Артур Харитонов · “За кого ми?”
Aug. 2nd, 2022 05:53 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanТаке питання не має лунати серед дорослих українців.
На світлині - травневий марш за перемогу України (у Тайбеї, столиці Тайваню).
Ще раз: марш за перемогу України над російським злом.
Не “міру мір”, не “мьі за мір”, і не “нєт войнє”.
Тисячі тайванців виходило і виходять за те, щоб Україна здолала ворога, у той час, як тайванський уряд виділяє мільярди гривень на відбудову міст України, надсилає допомогу українським біженцям та всіляко сприяє нашому народові: на всіх фронтах.
Більшість з нас нічого не зробила, щоб розібратися у тому, чому Тайвань - це Тайвань. Знаю, зараз не на часі. Все встигнемо.
Однак, розуміння того, що держава, що надає всебічну допомогу нашому народові попри відсутність бодай якоїсь офіційної комунікації (як це працює майже по всьому ЄС), здається, достатній аргумент, щоб усвідомити, хто за кого.
Давайте простіше.
Є дві держави: КНР і Тайвань.
Перша роками, з тої самої весни 2014-го, зробила все, щоб допомогти росіянам. З 24 лютого 2022 року китайська пропаганда переступила останні грані, поширюючи відверті антиукраїнські наративи на користь московитам. За півроку Пекін підключає росіян до фінансового, економічного, промислового “апарату ШВЛ” - і це вже важко не помічати.
Друга, крім безпрецедентної підтримки та попри відсутність державної комунікації з часів Ярослава Стецька, однією з перших у світі запровадила санкції проти росіян та білорусів. Санкцій, які дуже конкретно позбавляють росіян можливості виготовляти ракети та інші засоби вбивства українців (читайте про напівпровідники та тайванське лідерство у галузі).
Ще є цінності.
У першої - комуністичні, проросійські, людиноненависницькі.
Там забороняються українські пабліки, акції та згадки про нашу боротьбу на державну рівні.
У другої - демократичні, проукраїнські, людиноцентричні.
Там народ не втримався від підтримки України, як у деяких інших державах.
Мені роками доводили, що ситуативні вигоди важливіші за правду та ідеали. І я роками відмовлявся та відмовляюся погоджуватися з таким злоякісним наративом.
Україна перемагає, коли вона - глобальна. Коли розуміє, що вся підтримка світу - про цінності, і що наша апеляція назовні - до цінностей.
Ба більше.
У теорії кримінального права є таке поняття як “співучасть”. Якщо злочинець шукає гроші на знаряддя злочину, а хтось з любов’ю ці гроші дає, щоб потім погостріше наточити, встати у кутку і з посмішкою спостерігати за розправою, розраховуючи привласнити щось від жертви, - це про співучасть.
Якщо це не зрозуміло, не знаю, як пояснювати інашке.
Безпека Тайваню - це питання цінностей та війни. Будь-які ворожі китайські дії відлунням вдарять у той чи інший бік. Бо історично тихоокеанський фронт бив, а інколи визнавчав подальшу долю.
Звісно, питання дуже далеко від нас. Адже фронт на нашій землі, і є речі значно важливіші для кожного з нас.
Однак, Україна та українці - у центрі уваги планети. Наша думка має значення.
Тому знайдіть для себе правильну відповідь на питання: “за кого ми?”.
А ще краще - почніть викорінювати у собі китайське.
Вибльовувати ту миску риску, що роками згодовувала пропаганда. Забувати про панд, червоні ліхтарики та танцюючих роботів. Адже китайське - це те саме, що російське, а там де ні - комуністичне: з концтаборами, ненавистю, окупацією, геноцидом і амбіціями на світове панування.
Нема більше старого Китаю.
Він помер у агонії громадянської війни та за наслідками культурної революції й постмодерного марксизму-ленінізму.
А те, що лишилося - це породжена колись Москвою безодня, що жадає перевершити росіян у злочинах проти людяності.
Просто не сьогодні. А завтра.
=====
On ground
На світлині - травневий марш за перемогу України (у Тайбеї, столиці Тайваню).
Ще раз: марш за перемогу України над російським злом.
Не “міру мір”, не “мьі за мір”, і не “нєт войнє”.
Тисячі тайванців виходило і виходять за те, щоб Україна здолала ворога, у той час, як тайванський уряд виділяє мільярди гривень на відбудову міст України, надсилає допомогу українським біженцям та всіляко сприяє нашому народові: на всіх фронтах.
Більшість з нас нічого не зробила, щоб розібратися у тому, чому Тайвань - це Тайвань. Знаю, зараз не на часі. Все встигнемо.
Однак, розуміння того, що держава, що надає всебічну допомогу нашому народові попри відсутність бодай якоїсь офіційної комунікації (як це працює майже по всьому ЄС), здається, достатній аргумент, щоб усвідомити, хто за кого.
Давайте простіше.
Є дві держави: КНР і Тайвань.
Перша роками, з тої самої весни 2014-го, зробила все, щоб допомогти росіянам. З 24 лютого 2022 року китайська пропаганда переступила останні грані, поширюючи відверті антиукраїнські наративи на користь московитам. За півроку Пекін підключає росіян до фінансового, економічного, промислового “апарату ШВЛ” - і це вже важко не помічати.
Друга, крім безпрецедентної підтримки та попри відсутність державної комунікації з часів Ярослава Стецька, однією з перших у світі запровадила санкції проти росіян та білорусів. Санкцій, які дуже конкретно позбавляють росіян можливості виготовляти ракети та інші засоби вбивства українців (читайте про напівпровідники та тайванське лідерство у галузі).
Ще є цінності.
У першої - комуністичні, проросійські, людиноненависницькі.
Там забороняються українські пабліки, акції та згадки про нашу боротьбу на державну рівні.
У другої - демократичні, проукраїнські, людиноцентричні.
Там народ не втримався від підтримки України, як у деяких інших державах.
Мені роками доводили, що ситуативні вигоди важливіші за правду та ідеали. І я роками відмовлявся та відмовляюся погоджуватися з таким злоякісним наративом.
Україна перемагає, коли вона - глобальна. Коли розуміє, що вся підтримка світу - про цінності, і що наша апеляція назовні - до цінностей.
Ба більше.
У теорії кримінального права є таке поняття як “співучасть”. Якщо злочинець шукає гроші на знаряддя злочину, а хтось з любов’ю ці гроші дає, щоб потім погостріше наточити, встати у кутку і з посмішкою спостерігати за розправою, розраховуючи привласнити щось від жертви, - це про співучасть.
Якщо це не зрозуміло, не знаю, як пояснювати інашке.
Безпека Тайваню - це питання цінностей та війни. Будь-які ворожі китайські дії відлунням вдарять у той чи інший бік. Бо історично тихоокеанський фронт бив, а інколи визнавчав подальшу долю.
Звісно, питання дуже далеко від нас. Адже фронт на нашій землі, і є речі значно важливіші для кожного з нас.
Однак, Україна та українці - у центрі уваги планети. Наша думка має значення.
Тому знайдіть для себе правильну відповідь на питання: “за кого ми?”.
А ще краще - почніть викорінювати у собі китайське.
Вибльовувати ту миску риску, що роками згодовувала пропаганда. Забувати про панд, червоні ліхтарики та танцюючих роботів. Адже китайське - це те саме, що російське, а там де ні - комуністичне: з концтаборами, ненавистю, окупацією, геноцидом і амбіціями на світове панування.
Нема більше старого Китаю.
Він помер у агонії громадянської війни та за наслідками культурної революції й постмодерного марксизму-ленінізму.
А те, що лишилося - це породжена колись Москвою безодня, що жадає перевершити росіян у злочинах проти людяності.
Просто не сьогодні. А завтра.
=====
On ground
no subject
Date: 2022-08-03 07:56 am (UTC)Тобто правильний Китай - це саме Тайвань.
Але потім почалися політичні ігри і права Китаю в ООН передали саме материковому комуністичному уряду. Не в останню чергу через тиск СССР.