![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanПроблема Арестовича не в Арестовичу як такому. Не буде цього Арестовича - як чортик з табакерки вигулькне інший.
Проблема Арестовича у тому, що давно пройшли часи, коли людям було достатньо великого чорного репродуктора на головній площі, з якого час від часу лунав голос Левітана
- Ат савецкого інформбюро...
Часи не ті.
Мало людям офіційних зведень з фронтів.
Суспільство Чорного Репродуктора і Левітана було битим і коцаним, тому чудово освоїло науку читати між рядків, чути між фразами прекрасно поставленого голосу оксамитового тембру.
Не те зараз. Суспільство Колективного Арестовича надто потребує, щоб все було розжованим і розкладеним по поличках. А потім до споживацьких ротиків. А оскільки гурманів серед ротиків традиційно небагато - то й споживається все підряд. А оскільки будь-яке суспільство - БУДЬ-ЯКЕ! - надає перевагу солодкому, то й виникає колективний Арестович.
А де ж, а де брати інформацію суспільству?
Не знаю, правда. Мені нещодавно дорікнули, що от люди чекають, можливо, якоїсь правди від волонтерів, а ви мовчите. От звідки людям знати правду, наприклад, про Соледар? От ви знаєте цю правду?
На жаль, знаємо.
Але ми не можемо про це розповідати. Пройдіться сторінками волонтерів - мало хто розповідає вам реальну правду про фронт, хіба на відчаї щось вискочить, про що одразу жалкуємо.
То де ж брати інформацію? В пабліках телеграму та інстаграму?
У Бутусова?
На жаль, колективний Бутусов - це протилежність колективному Арестовичу. І разом вони якось врівноважуються. Мінус на плюс дає категоричний мінус, який розкривається врочисто і віщає нам:
- Я знаю те, що я нічого не знаю.
- Я знаю те, що я нічого не знаю... - розводить руками суспільство Колективного Арестовича і Бутусова.
Але ж суспільство мусить знати. Особливо в часи, коли за дев'ять років війни фронтом нарешті зацікавилась плюс-мінус вся країна. Та ми мріяли про це. Та ми просили країну, щоб вона цікавилсь фронтом!
Але не такою ціною...
Я, правда, не знаю, що порадити.
Хіба поради діетолога. А будь-який діетолог нам скаже, що їсти саме лише солодке некорисно. А є любителі, які готові харчуватись лише солоними огірками бочкового посолу, отими, що вогняними хрустами влітають до рота. А ще - аджикою і гірчицею до будь-якої страви. А ще хріном до холодцю і рагу з перцем чилі. (це все про мене, я солодкого не терплю, я люблю ці вогняні смерчі в роті, але потім так боляче у шлунку та печінці) Так от - так харчуватись абсолютно некорисно, скаже будь-який діетолог.
То що ж споживати?
Я, правда, не знаю.
Чорний хліб з сіллю? Тобто - репродуктор і "ат савецкого інформбюро" для нинішнього суспільства мало.
Шукайте самі. Куштуйте. Виводьте середнє арифметичне калорій. Знаходьте якусь чітку вижимку з цього щедро накритого столу від Фронтових Експертів.
Але порада - все ж поменше солодкого. Часи такі, що солодкого насправді мало.
=====
Алі Татар-заде
по Москві і області, а також в Пітімбурзі і облцентрах масово госпіталізують діячів культури з дивним симптомом.
У всіх знайдено в кишені настільки міцно скручену дулю, а вона у свою чергу так надійно захована в одязі, що витягти і розжати пальці практично неможливо. Хирурги ламають голови.
Учені заінтересувалися
Проблема Арестовича у тому, що давно пройшли часи, коли людям було достатньо великого чорного репродуктора на головній площі, з якого час від часу лунав голос Левітана
- Ат савецкого інформбюро...
Часи не ті.
Мало людям офіційних зведень з фронтів.
Суспільство Чорного Репродуктора і Левітана було битим і коцаним, тому чудово освоїло науку читати між рядків, чути між фразами прекрасно поставленого голосу оксамитового тембру.
Не те зараз. Суспільство Колективного Арестовича надто потребує, щоб все було розжованим і розкладеним по поличках. А потім до споживацьких ротиків. А оскільки гурманів серед ротиків традиційно небагато - то й споживається все підряд. А оскільки будь-яке суспільство - БУДЬ-ЯКЕ! - надає перевагу солодкому, то й виникає колективний Арестович.
А де ж, а де брати інформацію суспільству?
Не знаю, правда. Мені нещодавно дорікнули, що от люди чекають, можливо, якоїсь правди від волонтерів, а ви мовчите. От звідки людям знати правду, наприклад, про Соледар? От ви знаєте цю правду?
На жаль, знаємо.
Але ми не можемо про це розповідати. Пройдіться сторінками волонтерів - мало хто розповідає вам реальну правду про фронт, хіба на відчаї щось вискочить, про що одразу жалкуємо.
То де ж брати інформацію? В пабліках телеграму та інстаграму?
У Бутусова?
На жаль, колективний Бутусов - це протилежність колективному Арестовичу. І разом вони якось врівноважуються. Мінус на плюс дає категоричний мінус, який розкривається врочисто і віщає нам:
- Я знаю те, що я нічого не знаю.
- Я знаю те, що я нічого не знаю... - розводить руками суспільство Колективного Арестовича і Бутусова.
Але ж суспільство мусить знати. Особливо в часи, коли за дев'ять років війни фронтом нарешті зацікавилась плюс-мінус вся країна. Та ми мріяли про це. Та ми просили країну, щоб вона цікавилсь фронтом!
Але не такою ціною...
Я, правда, не знаю, що порадити.
Хіба поради діетолога. А будь-який діетолог нам скаже, що їсти саме лише солодке некорисно. А є любителі, які готові харчуватись лише солоними огірками бочкового посолу, отими, що вогняними хрустами влітають до рота. А ще - аджикою і гірчицею до будь-якої страви. А ще хріном до холодцю і рагу з перцем чилі. (це все про мене, я солодкого не терплю, я люблю ці вогняні смерчі в роті, але потім так боляче у шлунку та печінці) Так от - так харчуватись абсолютно некорисно, скаже будь-який діетолог.
То що ж споживати?
Я, правда, не знаю.
Чорний хліб з сіллю? Тобто - репродуктор і "ат савецкого інформбюро" для нинішнього суспільства мало.
Шукайте самі. Куштуйте. Виводьте середнє арифметичне калорій. Знаходьте якусь чітку вижимку з цього щедро накритого столу від Фронтових Експертів.
Але порада - все ж поменше солодкого. Часи такі, що солодкого насправді мало.
=====
Алі Татар-заде
по Москві і області, а також в Пітімбурзі і облцентрах масово госпіталізують діячів культури з дивним симптомом.
У всіх знайдено в кишені настільки міцно скручену дулю, а вона у свою чергу так надійно захована в одязі, що витягти і розжати пальці практично неможливо. Хирурги ламають голови.
Учені заінтересувалися