Dmytro Boyarchuk · Трагедія у трьох діях
Jul. 31st, 2022 07:57 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanДія 1:
Нацбанк дозволяє банкам продавати безготівкову валюту громадянам із подальшим розміщенням на депозит на строк від трьох календарних місяців. 50 тис. грн. на місяць – для звичайної людини більш ніж достатньо, щоб зберегти якусь копійку і упередити спекуляції. Безготівковий курс 37 грн за долар, трохи дорожче офіційного. Все виглядає пристойно.
Дія 2:
Банки, у тому числі державні (ай-ай-ай), продажу безготівкової валюти не відкривають і навіть не планують (бо право це ж не обов’язок!). А рубати 9 грн на кожному доларі дуже подобалось. Війна, збитки, якось треба заробляти. Бо відкриєш «безготівку» і хто ж буде дурак купляти валюту по 42, якщо можна купити по 37 і собі на депозит покласти. А «лємєнги» самі себе не загонять, і 5 грн на доларі теж самі себе не зароблять. По безготівці валюти немає, а в обмінниках «трохи напустили жару», щоб «лємєнги» краще бігли міняли свої копійки.
Дія 3:
Нацбанк знімає «рахунок з табло», щоб загон «лємєнгів» був не на стільки бурхливим. Очі не бачать, душа не болить.
Висновків не буде. Головне потім у відділеннях якийсь патріотичний плакатник вивісити і випустити жовто-блакитні картки з написом «Слава Україні!» чи «Руській воєнний карабль…»
=====
Алі Татар-заде
сьогодні хоронили кримську московитку. Ось її історія. Колись була молода і активна. Познайомилась десь в Росії з супружньою парою з Криму, задругувала з ними (вони це вміють). Кримчанка позвала її собі в гості влітку.
Московитка приїхала. На місяць. Кримчанка поселила її в себе, а сама - на роботу. Чоловік був у відпустці. Через місяць чоловік і московитка кажуть гостеприїмній хазяйці:
- Ми палюбілі друхруга і нам харашо вдвайом.
Кримська жінка розвелася, залишила їм хату, без чоловіка виховала дитину (та вже доросла).
На похоронах її помітили серед скорбящого натовпу.
- Ти що, ходила плюнути їй на могилку? - питають її по повернені.
- Так і хотіла. Але коли дійшла моя черга, то там вже хтось плюнув.
=====
Александр Морозов
сообщение о том, что Дмитрия Быкова объявили иностранным агентом меня как-то подкосило. Как может быть Быков проводником "иностранного влияния", когда всем известно, что Быков в своих интерпретациях не пользуется никаким материалом кроме русской литературы. Он ведь "наш Жуковский", он, можно сказать, давал уроки словесности цесаревичу (впрочем, у нас нет никакого "цесаревича" при этом самодержавии, но это детали). Даже трудно себе представить другого такого "автохтона", как Быков. Даже Павловский в своих интерпретациях - тоже совершенно автохтонных - нет да и упомянет какого-нибудь Крастева или Пайпса без всякой надобности. Но у Быкова этого вообще никогда не было. Он все черпал только из "земли-матушки" русской литературы. И даже на всю остальную литературу он всегда смотрел через призму русской литературы. Как можно Жуковского объявить "иностранным агентом"?! Можно сослать в имение, назначить губернатором в Дербент. Но вот это "иностранным агентом" - это такой крах самодержавия, что просто больно. Очевидно, что при дворе заговор.
=====
Алі Татар-заде
славік бутусов ("наутілус пампіліус") хотів дати в Хельсінки концерт, але йому заборонили через те, що раніше відвідував окупований Крим.
Звєзда в шокє.
Його імпресаріо придумав страшную помсту: не повернуть гроші фінляндскім ватнікам, які купили білети
=====
Оксана Хвиля
Мені здається, що бачення війни "як воно має бути" нам нав'язано совком. Вся країна в єдиному пориві, ніхто не харчується нормально, не купує нових речей, всі, хто в тилу, стоять по 12-14 годин біля верстатів, всі, хто на окупованих територіях партизанять, всі, хто на фронті, кидаються грудьми на амбразуру і голіруч на танки. Інакше не рахується.
Але, НМД, варто орієнтуватися на досвід вільної країни, а не тоталітарної, наприклад, Британії. Я як раз десь рік-два тому прочитала серію Патриції Вентворт. Такий собі традиційний жіночий англійський детектив, де багато уваги приділяється побуту і різним дрібницям. Як жили британці під час Другої світової? Гірше, ніж в мирний час. Продукти були по картках, як і промтовари. Щоб купити собі панчохи, леді брала картки у своєї кухарки, які та не витрачала (гроші теж були потрібні, це не безкоштовно), в сільській місцевості рятувалися садами і городами, з Лондона дітей вивозили в провінцію, рятували від бомб. Заможні британці віддавали для біженців свої великі заміські будинки. В Лондоні волонтери збирали одяг для тих, хто постраждав від бомбардувань.
Тобто, загалом жили як ми. Ходили в театри, паби і на виставки. Вдягали якомога гарніший одяг, намагалися краще їсти, танцювали, фліртували, отримували похоронки і ризикували потрапити під німецькі бомби. Аґата Крісті теж трохи це описує. Тобто, країна намагалася продовжувати жити. Чого і вам всім бажаю. Наша мета зберегти Україну, а не здохнути в муках на радість рашці.
Нацбанк дозволяє банкам продавати безготівкову валюту громадянам із подальшим розміщенням на депозит на строк від трьох календарних місяців. 50 тис. грн. на місяць – для звичайної людини більш ніж достатньо, щоб зберегти якусь копійку і упередити спекуляції. Безготівковий курс 37 грн за долар, трохи дорожче офіційного. Все виглядає пристойно.
Дія 2:
Банки, у тому числі державні (ай-ай-ай), продажу безготівкової валюти не відкривають і навіть не планують (бо право це ж не обов’язок!). А рубати 9 грн на кожному доларі дуже подобалось. Війна, збитки, якось треба заробляти. Бо відкриєш «безготівку» і хто ж буде дурак купляти валюту по 42, якщо можна купити по 37 і собі на депозит покласти. А «лємєнги» самі себе не загонять, і 5 грн на доларі теж самі себе не зароблять. По безготівці валюти немає, а в обмінниках «трохи напустили жару», щоб «лємєнги» краще бігли міняли свої копійки.
Дія 3:
Нацбанк знімає «рахунок з табло», щоб загон «лємєнгів» був не на стільки бурхливим. Очі не бачать, душа не болить.
Висновків не буде. Головне потім у відділеннях якийсь патріотичний плакатник вивісити і випустити жовто-блакитні картки з написом «Слава Україні!» чи «Руській воєнний карабль…»
=====
Алі Татар-заде
сьогодні хоронили кримську московитку. Ось її історія. Колись була молода і активна. Познайомилась десь в Росії з супружньою парою з Криму, задругувала з ними (вони це вміють). Кримчанка позвала її собі в гості влітку.
Московитка приїхала. На місяць. Кримчанка поселила її в себе, а сама - на роботу. Чоловік був у відпустці. Через місяць чоловік і московитка кажуть гостеприїмній хазяйці:
- Ми палюбілі друхруга і нам харашо вдвайом.
Кримська жінка розвелася, залишила їм хату, без чоловіка виховала дитину (та вже доросла).
На похоронах її помітили серед скорбящого натовпу.
- Ти що, ходила плюнути їй на могилку? - питають її по повернені.
- Так і хотіла. Але коли дійшла моя черга, то там вже хтось плюнув.
=====
Александр Морозов
сообщение о том, что Дмитрия Быкова объявили иностранным агентом меня как-то подкосило. Как может быть Быков проводником "иностранного влияния", когда всем известно, что Быков в своих интерпретациях не пользуется никаким материалом кроме русской литературы. Он ведь "наш Жуковский", он, можно сказать, давал уроки словесности цесаревичу (впрочем, у нас нет никакого "цесаревича" при этом самодержавии, но это детали). Даже трудно себе представить другого такого "автохтона", как Быков. Даже Павловский в своих интерпретациях - тоже совершенно автохтонных - нет да и упомянет какого-нибудь Крастева или Пайпса без всякой надобности. Но у Быкова этого вообще никогда не было. Он все черпал только из "земли-матушки" русской литературы. И даже на всю остальную литературу он всегда смотрел через призму русской литературы. Как можно Жуковского объявить "иностранным агентом"?! Можно сослать в имение, назначить губернатором в Дербент. Но вот это "иностранным агентом" - это такой крах самодержавия, что просто больно. Очевидно, что при дворе заговор.
=====
Алі Татар-заде
славік бутусов ("наутілус пампіліус") хотів дати в Хельсінки концерт, але йому заборонили через те, що раніше відвідував окупований Крим.
Звєзда в шокє.
Його імпресаріо придумав страшную помсту: не повернуть гроші фінляндскім ватнікам, які купили білети
=====
Оксана Хвиля
Мені здається, що бачення війни "як воно має бути" нам нав'язано совком. Вся країна в єдиному пориві, ніхто не харчується нормально, не купує нових речей, всі, хто в тилу, стоять по 12-14 годин біля верстатів, всі, хто на окупованих територіях партизанять, всі, хто на фронті, кидаються грудьми на амбразуру і голіруч на танки. Інакше не рахується.
Але, НМД, варто орієнтуватися на досвід вільної країни, а не тоталітарної, наприклад, Британії. Я як раз десь рік-два тому прочитала серію Патриції Вентворт. Такий собі традиційний жіночий англійський детектив, де багато уваги приділяється побуту і різним дрібницям. Як жили британці під час Другої світової? Гірше, ніж в мирний час. Продукти були по картках, як і промтовари. Щоб купити собі панчохи, леді брала картки у своєї кухарки, які та не витрачала (гроші теж були потрібні, це не безкоштовно), в сільській місцевості рятувалися садами і городами, з Лондона дітей вивозили в провінцію, рятували від бомб. Заможні британці віддавали для біженців свої великі заміські будинки. В Лондоні волонтери збирали одяг для тих, хто постраждав від бомбардувань.
Тобто, загалом жили як ми. Ходили в театри, паби і на виставки. Вдягали якомога гарніший одяг, намагалися краще їсти, танцювали, фліртували, отримували похоронки і ризикували потрапити під німецькі бомби. Аґата Крісті теж трохи це описує. Тобто, країна намагалася продовжувати жити. Чого і вам всім бажаю. Наша мета зберегти Україну, а не здохнути в муках на радість рашці.