![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanІсторія здачі Криму покрита вуаллю таємності. Ми бачили, як на той час президент Обама закрив свої очі на вторгнення "зелених человечков". Як Турчинов, всіляка намагався спростити процес анексії Криму для путіна. І от тепер, коли Україна розглядає реальний план звільнення Криму - від демократів знову пішли незрозуміли вкиди про те, що звільнення Криму це червона лінія, яку неможна перетинати. Про це ж саме говорять деякі генерали з Пентагона.
Як нам ставитися до таких заяв? Одразу потрібно відзначити, що це ще не офіційна позиція Білого Дому і виглядає вона, як особиста думка демократів, наближених до обамівського крила, до якої входить і Байден. Але ж, чому представники його адміністрації почали просовувати ідею неповернення Криму Україні? Відповідь очевидна. Тому, що там не все спокійно і у когось підгорає. Справа в тому, що на початок вторгнення ніхто не сумнівався, що Україна програє. Навіть, якщо і буде впиратися, то Крим полюбому залишиться росії, як розмінна монета.
От тільки ситуація на фронті показує геть інше. А це означає, що факт змови адміністрації Обами з кремлем у 14-му може опинитися у публічній площі. Скоріш за все путін шантажує адміністрацію Байдена готовністю явити світу угоду, по якій було продано Україну, а однією зі сторін угоди був Обама.
Само з цієї причини ми бачимо намагання Саллівана, Блінкена і Бернса стриножити Україну. Скоріш за все таємна поїздка Бернса до Москви була пов’язана зі спробою, якось устаканити цю проблему.
Інтрига набирає обертів. Чи може неофіційна позиція стати офіційною? На мою думку, ситуація буде розвиватися, з урахуванням наступних чинників:
1.Підтримка американським народом справедливого бажання українців звільнити всі окуповані території, в т.ч. і Крим. Тому, політики обох партій будуть змушені керуватися волею виборців, а не зобов’язаннями перед путіним. Важко уявити, як би це виглядало. Світ визнав його терористом, а політики щось там з ним перетерають. Електорату таке буде неможливо пояснити.
2.Ми бачимо, як вже в голос заявили свої територіальні претензії до росії Японія і Німеччина. Відмова ж від звільнення Криму стане прецедентом для росії, який буде вагомим аргументом проти повернення Курил і Кенігсбергу. Гарантовано, що Білий дім буде змушений із цим рахуватися.
3.Внутрішньо-політичний фактор. Демократи не можуть дозволити собі фіаско в Україні, тому що це обов’язково використають республіканці. Яким чином? Республіканці можуть більш рішуче виступити за деокупацію Криму і тоді демократи виглядатимуть, як мінімум співчуваючими путінському режиму. Останнім це зовсім не потрібно.
4.Головний чинник - думка українців. Навіть, якби хтось з ОП, після тих жертв які приніс народ висловився на підтримку ідеї залишення Криму росії, хай і на який то час, то це одразу ж поховало зелену владу. Народ на такі договорняки ніколи не піде, тим більш маючи підтримку народів Америки та Європи.
Отже, враховуючи вищесказане можу припустити, що умовне обамівське крило буде тримати цю тему в кулуарах на рівні вкидів у пресу, але ж офіційно заявити і вимагати від нас відмовитись від Криму не відважиться. Впевнений, що фраза Блінкена: «але останнє слово за Україною» була сказана не просто так. В цих словах продовження історії і мене це насторожує, бо м'яч закинуто на наш бік поля.
...Що тепер скажуть наші політики? Почекаємо.
Як нам ставитися до таких заяв? Одразу потрібно відзначити, що це ще не офіційна позиція Білого Дому і виглядає вона, як особиста думка демократів, наближених до обамівського крила, до якої входить і Байден. Але ж, чому представники його адміністрації почали просовувати ідею неповернення Криму Україні? Відповідь очевидна. Тому, що там не все спокійно і у когось підгорає. Справа в тому, що на початок вторгнення ніхто не сумнівався, що Україна програє. Навіть, якщо і буде впиратися, то Крим полюбому залишиться росії, як розмінна монета.
От тільки ситуація на фронті показує геть інше. А це означає, що факт змови адміністрації Обами з кремлем у 14-му може опинитися у публічній площі. Скоріш за все путін шантажує адміністрацію Байдена готовністю явити світу угоду, по якій було продано Україну, а однією зі сторін угоди був Обама.
Само з цієї причини ми бачимо намагання Саллівана, Блінкена і Бернса стриножити Україну. Скоріш за все таємна поїздка Бернса до Москви була пов’язана зі спробою, якось устаканити цю проблему.
Інтрига набирає обертів. Чи може неофіційна позиція стати офіційною? На мою думку, ситуація буде розвиватися, з урахуванням наступних чинників:
1.Підтримка американським народом справедливого бажання українців звільнити всі окуповані території, в т.ч. і Крим. Тому, політики обох партій будуть змушені керуватися волею виборців, а не зобов’язаннями перед путіним. Важко уявити, як би це виглядало. Світ визнав його терористом, а політики щось там з ним перетерають. Електорату таке буде неможливо пояснити.
2.Ми бачимо, як вже в голос заявили свої територіальні претензії до росії Японія і Німеччина. Відмова ж від звільнення Криму стане прецедентом для росії, який буде вагомим аргументом проти повернення Курил і Кенігсбергу. Гарантовано, що Білий дім буде змушений із цим рахуватися.
3.Внутрішньо-політичний фактор. Демократи не можуть дозволити собі фіаско в Україні, тому що це обов’язково використають республіканці. Яким чином? Республіканці можуть більш рішуче виступити за деокупацію Криму і тоді демократи виглядатимуть, як мінімум співчуваючими путінському режиму. Останнім це зовсім не потрібно.
4.Головний чинник - думка українців. Навіть, якби хтось з ОП, після тих жертв які приніс народ висловився на підтримку ідеї залишення Криму росії, хай і на який то час, то це одразу ж поховало зелену владу. Народ на такі договорняки ніколи не піде, тим більш маючи підтримку народів Америки та Європи.
Отже, враховуючи вищесказане можу припустити, що умовне обамівське крило буде тримати цю тему в кулуарах на рівні вкидів у пресу, але ж офіційно заявити і вимагати від нас відмовитись від Криму не відважиться. Впевнений, що фраза Блінкена: «але останнє слово за Україною» була сказана не просто так. В цих словах продовження історії і мене це насторожує, бо м'яч закинуто на наш бік поля.
...Що тепер скажуть наші політики? Почекаємо.