Зрештою нинішній Китай - це тюрма народів
Mar. 16th, 2023 09:13 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАртур Харитонов
Китайський 28-річний журналіст Лі Зехва повернувся до боротьби з комунізмом через 3 роки після свого викрадення спецслужбами КНР в Ухані.
І це - дивовижні новини, на які я не розраховував.
▪️ Що передувало.
20 квітня 2020 року я опублікував розлогий допис про викрадення китайськими спецслужами незалежних журналістів, що намагалися розповісти світові про загрозу нового вірусу з Уханя. Серед них них фігурував 25-річний блогер Кріс Лі, китайське ім’я якого - Лі Зехва.
Лі був наймолодшим серед викрадених журналістів, а його історія - найцікавішою.
Перевершивши чимало конкурентів, 20-річний Лі зміг прилаштуватися ведучим розважальних програм у мережі CCTV - головного державного пропагандистського каналу КНР, що входить до China Media Group (нині - офіційний топ-партнер групи “Росія Сєгодня”). Щоправда, до політичних програм Лі жодного відношення не мав: був ведучим пісенних шоу, знімав передачу про подорожі, а також сам співав (на держтв - якусь муть, у житті - реп). Фактично він був C-поп зіркою.
У лютому 2020 року Лі кинув роботу на CCTV, про яку мріють мільйони китайців, узяв камеру - та поїхав до Уханя, щоб знімати ролики на забороненому в КНР ютуб-майданчику і поширювати правду про вірус Кожне відео місто англомовні субтитри, він й сам часто говорив англійською.
26 лютого 2020 року Лі викрали спецслужби КНР під час прямого етеру на ютубі.
Невідомі вломились в квартиру, і завершили стрім. Поки вони ламали двері, Лі виголошував розлогу, серйозну промову: про злочини Компартії Китаю на площі Тяньаньмень, про пропаганду та про те, що китайська молодь повністю промита дебільними “BiliBili” (комуністичний ютуб) і що вона живе у світі, що нагадує фільм “Шоу Трумана”.
▪️ Що було потім (і про що ви не знаєте).
Після публікації свого допису я зв’язався з міжнародними колегами, аби щось з цим удіяти: позаяк йшлося про молодого антикомуністичного активіста у КНР (що вочевидь є унікальним явищем), наші молодіжні міжнародні платформи могли повпливати на адвокацію його визволення. Зрештою ми розробили кампанію, мали крутий візуал багатьма мовами, і були готові стартувати.
Та за декілька днів до старту на ютуб-сторінці Кріса Лі з’явилося постановочне відео в стилі Протасевича: що він знаходиться на карантині, що з ним добре поводяться, його годують і він щоденно дивиться CCTV. Відео було без звичних субтитрів англійською (їх додали пізніше, коли це помітили люди), і загалом звучало огидно - у кращих традиціях чекістів.
Очевидно, кампанію ми не почали - комуністи її попередили дуже вчасно. Маю чимало думок з цього приводу, але то вже історія.
▪️ Що відтак відбувалося.
Три роки ми не знали, де знаходиться Кріс Лі. Раз на 2-3 місяці я перевіряв його ютуб, на якому майже не було змін (крім того що через деякий час оновилися плейлисти). Востаннє я згадав про цю справу влітку 2022 року - та жодних новин.
▪️ Що ми маємо сьогодні.
Взимку 2023 року Лі з’явився на шпальтах продемократичних медіа. Фантастична журналістка Джейн Танг, що вела його справу ще відколи він тільки починав роботу в Ухані, взяла в хлопця інтерв’ю для Radio Free Asia (https://bit.ly/40a9drU).
А в березні 2023 року він поговорив з Комітетом захисту журналістів, що доклав чимало зусиль для висвітлення його викрадення (https://bit.ly/3yI6A57).
Його свідчення - надважливі для розуміння, чим є КНР.
1. Кріса тримали на примусовому “карантині” 35 днів. 17 діб - в Ухані, потім 16 днів - у Наньчані (його рідне місто). Під наглядом “чекістів” він записав постановочне відео для свого каналу.
Компартія хотіла, щоб він хвалив їх на відео, але Лі спеціально звів усе до мінімуму. Потім додаткових матеріалів від нього вимагала поліція, але він більше нічого не зняв, бо не міг брехати.
2. Кріс каже, що до нього дійсно ставилися непогано. Та додає: врятувала публічність і записаний на ютубі стрім, де зафіксоване викрадення.
Він має певність, що до інших журналістів застосовуються значно жорсткіші методи. Деякі з його колег перебувають у колоніях, інші - зниклі безвісти.
Важливо: розголос зупиняє навіть КНР.
3. Про події викрадення Кріс каже, що, хоч він і відчував сміливість, йому було страшно. Він не розумів, як можна викрадати людину за свободу слова у ХХІ сторіччя.
Зрештою Кріс висловлює повне розчарування у китайській комуністичній державі. Свого часу він відвідував Північну Корею - і тепер Китай нагадує йому КНДРю Судовий процес у Китаї він називає фікцією: комуністи роблять винятково те, що хочуть. Наостанок він запевняє: у КНР не існує свободи слова, тільки сама пропаганда.
4. Кріс донині вірить, що в Ухані відбувся витік. Рівночасно він картає себе, що зробив замало, щоб розповісти людству більше фактичної інформації, коли мав доступ до розслідування в Ухані. Каже: підготувався погано.
5. Після завершення примусового карантину Компартія підіслала до Кріса “таємну поліцію”. Та юнак стверджує: китайські поліцейські - тупі, а їхня система бюрократична.
Спецслужби навідувалися до нього та сім’ї згідно з графіком, кинувши всі сили на контроль за його та родинним інтернет-трафіком.
Наступними місяцями Кріс розігрував перед спецслужбами “розумову неповноцінність”: постійно їм плакався, влаштувався на фізичну роботу, “забув” свій мандарин, котрим говорять “чекісти”, та перейшов на рідний діалект. Він обірвав усі зовнішні контакти, та змусив комуністів повірити, що вже ніколи не зможе виїхати за кордон.
6. Ймовірно за помочі уряду США, юнак отримав американську візу. І, розробивши план, зміг пройти китайський кордон, сісти на літак та втекти до Америки. Сталося це у другій половині 2021-го року.
Підозрюю, ви можете не повірити, що це можливо. Але з власного досвіду підтверджую: китайські спецслужби здебільшого тупуваті, а їхня система контролю, коли вони забуває про когось, стає настільки повільною, що може пропустити 1 людину з 1,5 млрд. Про це мені багато розповідали як гонконгці, так і тайванці.
7. Кріс сумнівається, що може повернутися до КНР - і це його засмучує. Спецслужби КНР і до того йому погрожували (хоча він досі вірить, що не зробив геть нічого протиправого), а тепер - поготів.
“Чекісти” тисли на його родину, особливо на батька-стоматолога. Втім, наскільки зрозуміло зі слів Лі, його батьки не цікавляться “політикою” та скептично ставляться до його діяльності. Тому через них компартійці аж ніяк не змогли вплинути на погляди сина.
8. З 2022 по 2023 рік Крім завершив навчання у Рочестерському університеті в США. Отримав диплом у сфері ШІ, але планує ще й PhD за напрямком. Він вірить, що КНР використовує ШІ для цілей тоталітаризму, а тому фахівці у цій царині зможуть реально боротися з китайською державною машиною.
9. Судячи з відео, Кріс переживає серйозну екзистенційну кризу. Ділить життя на “до” та “після”, а також вчиться абсолютно новому життя (він нагадує мені північних корейців, які змогли втекти до Південної Кореї).
Хоча його заяви не такі гострі, як очікувалося, у них є чимало сенсу. Прикладом, він найбільше хвилюється про те, аби його боротьба була практичною та приносила реальний ефект, а не завершувалося голослівністю.
10. Кріс добре ставиться до листопадових протестів у КНР, на які вийшло чимало молоді. Втім, він ставить питання щодо китайської неспроможності. Зокрема, чому та чого молоді китайці продовжують боятися, толеруючи Компартію.
11. Ба більше, Кріс привідкрив деталей з його попереднього шляху, що сформував його як особистість.
У підлітковому віці він кинув (комуністичну) школу та ледь уникнув дитячої колонії. Згодом прилаштувався продавцем гаджетів у ТЦ - у Шеньчжені. Мегаполіс змусив його повернутися до навчання, і зрештою він вступив на факультет ведучих.
Хист привів його до “китайської мрії”: заможного життя молодого телеведучого на держтв, що заробляв на піснях і роликах про їжу. Однак, жага до свободи змусила його відмовитися від усього.
«Нас у Китаї довгий час гнобила несвобода», — сказав Лі. «Ця несвобода, особливо несвобода інформації, породила багато інших несвобод».
Він додав: «Я вважаю, що цифровий тоталітаризм, який ми спостерігаємо сьогодні, був викликаний технологіями, а проблеми, викликані технологіями, можуть бути вирішені лише самими технологіями», — пояснює він свою мотивацію відмовитися від розваг на користь ШІ та іншої “серйозної” роботи.
12. Попри внутрішню трансформацію, Крім запевнює, що продовжить боротьбу попри все.
«Я обов’язково продовжу боротися з тими речами, які мені не подобаються, як-от тоталітаризм і тиранія, і буду боротися з ними по-своєму», – каже він. «Я думаю, що в майбутньому до мене приєднається більше людей… Я не один».
***
Те, що Кріс живий, і що отримав шанс на нове життя в США - це фантастика, в яку навіть я не вірив упродовж 3 років.
З моменту ліквідації більшої частини героїв Тяньаньмень, його кейс є чи не єдиним обнадійливим. Ба більше, потенціал його історії - величезний.
Ви часто питаєте мене, наскільки китайці є росіянами. І я кажу: китайці - це ті самі росіяни.
Втім, є примітка: серед мільярдного населення КНР безумовно є ті поодинокі люди, що заслуговують на повагою, і що продовжують найгідніший шлях Лю Сяобо - закатованого китайцями лауреата Нобелівської премії миру та одного з лідерів Тяньаньмень.
Зрештою нинішній Китай - це тюрма народів: Тибету (незалежна держава з 1913 року, що її окупувала КНР), Східного Туркестану (де уйгури віддають життя за власну гідність і свободу), Південної Монголії (що прагне возз’єднання з рідною Монголією), Маньчжурії (чий народ колись захопив увесь Китай, а нині майже зник на тлі примусової асиміляції), Гонконгу (наших побратимів і союзників, що героїчно чинили опір комуністам) та багатьох інших.
Я не вірю, що колись існуватиме “вільний Китай”, бо КНР - це тюрьма народів, про що для нас писали Бандера та Стецько.
Але я вірю, що серед хінців (тих, кого ми називаємо китайцями) та їхні сусідів у межах нинішньої КНР є ті, котрі здатні перемогти Комуністичну партію Китаю, встати опліч поневолених народів, і одного дня створити нову державу - на власне китайській, а не чужій та захопленій землі.
Насамкінець таких молодих людей, як Кріс, необхідно підтримувати.
Якщо у Нью-Йорку є українські журналісти, охочі розповісти про нього більше, робіть це. Бо про це - виконання заповіу провідних упівців: бороти не тільки Росію, але й її китайську союзницю.
Китайський 28-річний журналіст Лі Зехва повернувся до боротьби з комунізмом через 3 роки після свого викрадення спецслужбами КНР в Ухані.
І це - дивовижні новини, на які я не розраховував.
▪️ Що передувало.
20 квітня 2020 року я опублікував розлогий допис про викрадення китайськими спецслужами незалежних журналістів, що намагалися розповісти світові про загрозу нового вірусу з Уханя. Серед них них фігурував 25-річний блогер Кріс Лі, китайське ім’я якого - Лі Зехва.
Лі був наймолодшим серед викрадених журналістів, а його історія - найцікавішою.
Перевершивши чимало конкурентів, 20-річний Лі зміг прилаштуватися ведучим розважальних програм у мережі CCTV - головного державного пропагандистського каналу КНР, що входить до China Media Group (нині - офіційний топ-партнер групи “Росія Сєгодня”). Щоправда, до політичних програм Лі жодного відношення не мав: був ведучим пісенних шоу, знімав передачу про подорожі, а також сам співав (на держтв - якусь муть, у житті - реп). Фактично він був C-поп зіркою.
У лютому 2020 року Лі кинув роботу на CCTV, про яку мріють мільйони китайців, узяв камеру - та поїхав до Уханя, щоб знімати ролики на забороненому в КНР ютуб-майданчику і поширювати правду про вірус Кожне відео місто англомовні субтитри, він й сам часто говорив англійською.
26 лютого 2020 року Лі викрали спецслужби КНР під час прямого етеру на ютубі.
Невідомі вломились в квартиру, і завершили стрім. Поки вони ламали двері, Лі виголошував розлогу, серйозну промову: про злочини Компартії Китаю на площі Тяньаньмень, про пропаганду та про те, що китайська молодь повністю промита дебільними “BiliBili” (комуністичний ютуб) і що вона живе у світі, що нагадує фільм “Шоу Трумана”.
▪️ Що було потім (і про що ви не знаєте).
Після публікації свого допису я зв’язався з міжнародними колегами, аби щось з цим удіяти: позаяк йшлося про молодого антикомуністичного активіста у КНР (що вочевидь є унікальним явищем), наші молодіжні міжнародні платформи могли повпливати на адвокацію його визволення. Зрештою ми розробили кампанію, мали крутий візуал багатьма мовами, і були готові стартувати.
Та за декілька днів до старту на ютуб-сторінці Кріса Лі з’явилося постановочне відео в стилі Протасевича: що він знаходиться на карантині, що з ним добре поводяться, його годують і він щоденно дивиться CCTV. Відео було без звичних субтитрів англійською (їх додали пізніше, коли це помітили люди), і загалом звучало огидно - у кращих традиціях чекістів.
Очевидно, кампанію ми не почали - комуністи її попередили дуже вчасно. Маю чимало думок з цього приводу, але то вже історія.
▪️ Що відтак відбувалося.
Три роки ми не знали, де знаходиться Кріс Лі. Раз на 2-3 місяці я перевіряв його ютуб, на якому майже не було змін (крім того що через деякий час оновилися плейлисти). Востаннє я згадав про цю справу влітку 2022 року - та жодних новин.
▪️ Що ми маємо сьогодні.
Взимку 2023 року Лі з’явився на шпальтах продемократичних медіа. Фантастична журналістка Джейн Танг, що вела його справу ще відколи він тільки починав роботу в Ухані, взяла в хлопця інтерв’ю для Radio Free Asia (https://bit.ly/40a9drU).
А в березні 2023 року він поговорив з Комітетом захисту журналістів, що доклав чимало зусиль для висвітлення його викрадення (https://bit.ly/3yI6A57).
Його свідчення - надважливі для розуміння, чим є КНР.
1. Кріса тримали на примусовому “карантині” 35 днів. 17 діб - в Ухані, потім 16 днів - у Наньчані (його рідне місто). Під наглядом “чекістів” він записав постановочне відео для свого каналу.
Компартія хотіла, щоб він хвалив їх на відео, але Лі спеціально звів усе до мінімуму. Потім додаткових матеріалів від нього вимагала поліція, але він більше нічого не зняв, бо не міг брехати.
2. Кріс каже, що до нього дійсно ставилися непогано. Та додає: врятувала публічність і записаний на ютубі стрім, де зафіксоване викрадення.
Він має певність, що до інших журналістів застосовуються значно жорсткіші методи. Деякі з його колег перебувають у колоніях, інші - зниклі безвісти.
Важливо: розголос зупиняє навіть КНР.
3. Про події викрадення Кріс каже, що, хоч він і відчував сміливість, йому було страшно. Він не розумів, як можна викрадати людину за свободу слова у ХХІ сторіччя.
Зрештою Кріс висловлює повне розчарування у китайській комуністичній державі. Свого часу він відвідував Північну Корею - і тепер Китай нагадує йому КНДРю Судовий процес у Китаї він називає фікцією: комуністи роблять винятково те, що хочуть. Наостанок він запевняє: у КНР не існує свободи слова, тільки сама пропаганда.
4. Кріс донині вірить, що в Ухані відбувся витік. Рівночасно він картає себе, що зробив замало, щоб розповісти людству більше фактичної інформації, коли мав доступ до розслідування в Ухані. Каже: підготувався погано.
5. Після завершення примусового карантину Компартія підіслала до Кріса “таємну поліцію”. Та юнак стверджує: китайські поліцейські - тупі, а їхня система бюрократична.
Спецслужби навідувалися до нього та сім’ї згідно з графіком, кинувши всі сили на контроль за його та родинним інтернет-трафіком.
Наступними місяцями Кріс розігрував перед спецслужбами “розумову неповноцінність”: постійно їм плакався, влаштувався на фізичну роботу, “забув” свій мандарин, котрим говорять “чекісти”, та перейшов на рідний діалект. Він обірвав усі зовнішні контакти, та змусив комуністів повірити, що вже ніколи не зможе виїхати за кордон.
6. Ймовірно за помочі уряду США, юнак отримав американську візу. І, розробивши план, зміг пройти китайський кордон, сісти на літак та втекти до Америки. Сталося це у другій половині 2021-го року.
Підозрюю, ви можете не повірити, що це можливо. Але з власного досвіду підтверджую: китайські спецслужби здебільшого тупуваті, а їхня система контролю, коли вони забуває про когось, стає настільки повільною, що може пропустити 1 людину з 1,5 млрд. Про це мені багато розповідали як гонконгці, так і тайванці.
7. Кріс сумнівається, що може повернутися до КНР - і це його засмучує. Спецслужби КНР і до того йому погрожували (хоча він досі вірить, що не зробив геть нічого протиправого), а тепер - поготів.
“Чекісти” тисли на його родину, особливо на батька-стоматолога. Втім, наскільки зрозуміло зі слів Лі, його батьки не цікавляться “політикою” та скептично ставляться до його діяльності. Тому через них компартійці аж ніяк не змогли вплинути на погляди сина.
8. З 2022 по 2023 рік Крім завершив навчання у Рочестерському університеті в США. Отримав диплом у сфері ШІ, але планує ще й PhD за напрямком. Він вірить, що КНР використовує ШІ для цілей тоталітаризму, а тому фахівці у цій царині зможуть реально боротися з китайською державною машиною.
9. Судячи з відео, Кріс переживає серйозну екзистенційну кризу. Ділить життя на “до” та “після”, а також вчиться абсолютно новому життя (він нагадує мені північних корейців, які змогли втекти до Південної Кореї).
Хоча його заяви не такі гострі, як очікувалося, у них є чимало сенсу. Прикладом, він найбільше хвилюється про те, аби його боротьба була практичною та приносила реальний ефект, а не завершувалося голослівністю.
10. Кріс добре ставиться до листопадових протестів у КНР, на які вийшло чимало молоді. Втім, він ставить питання щодо китайської неспроможності. Зокрема, чому та чого молоді китайці продовжують боятися, толеруючи Компартію.
11. Ба більше, Кріс привідкрив деталей з його попереднього шляху, що сформував його як особистість.
У підлітковому віці він кинув (комуністичну) школу та ледь уникнув дитячої колонії. Згодом прилаштувався продавцем гаджетів у ТЦ - у Шеньчжені. Мегаполіс змусив його повернутися до навчання, і зрештою він вступив на факультет ведучих.
Хист привів його до “китайської мрії”: заможного життя молодого телеведучого на держтв, що заробляв на піснях і роликах про їжу. Однак, жага до свободи змусила його відмовитися від усього.
«Нас у Китаї довгий час гнобила несвобода», — сказав Лі. «Ця несвобода, особливо несвобода інформації, породила багато інших несвобод».
Він додав: «Я вважаю, що цифровий тоталітаризм, який ми спостерігаємо сьогодні, був викликаний технологіями, а проблеми, викликані технологіями, можуть бути вирішені лише самими технологіями», — пояснює він свою мотивацію відмовитися від розваг на користь ШІ та іншої “серйозної” роботи.
12. Попри внутрішню трансформацію, Крім запевнює, що продовжить боротьбу попри все.
«Я обов’язково продовжу боротися з тими речами, які мені не подобаються, як-от тоталітаризм і тиранія, і буду боротися з ними по-своєму», – каже він. «Я думаю, що в майбутньому до мене приєднається більше людей… Я не один».
***
Те, що Кріс живий, і що отримав шанс на нове життя в США - це фантастика, в яку навіть я не вірив упродовж 3 років.
З моменту ліквідації більшої частини героїв Тяньаньмень, його кейс є чи не єдиним обнадійливим. Ба більше, потенціал його історії - величезний.
Ви часто питаєте мене, наскільки китайці є росіянами. І я кажу: китайці - це ті самі росіяни.
Втім, є примітка: серед мільярдного населення КНР безумовно є ті поодинокі люди, що заслуговують на повагою, і що продовжують найгідніший шлях Лю Сяобо - закатованого китайцями лауреата Нобелівської премії миру та одного з лідерів Тяньаньмень.
Зрештою нинішній Китай - це тюрма народів: Тибету (незалежна держава з 1913 року, що її окупувала КНР), Східного Туркестану (де уйгури віддають життя за власну гідність і свободу), Південної Монголії (що прагне возз’єднання з рідною Монголією), Маньчжурії (чий народ колись захопив увесь Китай, а нині майже зник на тлі примусової асиміляції), Гонконгу (наших побратимів і союзників, що героїчно чинили опір комуністам) та багатьох інших.
Я не вірю, що колись існуватиме “вільний Китай”, бо КНР - це тюрьма народів, про що для нас писали Бандера та Стецько.
Але я вірю, що серед хінців (тих, кого ми називаємо китайцями) та їхні сусідів у межах нинішньої КНР є ті, котрі здатні перемогти Комуністичну партію Китаю, встати опліч поневолених народів, і одного дня створити нову державу - на власне китайській, а не чужій та захопленій землі.
Насамкінець таких молодих людей, як Кріс, необхідно підтримувати.
Якщо у Нью-Йорку є українські журналісти, охочі розповісти про нього більше, робіть це. Бо про це - виконання заповіу провідних упівців: бороти не тільки Росію, але й її китайську союзницю.