![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЧерез лютневу денонсацію Україною злощасного договору про Азов 2003 року мене стали частіше питати про тухлу азовську рибу та про відповідні механізми відповідного негативного впливу агресора на Україну, як до масштабного минулорічного вторгнення так й наразі.
Щоб не розповідати кожного разу деталі – у першому коментарі посилання на розслідування Association of Reintegration of Crimea щодо сумної долі керченського рибоконсервного заводу «Пролів».
Якщо стисло, без цифр, викласти результати аналізу АРК, то до 2014 року підприємство входило до дніпровської «бізнес-імперії» клану з промовистим прізвищем.
Його ключовий представник, Олег Кришин, став потім не просто народним депутатом від «Народного фронту», але й секретарем комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики.
У 2023 році окупанти оголосили про злочинну «націоналізацію» заводу, не називаючи при цьому власну версію його «бенефіціарів». У зв’язку із цим там наразі «виплив» такий собі керченський колаборант Олег Кришталь, колишній міський депутат від «регіоналів».
Кришталь у 2013 застосував в місті структури Мертвечука, а за окупантів став «розвивати» як традиційні схеми із нерухомістю та землями, так й дуже прихований «бізнес» із оборудок паливом на обох берегах Керченської протоки.
Також Кришталь займається протиправним просуванням під прикриттям «футбольного клубу» «Океан» та «спортивного співробітництва» злочинних «кримських» наративів агресора. Він пов'язаний із керченським аферистом Павлом Ієно, що «побив горщики» з Аксьоновим та надалі злочинно обслуговує севастопольську «адміністрацію» в ролі «начальника транспортного департаменту».
Примітно що до окупації Кришталь мав явні зв’язки із одеським бізнесом та з ІТ корпорацією «Пронет», за діяльність якої з обслуговування держсектору колись навіть отримав «відзнаку» від Миколи Азарова.
Кришини ж за умов окупації публічно заявляли про втрату кримських активів, але керченський завод працював, «заведений» у фейкових «реєстрах» окупантів на офшорні фірми.
У 2018 році «Центр журналістських розслідувань» писав, що «у деклараціях про доходи народного депутата Олега Кришина зазначено компанію Leedlend LTD, кінцевим бенефіціаром якої є його батько – Юрій Кришин». Той самий Юрій є згідно відкритих джерел досі є таким собі бенефіціаром дніпровської фірми «Пролів».
Також у окупації «директором» керченського заводу називав себе Сергій Дегтяренко, який отримував від окупантів всілякі «нагороди» за «розвиток підприємства», зокрема й за «вихід на російські ринки» та «роботу на російській сировині».
І справа тут не лише у тому що Дегтяренко був очевидно, згідно публікацій, пов’язаним із заводом до окупації, а у тому що він досі, прикладом, є згідно відкритих джерел, підписантом компанії «Укрнадра», зареєстрованої у тому саме домі в Дніпрі, де й фірма «Пролів» батька нардепа Кришина.
Який, нагадаю, з 2014 року відповідав у Верховній Раді, зокрема, й за митну політику.
Ну й зрозуміло що крім калінінградської шпроти сировиною для заводу «Пролів» з 2014 року була азовська хамса й кілька.
Нагадаю що цей незаконний лов окупанти маніпулятивно пробували «прикривати» протоколами україно-російської комісії з рибальства на Азові, тією самою комісією з якою декілька років боровся я та декілька інших експертів, посадовців нардепів.
Та яка працювала аж до масштабного вторгнення.
Про начебто «корисність» і комісії й угод за якими вона працювала, мені довелося чути багато, зокрема й від окремих досі не звільнених посадовців.
Додам що АРК вже писала про те, що нинішні незаконна кримська «націоналізація» від агресора є очевидним знаряддям його спецслужб. Бо оскільки бізнес в окупованому Криму Україною, щонайменш з березня 2022 року, криміналізоване, то структури агресора можуть надсилати «вітання» тим материковим бенефіціарам, що у 2022 року продовжували свій бізнес, який із «сірого» став «чорним».
Що структури агресора захочуть за «мовчання» як щодо «материкових» бенефіціарів «віджатого» бізнесу так й відносно тих підприємств, «які поки залишаються за попередніми власниками» здогадатися, на жаль не складно.
Втім я маю сподівання, що відповідні ризики українська влада наразі усвідомлює та робота із протидії ворогові у цьому напрямку за визначенням ведеться.
Щоб не розповідати кожного разу деталі – у першому коментарі посилання на розслідування Association of Reintegration of Crimea щодо сумної долі керченського рибоконсервного заводу «Пролів».
Якщо стисло, без цифр, викласти результати аналізу АРК, то до 2014 року підприємство входило до дніпровської «бізнес-імперії» клану з промовистим прізвищем.
Його ключовий представник, Олег Кришин, став потім не просто народним депутатом від «Народного фронту», але й секретарем комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики.
У 2023 році окупанти оголосили про злочинну «націоналізацію» заводу, не називаючи при цьому власну версію його «бенефіціарів». У зв’язку із цим там наразі «виплив» такий собі керченський колаборант Олег Кришталь, колишній міський депутат від «регіоналів».
Кришталь у 2013 застосував в місті структури Мертвечука, а за окупантів став «розвивати» як традиційні схеми із нерухомістю та землями, так й дуже прихований «бізнес» із оборудок паливом на обох берегах Керченської протоки.
Також Кришталь займається протиправним просуванням під прикриттям «футбольного клубу» «Океан» та «спортивного співробітництва» злочинних «кримських» наративів агресора. Він пов'язаний із керченським аферистом Павлом Ієно, що «побив горщики» з Аксьоновим та надалі злочинно обслуговує севастопольську «адміністрацію» в ролі «начальника транспортного департаменту».
Примітно що до окупації Кришталь мав явні зв’язки із одеським бізнесом та з ІТ корпорацією «Пронет», за діяльність якої з обслуговування держсектору колись навіть отримав «відзнаку» від Миколи Азарова.
Кришини ж за умов окупації публічно заявляли про втрату кримських активів, але керченський завод працював, «заведений» у фейкових «реєстрах» окупантів на офшорні фірми.
У 2018 році «Центр журналістських розслідувань» писав, що «у деклараціях про доходи народного депутата Олега Кришина зазначено компанію Leedlend LTD, кінцевим бенефіціаром якої є його батько – Юрій Кришин». Той самий Юрій є згідно відкритих джерел досі є таким собі бенефіціаром дніпровської фірми «Пролів».
Також у окупації «директором» керченського заводу називав себе Сергій Дегтяренко, який отримував від окупантів всілякі «нагороди» за «розвиток підприємства», зокрема й за «вихід на російські ринки» та «роботу на російській сировині».
І справа тут не лише у тому що Дегтяренко був очевидно, згідно публікацій, пов’язаним із заводом до окупації, а у тому що він досі, прикладом, є згідно відкритих джерел, підписантом компанії «Укрнадра», зареєстрованої у тому саме домі в Дніпрі, де й фірма «Пролів» батька нардепа Кришина.
Який, нагадаю, з 2014 року відповідав у Верховній Раді, зокрема, й за митну політику.
Ну й зрозуміло що крім калінінградської шпроти сировиною для заводу «Пролів» з 2014 року була азовська хамса й кілька.
Нагадаю що цей незаконний лов окупанти маніпулятивно пробували «прикривати» протоколами україно-російської комісії з рибальства на Азові, тією самою комісією з якою декілька років боровся я та декілька інших експертів, посадовців нардепів.
Та яка працювала аж до масштабного вторгнення.
Про начебто «корисність» і комісії й угод за якими вона працювала, мені довелося чути багато, зокрема й від окремих досі не звільнених посадовців.
Додам що АРК вже писала про те, що нинішні незаконна кримська «націоналізація» від агресора є очевидним знаряддям його спецслужб. Бо оскільки бізнес в окупованому Криму Україною, щонайменш з березня 2022 року, криміналізоване, то структури агресора можуть надсилати «вітання» тим материковим бенефіціарам, що у 2022 року продовжували свій бізнес, який із «сірого» став «чорним».
Що структури агресора захочуть за «мовчання» як щодо «материкових» бенефіціарів «віджатого» бізнесу так й відносно тих підприємств, «які поки залишаються за попередніми власниками» здогадатися, на жаль не складно.
Втім я маю сподівання, що відповідні ризики українська влада наразі усвідомлює та робота із протидії ворогові у цьому напрямку за визначенням ведеться.