейськими демократичними цінностями, в тому числі і з питанням презумпції невинуватості, в тому числі і з повагою до судових рішень, в тому числі і з тим, щоб не називати злочинцем людину до вироку. Після вироку - так.
Хоча знов-таки можна називати людину злочинцем в політичному сенсі цього слова - тут нема питань. Але якщо ми говоримо про відповідальність у кримінально караній площині, згідно з українською Конституцією, злочинцем можна назвати людину лише суд і лише за умови, що це рішення набуло законної сили.
Я не захищаю ані Шуфрича, ані Януковича, ані, боронь Боже, Азарова. Я говорю про інше - до речі, я говорив це по відношенню і до попереднього президента Петра Порошенка. Вибачте, що цитую себе, але я колись сказав, що настільки поважаю право людини на захист, що я буду першим, хто буде забезпечувати Петрові Порошенку право на захист за ті дії, які він вчиняв, будучи президентом України. Те саме я можу сказати і про Нестора Шуфрича, і, вибачте, про Януковича, і про Азарова.
Право на захист – це такий, знаєте, наріжний камінь демократії і наріжний камінь судової системи. Я переконаний, що вина Януковича і Азарова точно буде доведена. По Нестору Шуфричу ще не можу сказати, бо я не бачив матеріалів справ - але по Януковичу і Азарову, виходячи із їх публічних дій, публічних висловлювань, публічних закликів, абсолютно очевидно, що вони винуваті у скоєнні того, що їм інкримінують. Але знов-таки, я закликаю дочекатися рішення суду.
Повертаючись до справи Нестора Шуфрича. Ви знаєте, я сьогодні бачу величезну кількість фотожаб на фотографії, пов'язані з проведенням обшуку в домі Нестера Шуфрича. Нестор Шуфрич – мій багаторічний політичний опонент. Нестор Шуфрич – це людина, яка сповідує іншу ідеологію ніж я. Але я поважаю європейську Конвенцію з прав людини, яка забороняє знущатися над людьми. І будь-яка людина в Україні, якщо арештована, не повинна піддаватися знущанням. Я вважаю, що абсолютно неприпустимою є публікація фотографій під час проведення слідчих дій. Надто фотографій, які ніяк не пов'язані з обвинуваченням. Єдина мета таких публікацій – дискредитувати особу, щодо якої відбувається слідчі дії. Жодної іншої мети немає.
Я ще раз підкреслю, Нестор Шуфрич – мій багаторічний політичний опонент, з яким неодноразово ми опонували один іншому у Верховній Раді і на багатьох ефірах, коли у нас була така можливість до війни. Ми сперечались. Ми доводили абсолютно протилежні позиції. Але я ще раз підкреслю. Абсолютно неприпустимою є публікація фотографій із приватного помешкання - фотографій, не пов'язаних з обвинуваченням. Бо це ж не лише питання Шуфрича.
Зверніть увагу. В кожному провадженні, в кожній справі у нас є фотографії з місця проведення обшуку. І, як правило, ці фотографії дискредитують людину, у якої проводяться слідчі дії. Дискредитують в питанні абсолютно непов'язаному із тим звинуваченням, яке отримала людина. Єдина мета – це показати, захейтити цю людину, зробити посягання на її честь та гідність і зробити це в абсолютно незаконний і некоректний спосіб.
Давайте ми вдома проведемо фотосесію у тих людей, які проводили обшук у Шуфрича. Я переконаний, що ми знайдемо там багато цікавих речей, ми знайдемо можливість теж посміятися, що у них там щось є. Це не має відношення до обвинувачення. А обвинувачення достатньо серйозні, обвинувачення достатньо важкі - достатньо, щоб потребувати серйозно аргументованих доказів. А нам замість доказів пропонують якісь радянські кітеля, якісь радянські шинелі, які висять в приватному будинку Нестора Шуфрича. Мені замість цього, як громадянину України, як людині, яка має реальну юридичну освіту, вибачте, отриману не у Поплавського - мені необхідні докази винуватості Нестора Шуфрича. Я хочу їх почути і побачити.
На жаль, мій досвід, припустимо, читання повідомлень про підозру в попередніх скликаннях, коли ще існував спеціальний порядок притягнення депутатів до кримінальної відповідальності - говорить про інше. Я читав всі повідомлення про підозру, які заходили до Верховної Ради. Як правило, вони звучать приблизно так: в невідомому місці, в невідомий час, з невідомими спільниками народний депутат зробив то-то або то-то. Це що, повідомлення про підозру? Чи це щось інше? Тому я хочу, в даному випадку, почути перелік доказів. А не переглядати фотографії того, що висить дома в приватній обстановці у тої чи іншої людини.
Я ще раз підкреслю, це питання не лише Нестора Шуфрича. Це, на жаль, погана традиція, яка сьогодні існує в українських правоохоронних органах. Майже з усіх слідчих дій або офіційно публікуються такі фотографії або робиться витік так званим "дружнім журналістам". І жодного разу ніхто не провів розслідування, як фотографії із слідчих дій утекли до тих чи інших засобів масової інформації.
Я ще раз підкреслю, я не захищаю Шуфрича.
Я очікую від правоохоронних органів у цій справі серйозних, аргументованих доказів, які беззаперечно будуть свідчити про вину Нестора Шуфрича. Або якихось інших дій, скерованих на те, щоб ці матеріали потрапили до суду, в належний обґрунтований спосіб.
І, до речі, повертаючись до загальних питань, насправді давайте визначимось, що нам, як українському суспільству, треба в таких резонансних справах. Якщо нам треба просто отримати рішення Печерського районного суду, то тоді правоохоронці можуть подавати просто пусті папки - хай просто буде написано щось, якась юридична абракадабра, набір слів. І я переконаний, що Печерський районний суд - умовний Печерський районний суд, я підкреслю ще раз, або якийсь інший районний, Н-ний районний суд, винесе рішення і засудить таких людей. Хоча це теж питання. Чому суди розглядають питання, не базуючись на матеріалах справи, а базуючись на настроях суспільства?
Незалежний суд, незалежний в тому числі від настроїв суспільства суд – це же базова засаднича річ для нормальної демократичної держави. Як ми можемо поважати судові рішення, якщо ми розуміємо, що вони приймаються на догоду або політичним інтересам, або так званим "інтересам суспільства", які виражають 5-7% населення України?
Я за те, щоб судді не боялися виносити чесні і справедливі рішення. Є реальні докази в матеріалах справи, які передали правоохоронні органи - значить, людина повинна бути покарана. Немає належних обґрунтованих доказів в матеріалах, які передали в суд - людина повинна бути звільнена від покарання з вибаченнями, а справа повинна бути закрита з вибаченнями.
На жаль, в Україні величезний відсоток обвинувальних вироків. Величезний. І це, знаєте, правоохоронці цим пишаються, але це ознака, вибачте, ну, сталінської системи правосуддя. 90% і більше - до 98% обвинувальних вироків суду по матеріалах прокурора, то це не хороший показник роботи прокуратури, а показник поганої роботи суду.
Я знаю абсолютно точно - давайте не торкатись справи Шуфрича - я знаю іншу справу проти іншої людини, яка не є політиком загальноукраїнського рівня, яка ніколи не належала до Партії Регіонів. Але є матеріали справи по людині, теж обвинувачення в державній зраді, колаборуванні з ворогом. Але при цьому у людини на руках є лист від Головного Управління Розвідки про те, що він здійснював дії свої на користь Головного Управління Розвідки Міністерства оборони України. А справа далі продовжується. Справа вже триває більше року.
Чи нам потрібні такі справи? Чи все-таки нам потрібні справи, коли ми чітко розуміємо, що людина винувата - є докази, що людина засуджена коректно, і при цьому це судове рішення встоїть, буде підтримане в європейських інституціях.
І тут я би хотів перейти до другої справи, справи Азарова і, прости Господи, Януковича щодо Харківських Угод. Звичайно, я був присутній у сесійній залі Верховної Ради, якщо я не помиляюсь - 27 квітня 2010 року - коли відбувалася ратифікація Харківських Угод. Звичайно, ми тоді як опозиція повністю блокували сесійну залу. Ви всі пам'ятаєте ці картинки. Я думаю, що їх зараз можна показати - картинки, як горіли петарди, коли українська опозиція прапором затягнула всі свої місця для голосування для того, щоб не дати можливість регіоналам фальсифікувати. Коли низці народних депутатів від опозицій було нанесено тілесних ушкоджень середньої тяжкості, проламані голови, розбиті носи, поламані носи, була серйозна бійка, тоді закидали тодішнього спікера Литвина яйцями. Ви пам'ятаєте, що тоді двоє охоронців навколо нього стояли з зонтиками.
Тому як на мене - ратифікація Харківських угод має абсолютно злочинний характер і має зовнішні ознаки кримінально караного діяння, тобто злочину. І це означає, що люди, які це все організовували, які це все проводили, повинні нести відповідальність. Але знов таки, в суд повинні потрапити матеріали, які це доводять. Тобто, завдання слідчого - не показувати в суді лише відео. Його задача – подати в належний, задокументований, по процесуальному порядку доказ, або докази, низку доказів, які будуть беззаперечно - поза межами, як сказано в КПК, поза межами будь-якого розумного сумніву стверджувати, що Янукович і Азара в цьому винні.
Це не проблема мого переконання, що вони винні. Таке моє внутрішнє переконання як громадянина, як людина, яка була свідком цих подій.
Але від того, наскільки якісно зробили роботу правоохоронні органи, буде залежати, перше, чи зможе український суд винести це рішення? Друге, чи зможе це рішення устояти в апеляції, в касації в українських судах? І саме головне, чи зможуть ці рішення бути підтримані і підтверджені європейськими судовими інституціями, якщо Янукович і Азаров вирішать туди звертатися.
На жаль, враховуючи ситуацію із попереднім рішенням по Януковичу - мені здається, що вона дає Януковичу можливість в європейському суді довести, що той суд був не зовсім коректним - я так мягко скажу. І для мене це особистий біль.
Тому що я вважаю, що непрофесійна політична работа тодішнього керівництва Генеральної Прокуратури замість якісної і фахової роботи може призвести до того, що Янукович буде почуватися переможцем. Хоча він не повинен ним бути. Він здійснював ці злочини, він робив це публічно, зухвало, зрозуміло і так далі.
Але завдяки "роботі" наших правоохоронців недостатньо буде матеріалів для того, щоб це підтвердити. До речі, ми вже бачимо, що з 2014 року по сьогоднішній день вже майже 10 років у нас немає того, що зветься "Red Notice" - червоної картки «Інтерполу» по Януковичу. Чому? Тому що матеріали, які подані в «Інтерпол», недостатні, необґрунтовані і незрозумілі. Хтось каже, «Інтерпол" - політизована організація. А це не так.
Як член юридичного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, можу стверджувати, що ми на засіданні юридичного комітету неодноразово обговорювали питання залежності або незалежності інтерполу від різного зловживання з боку країн-учасників Ради Європи. Ми проводили низку слухань за участю керівництва інтерпола і у мене є абсолютно чітке розуміння, що Інтерпол готовий ставити червоні картки в тих випадках, коли у нього немає сумнівів.
А якщо у нього є сумнів - тоді українські правоохоронці чомусь некоректно, неправильно, неповно, недоречно підготували матеріали, і це проблема не Інтерпола. Така сама ситуація, на жаль, із тим, що Європейський суд у Люксембурзі знімає з Януковича санкції. Так, це попередні санкції. Але все одно суд визнав, що не було достатньо підстав для застосування цих санкцій. А це означає, що українські правоохоронні органи недопрацьовують по цьому питанню. Бо це ми подаємо в Європейський Союз матеріали, які слугують підставою для застосування санкцій проти Януковича і компанії. Ми не допрацьовуємо, наші правоохоронні органи не допрацьовують.
Нам знову треба повертатися від політичних гасел до реальної серйозної професійної роботи правоохоронних органів з одного боку. А з другого боку, суспільству треба забути про синдром "ворогів народу" 1937 року. Ми ж всі пам'ятаємо, як це було. Якщо ні, подивіться хроніку, як це відбувалось. Коли повні зали стояли і аплодували вирокам про страту людей, і кричали "вороги народу, вороги народу". А в 1953-1956 році всі були реабілітовані зі словами, що це були політичні репресії.
Я проти цього. Я за те, щоб у нас в Україні не було сумнівів в судових рішеннях. Я за те, щоб у нас не було сумнівів в діях правоохоронців. Я за те, щоб правоохоронці діяли в абсолютно суворій відповідності до вимог Кримінально-Процесуального Кодексу незалежно від того, хто є фігурантом справи. Чи це Нестор Шуфрич, чи це Янукович, чи це Порошенко, чи це хтось інший – не грає жодної ролі. До всіх відношення повинно бути однаковим.
І не можна знущатися над тою людиною, проти якої або щодо якої відбувається певні слідчі дії. Тому я очікую, я сподіваюсь, найближчим часом - бо якщо вже є повідомлення про підозру - що правоохоронні органи опублікують докази винуватості Нестора Шуфрича, і ми всі це побачимо.
Я на це дуже очікую.
А у справі Януковича Азарова я все-таки сподіваюся, що відповідне судове провадження буде відповідним європейським демократичним стандартам. Я сподіваюся, що воно буде відрізнятися трошки від того, як ця справа розглядалася в Оболонському суді. Адже інша справа щодо Януковича розглядалася в Оболонському районному суді міста Києва. Я все-таки сподіваюсь, що нинішнє провадження буде відповідати європейським стандартам і менше буде можливостей у Януковича маніпулювати процесуальними, процедурними або політичними мотивами для того, щоб оскаржувати цю справу або в Європейський Суд з Прав Людини, або в якусь іншу міжнародну судову інституцію, юрисдикція якої визнається Україною.
Я за чесний справедливий суд, я за якісну професійну роботу правоохоронних органів, я за те, щоб ми перестали бути суспільством, яке з одного боку говорить, що ми йдемо в Європу, але з другого боку, як тільки мова заходить про якихось одіозних людей, ми задкуємо і одразу хочемо до них застосовувати якісь інші стандарти правосуддя.
Хочу нагадати всім, що у нас поки що діє українська Конституція.
І ще раз підкреслю, я очікую найближчим часом реальних, серйозних, обґрунтованих доказів винуватості тих людей, про яких ми сьогодні з вами говорили.
До зустрічі! Ще раз, Шана-Това!
Ще раз хочу зазначити, що це канал для розумних - канал для тих, хто хоче думати. Всіх інших прошу одразу відключатися, незважаючи на те, що тема буде сьогодні цікава, але відключайтеся - щоб похейтити, у вас є інші канали, де ви можете робити все, що бажаєте. У нас є певні правила, за яким ми працюємо. У нас нема хейту, ми аналізуємо, ми думаємо, ми розмірковуємо, ми приймаємо обґрунтовані і виважені рішення - не зважаючи на те, що теми гарячі, теми палаючі, теми болючі, теми дуже актуальні і дуже цікаві.
До речі: Шана-Това, бо сьогодні іудеї справляють Новий рік, вітаю всіх. Іще раз - Шана-Това, доброго Нового року.
Не закликаю нікого підписатись, не закликаю нікого ставити лайки - мене це не цікавить, так само як і вас, до речі, не цікавлять мої лайки. Дивіться, розмірковуйте, думайте, приймайте участь.
Сьогодні будемо говорити про дві непересічні події, які відбулися сьогодні. До речі, ми хотіли виходити не сьогодні, а через декілька днів, але сьогоднішні дві події змусили мене прийняти рішення і звернутися до вас із своїми роздумами.
Ці дві події – це вручення повідомлення про підозру у державній зраді народному депутату Нестору Шуфричу і передача до суду справи проти Януковича і Азарова по Харківських Угодах.
Ви знаєте, ці дві справи об'єднують декілька речей, які є абсолютно непересічними, але повторюються в Україні раз у раз.
Чомусь велика кількість людей говорить про те, що вони абсолютно підтримують рух України в Європу, але як тільки постає питання відповідальності, вони чомусь всі сповідують сталінські підходи до правосуддя. Або іще гірше - якісь такі традиції, які були в Сполучених Штатах два-три століття назад і називалися Судом Лінча.
Давайте ми визначимось: ми або нація, яка іде в Європу з європейськими демократичними цінностями, в тому числі і з питанням презумпції невинуватості, в тому числі і з повагою до судових рішень, в тому числі і з тим, щоб не називати злочинцем людину до вироку. Після вироку - так.
Хоча знов-таки можна називати людину злочинцем в політичному сенсі цього слова - тут нема питань. Але якщо ми говоримо про відповідальність у кримінально караній площині, згідно з українською Конституцією, злочинцем можна назвати людину лише суд і лише за умови, що це рішення набуло законної сили.
Я не захищаю ані Шуфрича, ані Януковича, ані, боронь Боже, Азарова. Я говорю про інше - до речі, я говорив це по відношенню і до попереднього президента Петра Порошенка. Вибачте, що цитую себе, але я колись сказав, що настільки поважаю право людини на захист, що я буду першим, хто буде забезпечувати Петрові Порошенку право на захист за ті дії, які він вчиняв, будучи президентом України. Те саме я можу сказати і про Нестора Шуфрича, і, вибачте, про Януковича, і про Азарова.
Право на захист – це такий, знаєте, наріжний камінь демократії і наріжний камінь судової системи. Я переконаний, що вина Януковича і Азарова точно буде доведена. По Нестору Шуфричу ще не можу сказати, бо я не бачив матеріалів справ - але по Януковичу і Азарову, виходячи із їх публічних дій, публічних висловлювань, публічних закликів, абсолютно очевидно, що вони винуваті у скоєнні того, що їм інкримінують. Але знов-таки, я закликаю дочекатися рішення суду.
Повертаючись до справи Нестора Шуфрича. Ви знаєте, я сьогодні бачу величезну кількість фотожаб на фотографії, пов'язані з проведенням обшуку в домі Нестера Шуфрича. Нестор Шуфрич – мій багаторічний політичний опонент. Нестор Шуфрич – це людина, яка сповідує іншу ідеологію ніж я. Але я поважаю європейську Конвенцію з прав людини, яка забороняє знущатися над людьми. І будь-яка людина в Україні, якщо арештована, не повинна піддаватися знущанням. Я вважаю, що абсолютно неприпустимою є публікація фотографій під час проведення слідчих дій. Надто фотографій, які ніяк не пов'язані з обвинуваченням. Єдина мета таких публікацій – дискредитувати особу, щодо якої відбувається слідчі дії. Жодної іншої мети немає.
Я ще раз підкреслю, Нестор Шуфрич – мій багаторічний політичний опонент, з яким неодноразово ми опонували один іншому у Верховній Раді і на багатьох ефірах, коли у нас була така можливість до війни. Ми сперечались. Ми доводили абсолютно протилежні позиції. Але я ще раз підкреслю. Абсолютно неприпустимою є публікація фотографій із приватного помешкання - фотографій, не пов'язаних з обвинуваченням. Бо це ж не лише питання Шуфрича.
Зверніть увагу. В кожному провадженні, в кожній справі у нас є фотографії з місця проведення обшуку. І, як правило, ці фотографії дискредитують людину, у якої проводяться слідчі дії. Дискредитують в питанні абсолютно непов'язаному із тим звинуваченням, яке отримала людина. Єдина мета – це показати, захейтити цю людину, зробити посягання на її честь та гідність і зробити це в абсолютно незаконний і некоректний спосіб.
Давайте ми вдома проведемо фотосесію у тих людей, які проводили обшук у Шуфрича. Я переконаний, що ми знайдемо там багато цікавих речей, ми знайдемо можливість теж посміятися, що у них там щось є. Це не має відношення до обвинувачення. А обвинувачення достатньо серйозні, обвинувачення достатньо важкі - достатньо, щоб потребувати серйозно аргументованих доказів. А нам замість доказів пропонують якісь радянські кітеля, якісь радянські шинелі, які висять в приватному будинку Нестора Шуфрича. Мені замість цього, як громадянину України, як людині, яка має реальну юридичну освіту, вибачте, отриману не у Поплавського - мені необхідні докази винуватості Нестора Шуфрича. Я хочу їх почути і побачити.
На жаль, мій досвід, припустимо, читання повідомлень про підозру в попередніх скликаннях, коли ще існував спеціальний порядок притягнення депутатів до кримінальної відповідальності - говорить про інше. Я читав всі повідомлення про підозру, які заходили до Верховної Ради. Як правило, вони звучать приблизно так: в невідомому місці, в невідомий час, з невідомими спільниками народний депутат зробив то-то або то-то. Це що, повідомлення про підозру? Чи це щось інше? Тому я хочу, в даному випадку, почути перелік доказів. А не переглядати фотографії того, що висить дома в приватній обстановці у тої чи іншої людини.
Я ще раз підкреслю, це питання не лише Нестора Шуфрича. Це, на жаль, погана традиція, яка сьогодні існує в українських правоохоронних органах. Майже з усіх слідчих дій або офіційно публікуються такі фотографії або робиться витік так званим "дружнім журналістам". І жодного разу ніхто не провів розслідування, як фотографії із слідчих дій утекли до тих чи інших засобів масової інформації.
Я ще раз підкреслю, я не захищаю Шуфрича.
Я очікую від правоохоронних органів у цій справі серйозних, аргументованих доказів, які беззаперечно будуть свідчити про вину Нестора Шуфрича. Або якихось інших дій, скерованих на те, щоб ці матеріали потрапили до суду, в належний обґрунтований спосіб.
І, до речі, повертаючись до загальних питань, насправді давайте визначимось, що нам, як українському суспільству, треба в таких резонансних справах. Якщо нам треба просто отримати рішення Печерського районного суду, то тоді правоохоронці можуть подавати просто пусті папки - хай просто буде написано щось, якась юридична абракадабра, набір слів. І я переконаний, що Печерський районний суд - умовний Печерський районний суд, я підкреслю ще раз, або якийсь інший районний, Н-ний районний суд, винесе рішення і засудить таких людей. Хоча це теж питання. Чому суди розглядають питання, не базуючись на матеріалах справи, а базуючись на настроях суспільства?
Незалежний суд, незалежний в тому числі від настроїв суспільства суд – це же базова засаднича річ для нормальної демократичної держави. Як ми можемо поважати судові рішення, якщо ми розуміємо, що вони приймаються на догоду або політичним інтересам, або так званим "інтересам суспільства", які виражають 5-7% населення України?
Я за те, щоб судді не боялися виносити чесні і справедливі рішення. Є реальні докази в матеріалах справи, які передали правоохоронні органи - значить, людина повинна бути покарана. Немає належних обґрунтованих доказів в матеріалах, які передали в суд - людина повинна бути звільнена від покарання з вибаченнями, а справа повинна бути закрита з вибаченнями.
На жаль, в Україні величезний відсоток обвинувальних вироків. Величезний. І це, знаєте, правоохоронці цим пишаються, але це ознака, вибачте, ну, сталінської системи правосуддя. 90% і більше - до 98% обвинувальних вироків суду по матеріалах прокурора, то це не хороший показник роботи прокуратури, а показник поганої роботи суду.
Я знаю абсолютно точно - давайте не торкатись справи Шуфрича - я знаю іншу справу проти іншої людини, яка не є політиком загальноукраїнського рівня, яка ніколи не належала до Партії Регіонів. Але є матеріали справи по людині, теж обвинувачення в державній зраді, колаборуванні з ворогом. Але при цьому у людини на руках є лист від Головного Управління Розвідки про те, що він здійснював дії свої на користь Головного Управління Розвідки Міністерства оборони України. А справа далі продовжується. Справа вже триває більше року.
Чи нам потрібні такі справи? Чи все-таки нам потрібні справи, коли ми чітко розуміємо, що людина винувата - є докази, що людина засуджена коректно, і при цьому це судове рішення встоїть, буде підтримане в європейських інституціях.
І тут я би хотів перейти до другої справи, справи Азарова і, прости Господи, Януковича щодо Харківських Угод. Звичайно, я був присутній у сесійній залі Верховної Ради, якщо я не помиляюсь - 27 квітня 2010 року - коли відбувалася ратифікація Харківських Угод. Звичайно, ми тоді як опозиція повністю блокували сесійну залу. Ви всі пам'ятаєте ці картинки. Я думаю, що їх зараз можна показати - картинки, як горіли петарди, коли українська опозиція прапором затягнула всі свої місця для голосування для того, щоб не дати можливість регіоналам фальсифікувати. Коли низці народних депутатів від опозицій було нанесено тілесних ушкоджень середньої тяжкості, проламані голови, розбиті носи, поламані носи, була серйозна бійка, тоді закидали тодішнього спікера Литвина яйцями. Ви пам'ятаєте, що тоді двоє охоронців навколо нього стояли з зонтиками.
Тому як на мене - ратифікація Харківських угод має абсолютно злочинний характер і має зовнішні ознаки кримінально караного діяння, тобто злочину. І це означає, що люди, які це все організовували, які це все проводили, повинні нести відповідальність. Але знов таки, в суд повинні потрапити матеріали, які це доводять. Тобто, завдання слідчого - не показувати в суді лише відео. Його задача – подати в належний, задокументований, по процесуальному порядку доказ, або докази, низку доказів, які будуть беззаперечно - поза межами, як сказано в КПК, поза межами будь-якого розумного сумніву стверджувати, що Янукович і Азара в цьому винні.
Це не проблема мого переконання, що вони винні. Таке моє внутрішнє переконання як громадянина, як людина, яка була свідком цих подій.
Але від того, наскільки якісно зробили роботу правоохоронні органи, буде залежати, перше, чи зможе український суд винести це рішення? Друге, чи зможе це рішення устояти в апеляції, в касації в українських судах? І саме головне, чи зможуть ці рішення бути підтримані і підтверджені європейськими судовими інституціями, якщо Янукович і Азаров вирішать туди звертатися.
На жаль, враховуючи ситуацію із попереднім рішенням по Януковичу - мені здається, що вона дає Януковичу можливість в європейському суді довести, що той суд був не зовсім коректним - я так мягко скажу. І для мене це особистий біль.
Тому що я вважаю, що непрофесійна політична работа тодішнього керівництва Генеральної Прокуратури замість якісної і фахової роботи може призвести до того, що Янукович буде почуватися переможцем. Хоча він не повинен ним бути. Він здійснював ці злочини, він робив це публічно, зухвало, зрозуміло і так далі.
Але завдяки "роботі" наших правоохоронців недостатньо буде матеріалів для того, щоб це підтвердити. До речі, ми вже бачимо, що з 2014 року по сьогоднішній день вже майже 10 років у нас немає того, що зветься "Red Notice" - червоної картки «Інтерполу» по Януковичу. Чому? Тому що матеріали, які подані в «Інтерпол», недостатні, необґрунтовані і незрозумілі. Хтось каже, «Інтерпол" - політизована організація. А це не так.
Як член юридичного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, можу стверджувати, що ми на засіданні юридичного комітету неодноразово обговорювали питання залежності або незалежності інтерполу від різного зловживання з боку країн-учасників Ради Європи. Ми проводили низку слухань за участю керівництва інтерпола і у мене є абсолютно чітке розуміння, що Інтерпол готовий ставити червоні картки в тих випадках, коли у нього немає сумнівів.
А якщо у нього є сумнів - тоді українські правоохоронці чомусь некоректно, неправильно, неповно, недоречно підготували матеріали, і це проблема не Інтерпола. Така сама ситуація, на жаль, із тим, що Європейський суд у Люксембурзі знімає з Януковича санкції. Так, це попередні санкції. Але все одно суд визнав, що не було достатньо підстав для застосування цих санкцій. А це означає, що українські правоохоронні органи недопрацьовують по цьому питанню. Бо це ми подаємо в Європейський Союз матеріали, які слугують підставою для застосування санкцій проти Януковича і компанії. Ми не допрацьовуємо, наші правоохоронні органи не допрацьовують.
Нам знову треба повертатися від політичних гасел до реальної серйозної професійної роботи правоохоронних органів з одного боку. А з другого боку, суспільству треба забути про синдром "ворогів народу" 1937 року. Ми ж всі пам'ятаємо, як це було. Якщо ні, подивіться хроніку, як це відбувалось. Коли повні зали стояли і аплодували вирокам про страту людей, і кричали "вороги народу, вороги народу". А в 1953-1956 році всі були реабілітовані зі словами, що це були політичні репресії.
Я проти цього. Я за те, щоб у нас в Україні не було сумнівів в судових рішеннях. Я за те, щоб у нас не було сумнівів в діях правоохоронців. Я за те, щоб правоохоронці діяли в абсолютно суворій відповідності до вимог Кримінально-Процесуального Кодексу незалежно від того, хто є фігурантом справи. Чи це Нестор Шуфрич, чи це Янукович, чи це Порошенко, чи це хтось інший – не грає жодної ролі. До всіх відношення повинно бути однаковим.
І не можна знущатися над тою людиною, проти якої або щодо якої відбувається певні слідчі дії. Тому я очікую, я сподіваюсь, найближчим часом - бо якщо вже є повідомлення про підозру - що правоохоронні органи опублікують докази винуватості Нестора Шуфрича, і ми всі це побачимо.
Я на це дуже очікую.
А у справі Януковича Азарова я все-таки сподіваюся, що відповідне судове провадження буде відповідним європейським демократичним стандартам. Я сподіваюся, що воно буде відрізнятися трошки від того, як ця справа розглядалася в Оболонському суді. Адже інша справа щодо Януковича розглядалася в Оболонському районному суді міста Києва. Я все-таки сподіваюсь, що нинішнє провадження буде відповідати європейським стандартам і менше буде можливостей у Януковича маніпулювати процесуальними, процедурними або політичними мотивами для того, щоб оскаржувати цю справу або в Європейський Суд з Прав Людини, або в якусь іншу міжнародну судову інституцію, юрисдикція якої визнається Україною.
Я за чесний справедливий суд, я за якісну професійну роботу правоохоронних органів, я за те, щоб ми перестали бути суспільством, яке з одного боку говорить, що ми йдемо в Європу, але з другого боку, як тільки мова заходить про якихось одіозних людей, ми задкуємо і одразу хочемо до них застосовувати якісь інші стандарти правосуддя.
Хочу нагадати всім, що у нас поки що діє українська Конституція.
І ще раз підкреслю, я очікую найближчим часом реальних, серйозних, обґрунтованих доказів винуватості тих людей, про яких ми сьогодні з вами говорили.
До зустрічі! Ще раз, Шана-Това!