Алі Татар-заде · два образи Кримнашу.

[don_katalan]

Перша - старезна баба, кримнашка з 14 року, як то кажуть, зі стажем. Я таких оминаю, але тут близьке знайомство - друг семь'ї покійної родички. І от уявіть собі що вона мені каже. Наодинці.
- Я повинна зізнатися, що я наркоманка.
Пауза. Бабі сильно за 70.
- Інформаційна наркоманка, - пояснює вона, і її очи розширені від жаху. - Я дивлюся новини круглі сутки. Все про Україну, про те як наши там наводять порядок. Недавно я відчула, що хочу вбивати українців, вбивати їх всіх. Я зрозуміла, що зі мною щось не так. Я сподіваюся, наша розмова залишиться втайні - /фіг тобі, подумав я/ - Я чула що у вас є зв'язки з психіатрами - /не знаю, чому так люди на мене думають/ - Чи не могли б ви поспрашивать, може б якусь таблетку, чи якесь лікування. Тільки щоби ніхто в селі не дізнався.
Ну що я міг сказати? Лише те, що усвідомлення проблеми - перший крок до її вирішення.
Інший образ.
Молодий, свободно мислячий, "нейтрал"
- Нещодавно дізнався, - каже, - про родню путєна, що вони вмерли в блокаді. Багато думав. Це багато чого пояснює.
Цьому я можу сказати пряміше:
- Ти про це "нещодавно дізнався", тому що це нещодавно вигадали. Думати тут немає над чим. Уясни собі, що все що про нього друкують - це прикриття або, як вони самі кажуть, "легенда". От над цім краще подумай і викинь із голови.
- Що, прям вся біографія?
- Геть уся. Не здивуюся, якщо разом з іменем, прізвищем і по-батькові
=====
Вячеслав Ільченко
Сука, я реально довго тримався...
Сьогодні мене таки накрило, особливо після того, як я переглянув фотки... особливо із тілом дитини і відірваною ногою матері...
Востаннє я себе так почував після того, як пішли перші повідомлення з Бучі...
Біля Ювілейного я часто бував, і в нього самого заходив. Може, зараз це офісна будівля, а в мої часи це був конгломерат маленьких майстерень і фірмочок. Там ремонтували годинники, вентилятори, телефони... Я туди носив ремонтувати старенький кнопочний Сіменс (мою першу мобілу), коли він забарахлив...
До відома російських *удаків та корисних удодів, які уже почали мені в приват скидати "розвінчування укропських фейків" - я вінничанин, блядь. В Гайсині я майже рік виводив базу даних основних фондів, я точно знаю, де блядь Гайсин, а де Вінниця.
І Дом Офіцерів - це блядь не військовий об'єкт, а клуб. Там КВН проводився, дитячі шоу і театральні вистави. Сам туди ходив, на "Вінницьких перців", коли вони ще були торт...
А літак, який ви демонструєте, це блять пам'ятник, а не стартова площадка для безпілотників ТУ-22...
Прошу пробачення за непарламентську лексику...