![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalan(https://t.me/sashasotniktv)
Прошло мимо. Оказывается, Лев Пономарёв (тот самый, который долгое время получал от Путина гранты на движение "За права человека" - каюсь, я пользлвался полученной в ЗПЧ пресс-картой, позволявшей мне работать как журналисту, но и только, никаких финансовых отношений!)... Так вот, Лев Пономарёв учредил антивоенное движение и выпустил петицию, которую уже подписали 1250000 россиян. И поднялся вой: "Вон сколько россиян против войны, а вы говорите - они все за! Так вот, по опросам - их до 50%, просто они не готовы выходить на улицу, терять работу и садиться в тюрьму!" Особенно громко разорался с этой арией небезызвестный Шендерович. С ним-то все понятно, этот пропагандист-сатирик давно жонглирует понятиями и выворачивает смыслы. Допустим, 1,5 миллиона подписантов. А остальные 75-80 миллионов где? Не считаем детей и подростков. Где эта 80-миллионная взрослятина? И потом, дело-то ведь не в подписях и декларациях, а в налогах, которые идут на оплату войны. А с этим уже совсем печально. Все они оплачивают войну. Подписал петицию - пошел, заплатил налоги путло-вермахту. И совесть не чешется, и стыд отползает. "Хорошему русскому" всегда хорошо!
=====
Віктор Щадей зараз тут: Донецька область
Днями стартувала обов'язкова евакуація з Донецької області. Але я з власного досвіду знаю, як важко вмовити місцевих, що ще тут залишилися, перебратися у більш безпечні місця. Доводиться буквально вмовляти людей рятувати своє життя. І це, на жаль, не завжди вдається.
Мотиви залишатись у місцевих різні. Є “ждуни”, але, по моїй оцінці, їх меншість. Більшість не виїжджає, бо бояться. Особливо це стосується сільських жителів. Люди тримаються за свої будинки і господарства. Частина з них взагалі майже ніколи не бувала за межами району. Тому переїзд в іншу частину країни для них — щось незрозуміле. Про закордон взагалі мова не йде.
Розкажу показові історії двох селянок з Донеччини.
1) Мати чотирьох дітей. У неї уже два роки онкологія, вона її не лікувала, не мала на це коштів. Їхати кудись навідріз відмовлялася. Наш товарищ, Влад Волосянський (Vladislav Harlov), переконав жінку ціною величезних зусиль. Зараз ця родина уже в безпечному місці, про них турбуються. Допомогли волонтери.
2) Жінка з дитиною, у якої вроджений діабет першого типу. Таке маля потребує постійного медичного піклування, у фронтовій зоні це нереально організувати.
Але їхати молода мати не хотіла, боялася. Втім, Віктор Пекарь (Viktor Pekar) зміг її переконати. Разом з хлопцями допомогли жінкам скласти речі. Вивозили родину буквально під снарядами окупантів, які в той момент вкотре обстрілювали село касетними зарядами. Зараз вони у безпеці.
В обох випадках знадобився особистий підхід. Пятихвилинною розмовою тут не відбудешся. Ця історія з масовою евакуацією з Донеччини потребує масштабного залучення психологів. До того ж, не лише в режимі “гарячих ліній”.
Сюди потрібно запросити цілі десанти з людей (найкраще - психологів чи соціальних працівників), що будуть переконувати місцевих і професійно працювати з відмовами. Так як мова йде про порятунок життів, питання про вартість організації такої системної роботи відходить навіть не на другий, а на десятий план. Головне - врятувати людей.
Разом з Федір Шандор Олександр Волосянський Sanya Semenov Богдан Цебрик Владислав Товтин Анатолій Пасєвич Bohdan Khraniuk Viktor Pekar Андрій Трещак Олександр Лізак Ігор Біланін
Прошло мимо. Оказывается, Лев Пономарёв (тот самый, который долгое время получал от Путина гранты на движение "За права человека" - каюсь, я пользлвался полученной в ЗПЧ пресс-картой, позволявшей мне работать как журналисту, но и только, никаких финансовых отношений!)... Так вот, Лев Пономарёв учредил антивоенное движение и выпустил петицию, которую уже подписали 1250000 россиян. И поднялся вой: "Вон сколько россиян против войны, а вы говорите - они все за! Так вот, по опросам - их до 50%, просто они не готовы выходить на улицу, терять работу и садиться в тюрьму!" Особенно громко разорался с этой арией небезызвестный Шендерович. С ним-то все понятно, этот пропагандист-сатирик давно жонглирует понятиями и выворачивает смыслы. Допустим, 1,5 миллиона подписантов. А остальные 75-80 миллионов где? Не считаем детей и подростков. Где эта 80-миллионная взрослятина? И потом, дело-то ведь не в подписях и декларациях, а в налогах, которые идут на оплату войны. А с этим уже совсем печально. Все они оплачивают войну. Подписал петицию - пошел, заплатил налоги путло-вермахту. И совесть не чешется, и стыд отползает. "Хорошему русскому" всегда хорошо!
=====
Віктор Щадей зараз тут: Донецька область
Днями стартувала обов'язкова евакуація з Донецької області. Але я з власного досвіду знаю, як важко вмовити місцевих, що ще тут залишилися, перебратися у більш безпечні місця. Доводиться буквально вмовляти людей рятувати своє життя. І це, на жаль, не завжди вдається.
Мотиви залишатись у місцевих різні. Є “ждуни”, але, по моїй оцінці, їх меншість. Більшість не виїжджає, бо бояться. Особливо це стосується сільських жителів. Люди тримаються за свої будинки і господарства. Частина з них взагалі майже ніколи не бувала за межами району. Тому переїзд в іншу частину країни для них — щось незрозуміле. Про закордон взагалі мова не йде.
Розкажу показові історії двох селянок з Донеччини.
1) Мати чотирьох дітей. У неї уже два роки онкологія, вона її не лікувала, не мала на це коштів. Їхати кудись навідріз відмовлялася. Наш товарищ, Влад Волосянський (Vladislav Harlov), переконав жінку ціною величезних зусиль. Зараз ця родина уже в безпечному місці, про них турбуються. Допомогли волонтери.
2) Жінка з дитиною, у якої вроджений діабет першого типу. Таке маля потребує постійного медичного піклування, у фронтовій зоні це нереально організувати.
Але їхати молода мати не хотіла, боялася. Втім, Віктор Пекарь (Viktor Pekar) зміг її переконати. Разом з хлопцями допомогли жінкам скласти речі. Вивозили родину буквально під снарядами окупантів, які в той момент вкотре обстрілювали село касетними зарядами. Зараз вони у безпеці.
В обох випадках знадобився особистий підхід. Пятихвилинною розмовою тут не відбудешся. Ця історія з масовою евакуацією з Донеччини потребує масштабного залучення психологів. До того ж, не лише в режимі “гарячих ліній”.
Сюди потрібно запросити цілі десанти з людей (найкраще - психологів чи соціальних працівників), що будуть переконувати місцевих і професійно працювати з відмовами. Так як мова йде про порятунок життів, питання про вартість організації такої системної роботи відходить навіть не на другий, а на десятий план. Головне - врятувати людей.
Разом з Федір Шандор Олександр Волосянський Sanya Semenov Богдан Цебрик Владислав Товтин Анатолій Пасєвич Bohdan Khraniuk Viktor Pekar Андрій Трещак Олександр Лізак Ігор Біланін