Вот мне интересно, когда к ним придет понимания того, что они натворили?

[don_katalan]

Yan Waletow
Ведь, что сделано - то сделано, возврата не будет. Мертвые не воскреснут, города не встанут из руин сами по себе.
Между нами столько пролитой крови, что даже украинским жирным черноземам ее не впитать, не проглотить: выступит, пробьется наверх, напомнит...
И за одну фразу про чернобровых Оксан (сколько же в этом имперского снисхождения!) хочется свернуть шею и автору этих строк и гипотетическим мужьям.
Не ходить вам ни по Киеву, ни по Львову, не есть вам вареников в Полтаве, не любоваться днепровскими панорамами в Каневе, не гулять по улочкам Каменца, не сидеть у моря в Одессе.
Не будет у нас общего будущего, а общее прошлое вы убили.
Если до сих пор не дошло, то точно дойдет на второй сотне тысяч ваших убитых.
Если не дойдет на второй, дойдет на третьей.


=====
Артур Харитонов
Джонатан прилетів з Тайваню, щоб воювати за Україну. Йому тільки-но виповнилося 25 років.
Цього тижня він помер за Україну від рук росіян.
У нього залишилися рідні. Наш біль - тепер і їхній. Наша війна - теж їхня.
Я обіцяю, що зроблю все можливе, аби пам'ять про Джонатана залишалася на сторінках української історії.
Водночас.
В Україні немає представництва Тайваню. Джонатан любив Україну та був тайванським патріотом. Тому ніхто не допустить, щоб його тіло потрапило до ворогів Тайваню.
Думаю, висновки тут очевидні. Як і те, що ми маємо зробити, щоб вшанувати Джонатана, побратима, як український народ.


Слава Тайваню!