![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Кремль через своїх приручених "експертів" на Заході почав тестувати концепт ідеї мирної угоди на умовах "Крим - російський, а Донбас та Луганщина - плебісцит під міжнародним контролем".
В озвучених ідеях начебто кремль навіть погоджується, щоб участь у плебісциті отримали право брати лише ті, хто постійно проживав на нині окупованх територіях "континентальної" України за 10 років до вторгнення росії у 2014 році, а контроль за його проведенням здійснював міжнародний військовий контингент з нейтральних країн типу Індії (!!!).
Я б особисто не зважав на цю умову, оскільки суто технічно це тупа і банальна кремлівська замануха, яка сама по собі нічого не вартує, а лише виконує роль гачка для початку вигідного йому процесу. Проте її варто згадати, бо вона виставляється наперед як фантик для західної аудиторії, прив'язаній на котлеті з гівна, яку пропонується згодувати Україні.
Так от.
Деталі можна розписувати довго, як і аргументи за і проти, проте суть зводиться до давно всім відомого: Крим росія концептуально бажає забрати собі, і це не обговорюється, а окуповані та на сторіччя вперед умертвлені росією решта територій України - забирайте собі. Так і бути.
Проте обов'язково зробіть нам плебісцит як димову завісу.
Але є ще одна умова, яка прихована в нижніх рядках: Україна ніколи не має бути прийнята до НАТО. А в ЄС - окей, але через погодження з росією.
Ну і вишенька на тортику: негайне зняття ВСІХ санкцій з росії.
Для просування цих ідей кремль найняв дуже широкий спектр публічних впливових осіб та opinion makers, аж до радників Пентагону. Хоч і старих пердунів, проте досі працюючих. А ще таких, яких слухають.
З боку кремля ведеться системна та грунтовна робота, метою якої є створення смислового поля для майбутніх переговорів, структурувавши його наперед потрібною кремлю логікою та засіявши по-максимуму власними базовими визначеннями. Кремль усвідомлює, що більшість цих визначень цілком імовірно буде відкинута. Проте аби залишилося хоч щось в його інтересах, він продовжить їх накидувати все більше і більше, не гребуючи найабсурднішими.
А погоджуючись відкидати явну "дічь" він збирається отримати репутацію конструктивної та договороспроможної сторони.
"Дічь" доручено вкидати через публічних осіб типу Такера Карлсона чи напомажені кремлем роти кількох представників Республіканської партії, що випасають найбільш тупу та ізоляціоністську аудиторію виборців. Проте "інфодічь" так само стає більш гнучкою, і за допомогою її трансформації автори намагаються відкушувати собі більше слухачів як зправа, так і зліва.
Так само, як жодна інформаційна спецоперація кремля ніколи не мала на меті досянення виключно локального успіху, так і цього разу кремлівська активність спрямована на "пом'якшення" опору, на створення мікротріщин в інформаційному полі західних виборців, і таким чином впливі на західних політиків.
І, як завжди, домігшись пробиття тріщини, кремль спрямовуватиме в її розширення та роздовбування всієї своєї інформаційної армії.
А тепер до головного.
Для кремля, як це на перший погляд не парадоксально, справа не в приналежності Криму. Це фірмовий кремлівський стереотип, який має дезорієнтувати його опонентів.
Мета кремля там, в значно нижчому пункті, який нібито опущений з перших номерів пріоритетності: в унеможливленні остаточного відходу України до сфери впливу Заходу.
Бо якщо змінити трохи ракурс огляду ситуації та перспектив, то виникає логічне запитання: а навіщо росії Крим, якщо в результаті цього "обміну" буде втрачена Україна?.. Куди потім собі той Крим вішати?..
Адже насправді росія ніколи не воювала виключно за Крим. Війною за Крим вона завжди захищала свій контроль саме над Україною. А для цього потрібно було контролювати контакт України з Чорним морем, і з умовного Новоросійська це робити просто нереально.
Тому розмови про обмін Криму на примарну "волю" для України і такий самий примарний "мир" - виключно питання розпочатку відліку часу до нового нападу з метою відновлення кремлем контролю над Україною.
А зараз росії просто дуже потрібен перепочинок для відновлення сил.
Під будь-яким приводом.
Для нової війни.
Тому й впарювати будуть "інфодічь" несамовито.
Якось так.
В озвучених ідеях начебто кремль навіть погоджується, щоб участь у плебісциті отримали право брати лише ті, хто постійно проживав на нині окупованх територіях "континентальної" України за 10 років до вторгнення росії у 2014 році, а контроль за його проведенням здійснював міжнародний військовий контингент з нейтральних країн типу Індії (!!!).
Я б особисто не зважав на цю умову, оскільки суто технічно це тупа і банальна кремлівська замануха, яка сама по собі нічого не вартує, а лише виконує роль гачка для початку вигідного йому процесу. Проте її варто згадати, бо вона виставляється наперед як фантик для західної аудиторії, прив'язаній на котлеті з гівна, яку пропонується згодувати Україні.
Так от.
Деталі можна розписувати довго, як і аргументи за і проти, проте суть зводиться до давно всім відомого: Крим росія концептуально бажає забрати собі, і це не обговорюється, а окуповані та на сторіччя вперед умертвлені росією решта територій України - забирайте собі. Так і бути.
Проте обов'язково зробіть нам плебісцит як димову завісу.
Але є ще одна умова, яка прихована в нижніх рядках: Україна ніколи не має бути прийнята до НАТО. А в ЄС - окей, але через погодження з росією.
Ну і вишенька на тортику: негайне зняття ВСІХ санкцій з росії.
Для просування цих ідей кремль найняв дуже широкий спектр публічних впливових осіб та opinion makers, аж до радників Пентагону. Хоч і старих пердунів, проте досі працюючих. А ще таких, яких слухають.
З боку кремля ведеться системна та грунтовна робота, метою якої є створення смислового поля для майбутніх переговорів, структурувавши його наперед потрібною кремлю логікою та засіявши по-максимуму власними базовими визначеннями. Кремль усвідомлює, що більшість цих визначень цілком імовірно буде відкинута. Проте аби залишилося хоч щось в його інтересах, він продовжить їх накидувати все більше і більше, не гребуючи найабсурднішими.
А погоджуючись відкидати явну "дічь" він збирається отримати репутацію конструктивної та договороспроможної сторони.
"Дічь" доручено вкидати через публічних осіб типу Такера Карлсона чи напомажені кремлем роти кількох представників Республіканської партії, що випасають найбільш тупу та ізоляціоністську аудиторію виборців. Проте "інфодічь" так само стає більш гнучкою, і за допомогою її трансформації автори намагаються відкушувати собі більше слухачів як зправа, так і зліва.
Так само, як жодна інформаційна спецоперація кремля ніколи не мала на меті досянення виключно локального успіху, так і цього разу кремлівська активність спрямована на "пом'якшення" опору, на створення мікротріщин в інформаційному полі західних виборців, і таким чином впливі на західних політиків.
І, як завжди, домігшись пробиття тріщини, кремль спрямовуватиме в її розширення та роздовбування всієї своєї інформаційної армії.
А тепер до головного.
Для кремля, як це на перший погляд не парадоксально, справа не в приналежності Криму. Це фірмовий кремлівський стереотип, який має дезорієнтувати його опонентів.
Мета кремля там, в значно нижчому пункті, який нібито опущений з перших номерів пріоритетності: в унеможливленні остаточного відходу України до сфери впливу Заходу.
Бо якщо змінити трохи ракурс огляду ситуації та перспектив, то виникає логічне запитання: а навіщо росії Крим, якщо в результаті цього "обміну" буде втрачена Україна?.. Куди потім собі той Крим вішати?..
Адже насправді росія ніколи не воювала виключно за Крим. Війною за Крим вона завжди захищала свій контроль саме над Україною. А для цього потрібно було контролювати контакт України з Чорним морем, і з умовного Новоросійська це робити просто нереально.
Тому розмови про обмін Криму на примарну "волю" для України і такий самий примарний "мир" - виключно питання розпочатку відліку часу до нового нападу з метою відновлення кремлем контролю над Україною.
А зараз росії просто дуже потрібен перепочинок для відновлення сил.
Під будь-яким приводом.
Для нової війни.
Тому й впарювати будуть "інфодічь" несамовито.
Якось так.