![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАндрій Лозовий
колись Маргарет Тетчер спитали: - пані прем’єр-міністр, а хто ваш улюблений журналіст? - Борис Джонсон. - відповіла баронеса Тетчер. і був скандал, бо кожна публікація цього персонажа викликала такий резонанс, що мама не горюй. - він же пише фейки, пані прем’єр-міністр? - дорікнули баронесі. вона зробила вигляд, що не почула питання. і мабуть не здогадувалась, що через тридцять майже років її улюблений журналіст стане її наступником на посту керівника уряду Великої Британії і лідера Консервативної партії.
найпопулярніший в Україні політик Александер Борис де Пфеффел-Джонсон сьогодні відзначає свій 58-й день народження. ми всі його любимо і цінуємо. але переважно майже нічого про нього не знаємо.
у нас би такого не вибрали. мажор. постійні корупційні скандали. чудернацький вигляд розхристаності першого ступеня. весь час спізнюється. час від часу просипає ранкові засідання кабміну. його ненавидить майже половина рідної партії. але англо-сакси вміють пробачати все це за геній державника, який повертає Британії її велич і бореться зі злом у всьому світі. Черччиль був такий же. Черччиля у нас би теж не вибрали.
як і годиться, народився великий британець не у Великій Британії. в Нью-Йорку. прізвище Джонсон йому дісталось від діда, який сам його собі придумав. поширене прізвище - John’s son, син Івана. у нас був би Іванюк чи Іваненко. хоча праві і чернігівські козаки, які перехрестили Бориса у Чуприну.
звали діда насправді Осман Алі. і був він турок. його ж тато Алі Кемаль - як і через роки його правнук - теж був журналістом. і теж пішов звідтам у політику. короткий час був міністром внутрішніх справ в уряді Ахмеда Окхая, останнього Великого візира Османської імперії. Алі Кемаль на посту прославився тим, що віддав наказ про арешт Ататюрка. але згодом Ататюрк прийшов до влади - і прадіда стратили. дід зміг втекти до Великої Британії і змінив ім’я та прізвище. був Осман Алі - став Уілфред Джонсон.
ну і куди ж без євреїв? мабуть, ні одна важлива справа в світі без єврея не робиться. прадід по матері Еліас Евері Леві народився в єврейській сім’ї у литовській Кальварії (тоді - під окупацією Російської імперії). емігрував до Америки, де зустрів Борисову прабабу, яка була з роду віддалених потомків Георга ІІ.
друге прізвище - Пфеффел - від іншої прабаби (по батькові) баронеси Марії-Луїзи фон Пфеффел. родички - що кумедно нині - Ернестіни Пфеффел, дружини російського поета Федора Тютчева.
про родовід Іванюка можна писати ще багато. але і так вже дуже Санта-Барбара. та і текст не про те, хто де родився, а для чого пригодився.
в дитинстві Борис був фактично глухий, переніс кілька операцій. себто змалечку звик боротись за нормальне життя. тато і мама - депутат і художниця - розлучились, коли йому було 14. Боря дружив з обидвома. з мамою - до останніх її днів на цій грішній землі. з татом - досі, йому за 80, але дід ще ого-го козак. Стенлі Джонсон колись був депутат Європарламенту і відповідно мав серйозні зв’язки. пристроїв Бориса після універу в газету «Times». звідки майбутнього прем’єр-міністра вигнали через рік за вигадані цитати.
вчився він, до речі, не на журналіста, а на історика мистецтв. але жодного дня не працював за фахом. після «Times» ще в якійсь газеті працював, а потім його взяли в «Daily Telegraph» - і почався зоряний час. саме за цю роботу його назвала улюбленим журналістом пані Тетчер. а чому їй за це дорікали?
бо Джонсон був затятим євроскептиком - тому його подальша історія з Brexit - напрочуд логічний і послідовний шлях. в своїх євроскептичних матеріалах Чуприна прославився кількома моментами. витонченою мовою - безліч старомодніх зворотів. звертався до читачів «мої друзі». і на чому світ стоїть критикував Європейський союз як явище. в офісах і кав’ярнях вголос читали статті Джонсона із жахливими подробицями можливого вступу Британії в ЄС. декотрі він вочевидь довигадував. однак людина ж завжди вірить у те, що хоче вірити. відтак популярність цих текстів була шалена.
подробиці були наприклад такі. у випадку євроінтеграції постраждають продавці фруктів, оскільки на всій території ЄС будуть єдині стандарти вимірювання кривизни бананів - і ті, що не годяться, муситимуть утилізувати. відповідно виросте ціна на банани. також улюблений журналіст Тетчер повідомляв, що будуть заборонені чіпси з креветками. або, скажімо, відбудеться стандартизація виробництва презервативів, бо в італійців, мовляв, менші причандалля.
справжнім хітом стала публікація про те, якою катастрофою може стати введення зони євро на території Сполученого Королівства. адже, як стверджував Борис Джонсон, якщо тримати паперові банкноти євро в кишені штанів - це викличе імпотенцію, а євроценти - переносять безліч болячок.
зауважте, в Британії до сих пір фунти стерлінгів. може, він був правий? а Тетчер-то щось знала…
писати продовження?
✨✨✨
happy birthday, best friend of our country Boris Johnson! warmest regards, Mr. Chupryna!
колись Маргарет Тетчер спитали: - пані прем’єр-міністр, а хто ваш улюблений журналіст? - Борис Джонсон. - відповіла баронеса Тетчер. і був скандал, бо кожна публікація цього персонажа викликала такий резонанс, що мама не горюй. - він же пише фейки, пані прем’єр-міністр? - дорікнули баронесі. вона зробила вигляд, що не почула питання. і мабуть не здогадувалась, що через тридцять майже років її улюблений журналіст стане її наступником на посту керівника уряду Великої Британії і лідера Консервативної партії.
найпопулярніший в Україні політик Александер Борис де Пфеффел-Джонсон сьогодні відзначає свій 58-й день народження. ми всі його любимо і цінуємо. але переважно майже нічого про нього не знаємо.
у нас би такого не вибрали. мажор. постійні корупційні скандали. чудернацький вигляд розхристаності першого ступеня. весь час спізнюється. час від часу просипає ранкові засідання кабміну. його ненавидить майже половина рідної партії. але англо-сакси вміють пробачати все це за геній державника, який повертає Британії її велич і бореться зі злом у всьому світі. Черччиль був такий же. Черччиля у нас би теж не вибрали.
як і годиться, народився великий британець не у Великій Британії. в Нью-Йорку. прізвище Джонсон йому дісталось від діда, який сам його собі придумав. поширене прізвище - John’s son, син Івана. у нас був би Іванюк чи Іваненко. хоча праві і чернігівські козаки, які перехрестили Бориса у Чуприну.
звали діда насправді Осман Алі. і був він турок. його ж тато Алі Кемаль - як і через роки його правнук - теж був журналістом. і теж пішов звідтам у політику. короткий час був міністром внутрішніх справ в уряді Ахмеда Окхая, останнього Великого візира Османської імперії. Алі Кемаль на посту прославився тим, що віддав наказ про арешт Ататюрка. але згодом Ататюрк прийшов до влади - і прадіда стратили. дід зміг втекти до Великої Британії і змінив ім’я та прізвище. був Осман Алі - став Уілфред Джонсон.
ну і куди ж без євреїв? мабуть, ні одна важлива справа в світі без єврея не робиться. прадід по матері Еліас Евері Леві народився в єврейській сім’ї у литовській Кальварії (тоді - під окупацією Російської імперії). емігрував до Америки, де зустрів Борисову прабабу, яка була з роду віддалених потомків Георга ІІ.
друге прізвище - Пфеффел - від іншої прабаби (по батькові) баронеси Марії-Луїзи фон Пфеффел. родички - що кумедно нині - Ернестіни Пфеффел, дружини російського поета Федора Тютчева.
про родовід Іванюка можна писати ще багато. але і так вже дуже Санта-Барбара. та і текст не про те, хто де родився, а для чого пригодився.
в дитинстві Борис був фактично глухий, переніс кілька операцій. себто змалечку звик боротись за нормальне життя. тато і мама - депутат і художниця - розлучились, коли йому було 14. Боря дружив з обидвома. з мамою - до останніх її днів на цій грішній землі. з татом - досі, йому за 80, але дід ще ого-го козак. Стенлі Джонсон колись був депутат Європарламенту і відповідно мав серйозні зв’язки. пристроїв Бориса після універу в газету «Times». звідки майбутнього прем’єр-міністра вигнали через рік за вигадані цитати.
вчився він, до речі, не на журналіста, а на історика мистецтв. але жодного дня не працював за фахом. після «Times» ще в якійсь газеті працював, а потім його взяли в «Daily Telegraph» - і почався зоряний час. саме за цю роботу його назвала улюбленим журналістом пані Тетчер. а чому їй за це дорікали?
бо Джонсон був затятим євроскептиком - тому його подальша історія з Brexit - напрочуд логічний і послідовний шлях. в своїх євроскептичних матеріалах Чуприна прославився кількома моментами. витонченою мовою - безліч старомодніх зворотів. звертався до читачів «мої друзі». і на чому світ стоїть критикував Європейський союз як явище. в офісах і кав’ярнях вголос читали статті Джонсона із жахливими подробицями можливого вступу Британії в ЄС. декотрі він вочевидь довигадував. однак людина ж завжди вірить у те, що хоче вірити. відтак популярність цих текстів була шалена.
подробиці були наприклад такі. у випадку євроінтеграції постраждають продавці фруктів, оскільки на всій території ЄС будуть єдині стандарти вимірювання кривизни бананів - і ті, що не годяться, муситимуть утилізувати. відповідно виросте ціна на банани. також улюблений журналіст Тетчер повідомляв, що будуть заборонені чіпси з креветками. або, скажімо, відбудеться стандартизація виробництва презервативів, бо в італійців, мовляв, менші причандалля.
справжнім хітом стала публікація про те, якою катастрофою може стати введення зони євро на території Сполученого Королівства. адже, як стверджував Борис Джонсон, якщо тримати паперові банкноти євро в кишені штанів - це викличе імпотенцію, а євроценти - переносять безліч болячок.
зауважте, в Британії до сих пір фунти стерлінгів. може, він був правий? а Тетчер-то щось знала…
писати продовження?
✨✨✨
happy birthday, best friend of our country Boris Johnson! warmest regards, Mr. Chupryna!