![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВін сам сказав, що він заглядає у безодню післявоєнної України, якщо збережуться тренди розвитку сьогоденної України - тобто, якщо українське громадянське суспільство буде слабким та неспроможним протистояти олігархічній диктатурі, якій жалюгідний стан України як держави - ВИГІДНИЙ. Саме тому олігархія задумує мати війська для стримування протестів, які можливі при разючій різниці у доходах всередині України. Для цього споряджають особливі сили для внутрішнього упорядкування - проти власних героїв зовнішньої війни. Матіосів на них вистачить.
Але я не про це. Наші пересічні українці вже думають, що "прийдуть хлопці з фронту - і все упорядкують". Пекар вказує, що це - не так. Адже повертатися будуть поодинці, беззбройні, поранені, втомлені, без перспектив на працевлаштування та ведення бізнесу (привіт гетманцевим!). Що далі? По перше, наші співвітчизники забувають, що армія - це НЕ політична, а державна структура, військові - це не політична спільнота, а соціальний стан, де кожний з них самовизначається політично - чи ніяк не визначається. Отже: після війни звернуть увагу на військових, які одразу втратять те значення, яке мали у війні з Росією. І потраплять у лещата бюрократичної системи. Виходи їх: 1. Шукати роботу 2. Намагатися завербуватися до тих військ (США, Англії, Німеччини Франції та т.п.) - щоб залишитися на Заході, спираючись на виниклі зв'язки та власну військову кваліфікацію. 3. Частина військових намагшатиметься улаштуватися у добре оплачувані КАРАЛЬНІ структури олігархічної державної влади чи структури приватні до окремих олігархів.
Щодо громадянського суспільства - немає усвідомлення, що у повоєнній Україні головним завданням визначитися не власне військово, а ПОЛІТИЧНО. Адже олігархічної диктатурі має протистояти саме політичні партії, а не військові та волонтери, бо останні - це дуже складна та заплутана система, яка не заточена на ведення боротьби проти олігархії - не за тим принципом люди відбиралися. Для політичного самовизначення - необхідно визначитися ідеологічно - щоб було щось дуже просте та ясне для пересічної української людини, яка не звикла думати в термінах політичного протистояння будь-кому. Тому бажано визначитися саме політично - бо всілякі моралізування замість послідовної політичної боротьби в черговий раз ми будемо приречені на поразку. В черговий раз дорослі люди з олігархії зіткнуться з дитячою політичною пісочницею. І такі дорослі люди олігархічної влади вже підготували штат пропагандистів, роль яких - відтворювати у мізках "простих мудрих українців" кашу в голові. Щоб врешті-врешт ця очманіла пересічна людина не закричала: "Да йдіть ви усі під три чорти!". Стоп! САМЕ ЦЕ і є метою олігархії - виховати у пересічного українця відразу до усього, що не стосується повсякденного прокорму. Тобто така "твереза" відраза соціальних атомів і є кінцевою метою олігархії. Саме тому я - за зовнішнє управління з боку Заходу, бо всередині країни громадянське суспільство вкрай ослаблене. Я вже казав, що "Батьківщина" приділяє недостатню увагу на політичне протистояння олігархії. але інших партій у нас в Україні просто НЕМАЄ. "Свободу" не пропонувати - бо ця партія за заміщення космополітичної олігархії власними етнічними українцями у ролі олігархів. Порошенко їм у поміч...
Ще раз: суто громадянська активність - безрезультатна за визначенням. Має бути саме політична боротьба за владу - і цього не соромитися. Малий та середній бізнес (його залишки) мають боротися проти режиму внутрішньої окупації вітчизняної олігархії. Якщо це неможливо - тоді взагалі нічого неможливо. Захід має допомогти нам і з зовнішнім і з внутрішнім ворогом.
=====
Станислав Овчаренко · Про Гвардію Наступу":
Чому не у складі Збройних Сил України? ПРОТИ КОГО ці війська які не підпоряіковані Головнокомандуванню ЗСУ? Відповідь: це - преторіанська гвардія наступу - але НЕ проти зовнішнього ворога, а внутрішнього ворога вітчизняної олігархії. Їх будуь краще оплачувати, споряджати та взагалі мотивувати проти внутрішніх ворогів диктатора. Як це було в Римській імперії. Преторіанці захищали не Рим загалом, а лише імператора від самого народу Риму. Таку саму роль відігравали війська турецького султана, яких набирали з полонених та поневолених народів (яничари). Більшовики формували так званий ЧОН (части особого назначения). Бійцями його були Михайло Шолохов та Микола Островський. Письменники...
Якщо не так - НАВІЩО потрібна засекречена паралельна структура?
Але я не про це. Наші пересічні українці вже думають, що "прийдуть хлопці з фронту - і все упорядкують". Пекар вказує, що це - не так. Адже повертатися будуть поодинці, беззбройні, поранені, втомлені, без перспектив на працевлаштування та ведення бізнесу (привіт гетманцевим!). Що далі? По перше, наші співвітчизники забувають, що армія - це НЕ політична, а державна структура, військові - це не політична спільнота, а соціальний стан, де кожний з них самовизначається політично - чи ніяк не визначається. Отже: після війни звернуть увагу на військових, які одразу втратять те значення, яке мали у війні з Росією. І потраплять у лещата бюрократичної системи. Виходи їх: 1. Шукати роботу 2. Намагатися завербуватися до тих військ (США, Англії, Німеччини Франції та т.п.) - щоб залишитися на Заході, спираючись на виниклі зв'язки та власну військову кваліфікацію. 3. Частина військових намагшатиметься улаштуватися у добре оплачувані КАРАЛЬНІ структури олігархічної державної влади чи структури приватні до окремих олігархів.
Щодо громадянського суспільства - немає усвідомлення, що у повоєнній Україні головним завданням визначитися не власне військово, а ПОЛІТИЧНО. Адже олігархічної диктатурі має протистояти саме політичні партії, а не військові та волонтери, бо останні - це дуже складна та заплутана система, яка не заточена на ведення боротьби проти олігархії - не за тим принципом люди відбиралися. Для політичного самовизначення - необхідно визначитися ідеологічно - щоб було щось дуже просте та ясне для пересічної української людини, яка не звикла думати в термінах політичного протистояння будь-кому. Тому бажано визначитися саме політично - бо всілякі моралізування замість послідовної політичної боротьби в черговий раз ми будемо приречені на поразку. В черговий раз дорослі люди з олігархії зіткнуться з дитячою політичною пісочницею. І такі дорослі люди олігархічної влади вже підготували штат пропагандистів, роль яких - відтворювати у мізках "простих мудрих українців" кашу в голові. Щоб врешті-врешт ця очманіла пересічна людина не закричала: "Да йдіть ви усі під три чорти!". Стоп! САМЕ ЦЕ і є метою олігархії - виховати у пересічного українця відразу до усього, що не стосується повсякденного прокорму. Тобто така "твереза" відраза соціальних атомів і є кінцевою метою олігархії. Саме тому я - за зовнішнє управління з боку Заходу, бо всередині країни громадянське суспільство вкрай ослаблене. Я вже казав, що "Батьківщина" приділяє недостатню увагу на політичне протистояння олігархії. але інших партій у нас в Україні просто НЕМАЄ. "Свободу" не пропонувати - бо ця партія за заміщення космополітичної олігархії власними етнічними українцями у ролі олігархів. Порошенко їм у поміч...
Ще раз: суто громадянська активність - безрезультатна за визначенням. Має бути саме політична боротьба за владу - і цього не соромитися. Малий та середній бізнес (його залишки) мають боротися проти режиму внутрішньої окупації вітчизняної олігархії. Якщо це неможливо - тоді взагалі нічого неможливо. Захід має допомогти нам і з зовнішнім і з внутрішнім ворогом.
=====
Станислав Овчаренко · Про Гвардію Наступу":
Чому не у складі Збройних Сил України? ПРОТИ КОГО ці війська які не підпоряіковані Головнокомандуванню ЗСУ? Відповідь: це - преторіанська гвардія наступу - але НЕ проти зовнішнього ворога, а внутрішнього ворога вітчизняної олігархії. Їх будуь краще оплачувати, споряджати та взагалі мотивувати проти внутрішніх ворогів диктатора. Як це було в Римській імперії. Преторіанці захищали не Рим загалом, а лише імператора від самого народу Риму. Таку саму роль відігравали війська турецького султана, яких набирали з полонених та поневолених народів (яничари). Більшовики формували так званий ЧОН (части особого назначения). Бійцями його були Михайло Шолохов та Микола Островський. Письменники...
Якщо не так - НАВІЩО потрібна засекречена паралельна структура?