Алі Татар-заде · яку літературу та кіно слід зараз робити на російській мові.

[don_katalan]

Схема
Протагонист - чуваш, удмурт, пермяк ітд.
Він вважає себе рускім на початку історії.
Але щось йому не йде веліка культура (вона показується в яскравих проявах: блатняк, менти-бандити, спід, проститутки, наркота, алкаши, імпотенти - злобна подворотня і т.и.)
Поруч живе Наставник, гуру, привратник, провідник. Особистий вергілій протагониста. Він закликає протагониста кинути всю цю дрянь, стати на нормальний шлях воїна свого племені, коротше пройти ініціяцію, а не те що у московитів (випив водки, став мущіной).
Протагонист, звичайно, відмовляється. Проводник сливе рідкісним диваком, фріком, непрестижним придурком.
Протагонист потрапляє в халепу і чорнуху - а у що він ще може вляпатись, живучи в Московії серед московитів.
Коли виходу вже здається нема (на цьому місці рускіє режисери обрубають фільми, а писателі - свої повісті), протагонист пригадує поради і заклики провідника і слідує їм в останній надії.
Йому відчиняється дверця в інший світ - чудовий, сповнений можливостей, стародавньої честі і доблесті.
Протагонист долає своїх ворогів і перестає бути рускім.
Жанри потрібні різні, будь-які. Національности - весь глобус раши.
І побільше. "Вєлікая" культура - від слова "велика кількість"
=====
Diana Makarova
Такої істерики я не бачила вже давно. Чесно кажучи, такої істерики я взагалі не бачила.
Бунт підрозділу на передовій. Черговий бунт, чергового підрозділу...
- Заберіть нас з передової, тут фосфорні бомби.
- Ми волонтери. Ми нікого не можемо забрати чи вивести.
- Дайте підтримку артилерії.
- Ми волонтери. Ми можемо привезти вам штани (насправді ні) Але привезти вам артилерію ми не можемо.
- Ви не уявляєте, яке тут пекло.
- Я уявляю, я тільки звідти. Дзвоніть на гарячу лінію.
- Там не беруть трубку.
І так сотні разів за три доби. Один підрозділ.
І от що я вам скажу, що я зрозуміла за цей час, що за висновки я зробила.
1. Страшно всім. Але панікують не всі.
2. Паніка може роздуватись зсередини, може зовні. Може одночасно. Коли підключаються рідні військових, паніка прогресує. Це найстрашніше.
3. Коли панікує певна кількість людей - істерія починає охоплювати й інших. В результаті біжать всі. Паніка заразна штука. І дуже небезпечна. Це як бігти під час обстрілу. Отже, панікуючих треба локалізувати, паніку загасити.
4. Ніхто не має інструменту, з допомогою якого можна гасити паніку на передовій. Ніхто з відповідальних органів нашої країни, уточнюю. Заградзагони не пропонувати.
5. Більш того, ніхто не має інструменту, з допомогою якого можна гасити паніку зовні - тобто, вести роботу з родичами.
Дозволю собі знову побути каркаючою Касандрою і попередити - якщо найближчим часом не буде розроблено елементарних методів боротьби з панікою - на нас чекають подібні історії.
Заградзагони не пропонувати.
Так, я знаю, що все вирішила б підтримка артилерії. Тут треба телефонувати Байдену. В когось є номер телефону?
Щодо родичів.
Для спілкування з родичами достатньо посадити кількох компетентних психологів. Я не психолог, але мені вдалось перервати кілька монологів з риданнями, просто сказавши:
- Вони там не самі. Ні, їх не оточують. Є підтримка артилерії. Слабка, але є. Сьогодні їм везуть кілька машин для вивезення поранених. Там вже був один з командуючих. Командування в курсі.
І все. Ридання стихли, людина повернулась до адекватного сприйняття.
Скажіть, це дійсно так складно - зробити дійсно працюючу гарячу лінію?
Скажіть, це так складно - виділити групу реально компетентних спеціалістів для такої роботи?
Чи це важливо?
Дивіться пункт другий.
2. Паніка може роздуватись зсередини, може зовні. Може одночасно. Коли підключаються родичі військових - паніка прогресує.
Паніка - це страшно