![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanОлег Симороз
Стосовно київського активіста Дмитра Перова та його публічної підтримки корупціонера та очільника київської будівельної мафії Віталія Кличка мушу вийти з публічною позицією враховуючи запит аудиторії, яка мене підтримує та факт нашої плідної співпраці в минулому.
Це буде довгий лонгрід, який буде цікавий не всім та я маю це написати.
З Дімою ми познайомились у вересні 2019, нас обʼєднала боротьба за збереження пам’ятки архітектури по вул. Хорива, 2 (охоронний №955-КВ комплексу будівель «Садиба міська 1830-1895 рр») на старому київському Подолі неподалік Житнього ринку.
За майже три роки ми пройшли дуже багато. Ми вдвох були двигунами, з підтримкою побратимів з Народовладдя та небайдужих киян, боротьби за збереження пам’ятки, і зробили неможливе. Ми зупинили забудовника. Виграли суди. Повернули памʼятку місту, не допустили виділення землі забудовнику. Та вберегли статус памʼятки архітектури. Змусили працювати прокурорів. За цей час ми отримували чисельні погрози через нашу принципову позицію. І за цей час не було жодної підтримки від міської влади Кличка, попри те, що ми власне робили їх роботу, бо в різний період ми фактично працювали за депутатів, очільників департаментів, а іноді і мером трохи.
Тоді ми бачили, що Кличко та його влада повністю працюють на будівельну мафію, яка знищує наше рідне місто. У нас були спільні погляди на те, що це все треба змінювати та доносити людям правду, показуючи киянам, що може бути альтернатива цим злодіям, що може бути нормальна опозиція з принципових людей. Так я привів Діму в нашу партію Народовладдя.
Далі ми перетинались на інших акціях, це і Садиба Барбана і Екопарк Осокорки та багато інших. Як би прикро не було Діма не зміг бути командним гравцем. У нього почалися якісь дивні «ревнощі», зокрема до мене як до громадського активіста. Як у одного з координаторів рухів Садиба Барбана та захисту прибережної зони на Микільській Слобідці у мене багато брали коментарі ЗМІ. Діму це чомусь ображало без адекватних пояснень, бо ми ж були в абсолютно рівних умовах та й головне ми робили одну справу, яка ж конкуренція може бути думав я, але це виливалось в серйозні непорозуміння. Одного разу він виказав своє невдоволення моєю активною діяльністю голові партії. Це був чіткий деструктив від якого могли постраждати інтереси ініціатив в яких ми перетинались. Тому я прийняв рішення обмежити наше спілкування виключно робочими моментами по спільним кейсам та партійній діяльності.
Далі Дмитру все більше не подобалось згадувати партію, він відверто не хотів працювати командно та просувати єдину організацію, яка б і мала бути тієї силою, яка в Київраді зможе зупиняти те все свавілля. Для цього треба було працювати і десь поступатися власними амбіціями, але Дімі було ближче блогерство та саморозкрутка будь-якими методами. Більше того, він почав влаштовувати публічні срачі з іншими київським активістами, які на його думку занадто сильно критикували Кличка та "дуже конструктивних" знайомих Діми з різних громадських організацій. На цій ноті в грудні 2022 ми взаємно вирішили попрощатися. Зазначу, що ми розійшлися "по-доброму" й не маємо жодного бажання створювати з цього приводу якийсь конфлікт чи інформаційний привід.
За діяльністю активіста Дмитра Перова я не слідкував, бо тривала повномасштабна війна, я пішов добровольцем на фронт і мені було трохи не до цього. Але час від часу я бачив як Діма продовжує піднімати важливі для Києва питання захисту памʼяток архітектури.
Згодом у Дмитра виросли апетити і він почав відверто загравати з владою. Простими словами з тими проти кого не так давно ми спільно боролися.
Потім це переросло в петицію щодо його призначення на посаду директора департаменту охорони культурної спадщини КМДА в команду Кличка. Ця петиція самим же Дмитром ставилася на тривалу рекламу в Фейсбуці. До цього я ставитися нормально не міг з багатьох причин. Так, бо працювати або хотіти працювати в команді Кличка це зашквар. В даному випадку це чиста легалізація корупційного покидька.
Ну а сьогодні пан Дмитро Перов вийшов з публічною підтримкою корупціонера Кличка з комплементарним дописом про «спільну боротьбу за Київ». Це сталося день в день як прорекламована петиція набрала необхідну кількість голосів.
Насправді сумно бачити як колись твій однодумець через власні нездорові амбіції перетворився на пристосуванця. Для мене такі слова як «спільна боротьба за Київ разом з Віталієм Кличком» - це зрада інтересів громади, яка тобі вірила, якій ти говорив зовсім протилежне. Це відбілювання зашквареної репутації зашквареного мера корупціонера. Такі загравання мені бридкі.
Ну не буває так, що ти приходиш в команду покидьків працюєш з корупціонерами, а у громади, у Києва все добре від того. Це черговий піар хід Кличка по використанню активістів. Ніколи такого не було і от знову… І саме прикре, що я впевнений, що це усвідомлює й сам Дмитро, але амбіції і бажання негайної слави у нього переважають за власні принципи.
Насправді я це все дуже боляче пропускаю через себе. Мені бридко на це все дивитись. Мені бридко про це все писати. Мета у мене тільки одна - не дати задурити голову активним киянам фантазіями про співпрацю з добрим дядьком Кличком. Та не існує жодного такого кейсу за його девʼятирічну каденцію, НЕ ІСНУЄ. ВІН МРАЗЬ НА ЯКОМУ КЛЕЙМА НЕМАЄ, ДЕ СТАВИТИ. І вихід тільки один, обʼєднатись в нормальну народну політичну силу і викинути цих покидьків з Київради. Решта то все про власний піар та задурювання людей.
Дмитро Перов бажаю все ж таки одуматися й зійти зі шляху, на який ставало вже багато київських активістів: задля особистої карʼєри, прикриваючись оманливими поясненнями про "я хочу зробити хоч щось", забезпечувати подальше перебування при владі покидька Кличка та його злобудовної мафії.
У мене немає жодних особистих образ, я просто пишу цей текст через свої принципи, які я за ці роки довів і своїми справами.
Честь маю.
Стосовно київського активіста Дмитра Перова та його публічної підтримки корупціонера та очільника київської будівельної мафії Віталія Кличка мушу вийти з публічною позицією враховуючи запит аудиторії, яка мене підтримує та факт нашої плідної співпраці в минулому.
Це буде довгий лонгрід, який буде цікавий не всім та я маю це написати.
З Дімою ми познайомились у вересні 2019, нас обʼєднала боротьба за збереження пам’ятки архітектури по вул. Хорива, 2 (охоронний №955-КВ комплексу будівель «Садиба міська 1830-1895 рр») на старому київському Подолі неподалік Житнього ринку.
За майже три роки ми пройшли дуже багато. Ми вдвох були двигунами, з підтримкою побратимів з Народовладдя та небайдужих киян, боротьби за збереження пам’ятки, і зробили неможливе. Ми зупинили забудовника. Виграли суди. Повернули памʼятку місту, не допустили виділення землі забудовнику. Та вберегли статус памʼятки архітектури. Змусили працювати прокурорів. За цей час ми отримували чисельні погрози через нашу принципову позицію. І за цей час не було жодної підтримки від міської влади Кличка, попри те, що ми власне робили їх роботу, бо в різний період ми фактично працювали за депутатів, очільників департаментів, а іноді і мером трохи.
Тоді ми бачили, що Кличко та його влада повністю працюють на будівельну мафію, яка знищує наше рідне місто. У нас були спільні погляди на те, що це все треба змінювати та доносити людям правду, показуючи киянам, що може бути альтернатива цим злодіям, що може бути нормальна опозиція з принципових людей. Так я привів Діму в нашу партію Народовладдя.
Далі ми перетинались на інших акціях, це і Садиба Барбана і Екопарк Осокорки та багато інших. Як би прикро не було Діма не зміг бути командним гравцем. У нього почалися якісь дивні «ревнощі», зокрема до мене як до громадського активіста. Як у одного з координаторів рухів Садиба Барбана та захисту прибережної зони на Микільській Слобідці у мене багато брали коментарі ЗМІ. Діму це чомусь ображало без адекватних пояснень, бо ми ж були в абсолютно рівних умовах та й головне ми робили одну справу, яка ж конкуренція може бути думав я, але це виливалось в серйозні непорозуміння. Одного разу він виказав своє невдоволення моєю активною діяльністю голові партії. Це був чіткий деструктив від якого могли постраждати інтереси ініціатив в яких ми перетинались. Тому я прийняв рішення обмежити наше спілкування виключно робочими моментами по спільним кейсам та партійній діяльності.
Далі Дмитру все більше не подобалось згадувати партію, він відверто не хотів працювати командно та просувати єдину організацію, яка б і мала бути тієї силою, яка в Київраді зможе зупиняти те все свавілля. Для цього треба було працювати і десь поступатися власними амбіціями, але Дімі було ближче блогерство та саморозкрутка будь-якими методами. Більше того, він почав влаштовувати публічні срачі з іншими київським активістами, які на його думку занадто сильно критикували Кличка та "дуже конструктивних" знайомих Діми з різних громадських організацій. На цій ноті в грудні 2022 ми взаємно вирішили попрощатися. Зазначу, що ми розійшлися "по-доброму" й не маємо жодного бажання створювати з цього приводу якийсь конфлікт чи інформаційний привід.
За діяльністю активіста Дмитра Перова я не слідкував, бо тривала повномасштабна війна, я пішов добровольцем на фронт і мені було трохи не до цього. Але час від часу я бачив як Діма продовжує піднімати важливі для Києва питання захисту памʼяток архітектури.
Згодом у Дмитра виросли апетити і він почав відверто загравати з владою. Простими словами з тими проти кого не так давно ми спільно боролися.
Потім це переросло в петицію щодо його призначення на посаду директора департаменту охорони культурної спадщини КМДА в команду Кличка. Ця петиція самим же Дмитром ставилася на тривалу рекламу в Фейсбуці. До цього я ставитися нормально не міг з багатьох причин. Так, бо працювати або хотіти працювати в команді Кличка це зашквар. В даному випадку це чиста легалізація корупційного покидька.
Ну а сьогодні пан Дмитро Перов вийшов з публічною підтримкою корупціонера Кличка з комплементарним дописом про «спільну боротьбу за Київ». Це сталося день в день як прорекламована петиція набрала необхідну кількість голосів.
Насправді сумно бачити як колись твій однодумець через власні нездорові амбіції перетворився на пристосуванця. Для мене такі слова як «спільна боротьба за Київ разом з Віталієм Кличком» - це зрада інтересів громади, яка тобі вірила, якій ти говорив зовсім протилежне. Це відбілювання зашквареної репутації зашквареного мера корупціонера. Такі загравання мені бридкі.
Ну не буває так, що ти приходиш в команду покидьків працюєш з корупціонерами, а у громади, у Києва все добре від того. Це черговий піар хід Кличка по використанню активістів. Ніколи такого не було і от знову… І саме прикре, що я впевнений, що це усвідомлює й сам Дмитро, але амбіції і бажання негайної слави у нього переважають за власні принципи.
Насправді я це все дуже боляче пропускаю через себе. Мені бридко на це все дивитись. Мені бридко про це все писати. Мета у мене тільки одна - не дати задурити голову активним киянам фантазіями про співпрацю з добрим дядьком Кличком. Та не існує жодного такого кейсу за його девʼятирічну каденцію, НЕ ІСНУЄ. ВІН МРАЗЬ НА ЯКОМУ КЛЕЙМА НЕМАЄ, ДЕ СТАВИТИ. І вихід тільки один, обʼєднатись в нормальну народну політичну силу і викинути цих покидьків з Київради. Решта то все про власний піар та задурювання людей.
Дмитро Перов бажаю все ж таки одуматися й зійти зі шляху, на який ставало вже багато київських активістів: задля особистої карʼєри, прикриваючись оманливими поясненнями про "я хочу зробити хоч щось", забезпечувати подальше перебування при владі покидька Кличка та його злобудовної мафії.
У мене немає жодних особистих образ, я просто пишу цей текст через свої принципи, які я за ці роки довів і своїми справами.
Честь маю.