![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanДмитро Корчинський
Багато наших братів і сестер, які справедливо обурені наявністю в Україні московської пропагандистської мережі УПЦ ФСБ, не достатньо поінформовані що до сутності й практики свого ворога, отже слабко аргументують.
Але ми їм допоможемо.
Спочатку історія питання:
Утворення московської "церкви" було підлим і неканонічним.
Ординська підстилка, московський князь Васілій ІІ Васільевіч, без дозволу Вселенської Патріархії скликає в Москві в 1448 році неканонічний собор, на якому поставляє на митрополичу кафедру свого ставленика "єпископа" Рязанського Йону.
Представники канонічного Православ’я, які виступили проти лже-собору були «закуті в окови». В 1459 році князь Васілій темний примусив єпископів принести клятву йому особисто.
Разом з тим на Русь (тобто, в Україну) від Вселенського Патріарха прибув канонічний митрополит Григорій . І Йона Рязанський був проклятий, як «розкольничий монах, син беззакония», а з ним і 9 "єпископів".
У 1470 році відлучені від церкви, розкольницькі московські "митрополити" прибрали зі свого титулу титул «Київський» і з того часу з’явилася окрема "церква", яку більше 100 років не визнавав православний світ.
Гаслом московської "церкви" стануть слова клятви єпископів Васілію ІІ Васільєвічу: «Яко прикаже князе веровати, тако и будем веровати».
(2)
У 1586 році на Русь прибув Патріарх Великої Антіохії та усього Сходу - Йоаким ІV. Мета його поїздки була зібрати трохи грошей, бо за 5 років свого перебування на кафедрі набрав боргів і був винен, на той час 8000 золотих.
Поїздивши Україною, Йоаким ІV звернув свою увагу на московію. Хоча московська "митрополія" і була вже більше 100 років неканонічною та розкольницькою, але її обряд нагадував православний та й грошей хотілося.
Йоакима ІV в москві прийняв Феодір Іоаннович (син Іоанна ІV Грізного) та його шурин Борис Годунов, навіть запросили на трапезу.
В очікуванні обіду йому запропонували оглянути облаштування та іконопис Успенського собору Московського Кремля.
Коли Йоаким увійшов до собору, стрільці що його супроводжували, замкнули двері. На зустріч йому йшов в повному облаченні та супроводі сонму "попів" ніким не визнаний московський "митрополит" Діонісій. Підійшовши до Йоакима Діонісій благословив останнього.
У Йоакима відняло мову. Мало того, що розкольник, та й ще "митрополит" благословляє Патріарха та протягує руку для поцілунку. Московський "митрополит" розвернувшись увійшов до вівтаря й розпочав "літургію". Антіохійському патріарху залишилося стояти біля заднього стовпа собору, як простому мирянину.
Таким чином москві вдалося купити визнання своїм підозрілим обрядам від одного з 4 Східних Патріархів.
В 1588 році до Москви прибув Вселенський Патріарх Єремія ІІ, який теж потребував грошей.
Його одразу арештували. й тримали рік.
Відбувши багато знущань і принижень, заляканий Патріарх висвячує в москві т.зв. московського "патріарха".
Після цього його відпустили назад до відносно цивілізованих турків і навіть дали трохи грошей.
Це ще був добрий період московської "церкви", далі почалася галіма бісівщина. Про це пізніше.
Багато наших братів і сестер, які справедливо обурені наявністю в Україні московської пропагандистської мережі УПЦ ФСБ, не достатньо поінформовані що до сутності й практики свого ворога, отже слабко аргументують.
Але ми їм допоможемо.
Спочатку історія питання:
Утворення московської "церкви" було підлим і неканонічним.
Ординська підстилка, московський князь Васілій ІІ Васільевіч, без дозволу Вселенської Патріархії скликає в Москві в 1448 році неканонічний собор, на якому поставляє на митрополичу кафедру свого ставленика "єпископа" Рязанського Йону.
Представники канонічного Православ’я, які виступили проти лже-собору були «закуті в окови». В 1459 році князь Васілій темний примусив єпископів принести клятву йому особисто.
Разом з тим на Русь (тобто, в Україну) від Вселенського Патріарха прибув канонічний митрополит Григорій . І Йона Рязанський був проклятий, як «розкольничий монах, син беззакония», а з ним і 9 "єпископів".
У 1470 році відлучені від церкви, розкольницькі московські "митрополити" прибрали зі свого титулу титул «Київський» і з того часу з’явилася окрема "церква", яку більше 100 років не визнавав православний світ.
Гаслом московської "церкви" стануть слова клятви єпископів Васілію ІІ Васільєвічу: «Яко прикаже князе веровати, тако и будем веровати».
(2)
У 1586 році на Русь прибув Патріарх Великої Антіохії та усього Сходу - Йоаким ІV. Мета його поїздки була зібрати трохи грошей, бо за 5 років свого перебування на кафедрі набрав боргів і був винен, на той час 8000 золотих.
Поїздивши Україною, Йоаким ІV звернув свою увагу на московію. Хоча московська "митрополія" і була вже більше 100 років неканонічною та розкольницькою, але її обряд нагадував православний та й грошей хотілося.
Йоакима ІV в москві прийняв Феодір Іоаннович (син Іоанна ІV Грізного) та його шурин Борис Годунов, навіть запросили на трапезу.
В очікуванні обіду йому запропонували оглянути облаштування та іконопис Успенського собору Московського Кремля.
Коли Йоаким увійшов до собору, стрільці що його супроводжували, замкнули двері. На зустріч йому йшов в повному облаченні та супроводі сонму "попів" ніким не визнаний московський "митрополит" Діонісій. Підійшовши до Йоакима Діонісій благословив останнього.
У Йоакима відняло мову. Мало того, що розкольник, та й ще "митрополит" благословляє Патріарха та протягує руку для поцілунку. Московський "митрополит" розвернувшись увійшов до вівтаря й розпочав "літургію". Антіохійському патріарху залишилося стояти біля заднього стовпа собору, як простому мирянину.
Таким чином москві вдалося купити визнання своїм підозрілим обрядам від одного з 4 Східних Патріархів.
В 1588 році до Москви прибув Вселенський Патріарх Єремія ІІ, який теж потребував грошей.
Його одразу арештували. й тримали рік.
Відбувши багато знущань і принижень, заляканий Патріарх висвячує в москві т.зв. московського "патріарха".
Після цього його відпустили назад до відносно цивілізованих турків і навіть дали трохи грошей.
Це ще був добрий період московської "церкви", далі почалася галіма бісівщина. Про це пізніше.