День, коли почалася війна
Feb. 20th, 2023 04:45 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanhttps://t.me/romanenko_dns/14086
Саме сьогодні 9 років назад розпочалася війна. Не рік назад, а саме 20 лютого 2014 року, вперше була застосована зброя для масового вбивства. Вбивства були і до цього дня, але саме цього вони стали оголошенням війни.
18 лютого ми вирушили на облогу Верховної Ради. Ще напередодні було зрозуміло, що щось не так. Ми казали Турчинову, що для потужної облоги потрібно мінімум 40 тисяч людей, але по-факту ніякої мобілізації в регіонах не було. Зранку 18 лютого ми нарахували від сили 10-12 тисяч майданівців. Коли ми підійшли до Ради, то побачили десь під 20 тисяч беркутів, внутрішніх військ та тітушок. Я зрозумів, що буде бойня і відразу доручив знайти шляхи до відступу. За лічені хвилини нам вдалось вийти з маріїнського парку до того, як беркут відрізав відступ. Ніколи не забуду радість беркутів, які танцювали і підпригували з щитами та дубінками після того, як гнали нас аж до Лаври.
На Майдані ситуація була гнітюча. Беркута вже захопили Жовтневий і Народний дім. Люди швидко організовували нові рубежі оборони, жінок і ранених евакуйовували. Я дзвонив в регіони і кричав, що це війна, треба захоплювати зброю і їхати на Київ. Янукович дав час до 18 години залишити Майдан або штурм. Готувались до штурму. Людей було мало. На моїх очах згорів бтр, який таранив барикаду біля профспілок. Залпи з бруківки знищували наступ ввшників. Загорілись профспілки, люди вистрибували з вікон. Здавалось я стояв серед апокаліпсиса.
Я чергував ніч з 19 на 20 лютого. В 6 ранку здав зміну і йшов подрімати. По дорозі зустрів Устима Голоднюка та Андрія Мовчана, попросив бути обережними. Я ще не знав, що вже через дві години проснусь від вибухів і автоматної стрільби. Голос в телефоні буде ридати і скаже, що Устим і Андрій загинули. Я знайду їхні тіла в Михайлівському. Все буде ніби в сні.
Далі буде багато ще. Опозиція нас зрадить і укладе угоду з Януковичем. Той всеодно втече. Путін почне війну. Ми дамо бій дорогою ціною. Зрештою, Путін попре всім, що в нього є і получить по зубам. Небесні сотні стануть небесними тисячами. Але я всеодно ніколи не забуду ці перші невинні жертви, які стояли з дерев'яними щитами і палками проти автоматів.
Є тільки одна річ, в яку я вірю з того дня - в український народ, місія якого зламати хребет російському імперіалізму. І служити народу героїв - найвища гордість.
=====
Олег Ельцов
Всегда удивляли слова известной песни: "мы за ценой не постоим". Смотрю на поля, окопы и посадки, заваленные трупами и не понимаю эту песню еще больше. Типа, не станем торговаться, платим сполна, "пабахатому". Ну вот это все: широкая душа, парчовые портянки, золотые купола...
Все портит одна деталь: речь идет о человеческих жизнях. Кто там "не стоит за ценой" - тот что намотан на гусеницах танка или тот, кто поет эту песню, вырывает человека из его бытовухи, наряжает в форму, сует автомат и отправляет в афганские лугански?
Как-то увидел в Индии лавочника с самоучителем русского. Он напряженно шевелил губами, осваивая диковинные звуки. Я поинтересовался по-английски: зачем ему русский язык? Торговец открыл секрет: русские не знают английского и ежели хотят чего купить, то не торгуются. Идеальные клиенты!
Саме сьогодні 9 років назад розпочалася війна. Не рік назад, а саме 20 лютого 2014 року, вперше була застосована зброя для масового вбивства. Вбивства були і до цього дня, але саме цього вони стали оголошенням війни.
18 лютого ми вирушили на облогу Верховної Ради. Ще напередодні було зрозуміло, що щось не так. Ми казали Турчинову, що для потужної облоги потрібно мінімум 40 тисяч людей, але по-факту ніякої мобілізації в регіонах не було. Зранку 18 лютого ми нарахували від сили 10-12 тисяч майданівців. Коли ми підійшли до Ради, то побачили десь під 20 тисяч беркутів, внутрішніх військ та тітушок. Я зрозумів, що буде бойня і відразу доручив знайти шляхи до відступу. За лічені хвилини нам вдалось вийти з маріїнського парку до того, як беркут відрізав відступ. Ніколи не забуду радість беркутів, які танцювали і підпригували з щитами та дубінками після того, як гнали нас аж до Лаври.
На Майдані ситуація була гнітюча. Беркута вже захопили Жовтневий і Народний дім. Люди швидко організовували нові рубежі оборони, жінок і ранених евакуйовували. Я дзвонив в регіони і кричав, що це війна, треба захоплювати зброю і їхати на Київ. Янукович дав час до 18 години залишити Майдан або штурм. Готувались до штурму. Людей було мало. На моїх очах згорів бтр, який таранив барикаду біля профспілок. Залпи з бруківки знищували наступ ввшників. Загорілись профспілки, люди вистрибували з вікон. Здавалось я стояв серед апокаліпсиса.
Я чергував ніч з 19 на 20 лютого. В 6 ранку здав зміну і йшов подрімати. По дорозі зустрів Устима Голоднюка та Андрія Мовчана, попросив бути обережними. Я ще не знав, що вже через дві години проснусь від вибухів і автоматної стрільби. Голос в телефоні буде ридати і скаже, що Устим і Андрій загинули. Я знайду їхні тіла в Михайлівському. Все буде ніби в сні.
Далі буде багато ще. Опозиція нас зрадить і укладе угоду з Януковичем. Той всеодно втече. Путін почне війну. Ми дамо бій дорогою ціною. Зрештою, Путін попре всім, що в нього є і получить по зубам. Небесні сотні стануть небесними тисячами. Але я всеодно ніколи не забуду ці перші невинні жертви, які стояли з дерев'яними щитами і палками проти автоматів.
Є тільки одна річ, в яку я вірю з того дня - в український народ, місія якого зламати хребет російському імперіалізму. І служити народу героїв - найвища гордість.
=====
Олег Ельцов
Всегда удивляли слова известной песни: "мы за ценой не постоим". Смотрю на поля, окопы и посадки, заваленные трупами и не понимаю эту песню еще больше. Типа, не станем торговаться, платим сполна, "пабахатому". Ну вот это все: широкая душа, парчовые портянки, золотые купола...
Все портит одна деталь: речь идет о человеческих жизнях. Кто там "не стоит за ценой" - тот что намотан на гусеницах танка или тот, кто поет эту песню, вырывает человека из его бытовухи, наряжает в форму, сует автомат и отправляет в афганские лугански?
Как-то увидел в Индии лавочника с самоучителем русского. Он напряженно шевелил губами, осваивая диковинные звуки. Я поинтересовался по-английски: зачем ему русский язык? Торговец открыл секрет: русские не знают английского и ежели хотят чего купить, то не торгуются. Идеальные клиенты!
Украинского я к сожалению не понимаю.
Date: 2023-02-20 03:39 pm (UTC)