![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanКонстантин Ильченко
Україна опинилася в ситуації, коли вона або залишиться в стані хворобливої дитини, яку всі потроху годують, очікуючи водночас на її вже вирішене затухання. Або вона, все ж таки перетвориться на сильного гравця, якого інші будуть сприймати за рівного партнера.
Перше нам не потрібно, а от чи буде друге – велике питання. Річ у тому, що для збереження балансу сил необхідна військова міць. Не та міць, яку нам надає Захід, а своя, що кована в українських конструкторських бюро та сплачена українською гривнею. А для цього потрібна потужна передова економіка, з урахуванням викликів часу.
З огляду на те, як у нас поводить себе економічний блок чинного уряду та профільні комітети Ради, можу точно прогнозувати, що ми рухаємося в напрямок першого варіанту.
Війна для прагматичних країн і їх лідерів – це завжди величезне вікно можливостей. Подивіться, як поводиться та ж Туреччина, вона в кожній ситуації виловлює для себе жирну рибу.
Як використовує глобальну політичну кризу Польща? Вона поступово перетворюється на потужного гравця в Європі, з усіма від цього економічними бонусами..
Тільки ми, завдяки таким світилам економіки, як Миілованов та Гетманцев теліпаємося у зворотній бік у напрямку чергового розчарування та депресії. Що це – звичайна некомпетентність чи щось більше, на що вже потрібно звертати увагу службі безпеки?
Як би там не було, а українці таких експериментів над собою терпіти точно не будуть. Своє «ФУ» вони обов’язково висловлять на виборчих дільницях під час чергових або позачергових виборів.
=====
Віктор Балога
Такої мерзоти, як колаборант-депутат Ковальов і в парламенті, і на місцевому рівні вистачає серед різних політичних сил. І не дай Боже, рашисти на довше б затримались на Сумщині, Житомирщині, Чернігівщині чи прийшли на Закарпаття - навіть не сумніваюсь, що подібна наволоч поступово повилазила б з різних дірок та на напівзігнутих побігла лизати сідниці московським окупантам, щоб зберегти свій бізнес чи стати владою.
Тому вважаю, що одним із запобіжників для подібних «історій» мало б стати запровадження єдиного виду покарання для сепаратистів та колаборантів - довічне тюремне ув'язнення з повною конфіскацією майна. І це саме м’яке, на що вони заслуговують. Бо по-хорошому - потрібно просто розстрілювати після звільнення нашої землі від агресора.
=====
Igor Baryshev
Дипломатія не є помилковою, якщо вона не спрацювала. Не розумію, чому маю говорити, що це було неправильно. Я не буду вибачатися за це © Меркель
Щось згадав старий анекдот про прапорщика: іде дядько, бачить дерево, на ньому висить яблуко. Таке велике, красиве, мабуть смачне. І заходився те дерево трусити. Трусить-трусить, а яблуко висить. Тут іде дитина, дивиться на те, підіймає з землі палку, протягує дядькові й каже: "візьміть палку, спробуйте нею збити". Той на секунду зупинився, подивився на дитину, й далі трусить дерево.
- Дядьку, ну ви ж подумайте - палкою ж точно зіб'єте.
- А хулє тут думать, трусити треба! - продовжив трусити, так нічого не струсив, плюнув і пішов.
А хлопчик добре прицілився, збив палкою яблуко й каже: "мабуть то прапорщик був".
Якщо дипломатія не спрацювала, то з цього мають бути зроблені належні висновки, аби спрацювало щось інше. Інакше сенс точно не у результаті, а в чомусь іще. Особливо у випадках, як із фрау Меркель, коли це не день і не місяць такої дипломатії, а роки. Звісно, якщо фрау в якомусь смислі не прапорщик, хоча хто це скаже напевно?
=====
Петро Олещук
Сумна іронія полягає в тому, що Угорщина одержала своє місце у ЄС і НАТО не через якісь успіхи у реформах чи у чомусь взагалі, а суто через комплекс вини "Заходу" перед Східною Європою. За те, що кинули їх у пазурі московського хижака після 2-ї світової, і мовчки спостерігали за тим, як москва придушує волю тієї ж Угорщини 1956 року.
Тепер Угорщина допомогає москві нищити іншу державу, спираючись на членство у цих самих ЄС і НАТО.
=====
Петро Олещук
Після численних закликів «не ображати московію», у тамтешній думі виник законопроект про «скасування визнання незалежності Литви».
Коротше кажучи, у відповідь на заклики «зберегти обличчя», вони знову взяли і обмазали це обличчя густим шаром гівна. І ще поїли цього ж гівна.
Україна опинилася в ситуації, коли вона або залишиться в стані хворобливої дитини, яку всі потроху годують, очікуючи водночас на її вже вирішене затухання. Або вона, все ж таки перетвориться на сильного гравця, якого інші будуть сприймати за рівного партнера.
Перше нам не потрібно, а от чи буде друге – велике питання. Річ у тому, що для збереження балансу сил необхідна військова міць. Не та міць, яку нам надає Захід, а своя, що кована в українських конструкторських бюро та сплачена українською гривнею. А для цього потрібна потужна передова економіка, з урахуванням викликів часу.
З огляду на те, як у нас поводить себе економічний блок чинного уряду та профільні комітети Ради, можу точно прогнозувати, що ми рухаємося в напрямок першого варіанту.
Війна для прагматичних країн і їх лідерів – це завжди величезне вікно можливостей. Подивіться, як поводиться та ж Туреччина, вона в кожній ситуації виловлює для себе жирну рибу.
Як використовує глобальну політичну кризу Польща? Вона поступово перетворюється на потужного гравця в Європі, з усіма від цього економічними бонусами..
Тільки ми, завдяки таким світилам економіки, як Миілованов та Гетманцев теліпаємося у зворотній бік у напрямку чергового розчарування та депресії. Що це – звичайна некомпетентність чи щось більше, на що вже потрібно звертати увагу службі безпеки?
Як би там не було, а українці таких експериментів над собою терпіти точно не будуть. Своє «ФУ» вони обов’язково висловлять на виборчих дільницях під час чергових або позачергових виборів.
=====
Віктор Балога
Такої мерзоти, як колаборант-депутат Ковальов і в парламенті, і на місцевому рівні вистачає серед різних політичних сил. І не дай Боже, рашисти на довше б затримались на Сумщині, Житомирщині, Чернігівщині чи прийшли на Закарпаття - навіть не сумніваюсь, що подібна наволоч поступово повилазила б з різних дірок та на напівзігнутих побігла лизати сідниці московським окупантам, щоб зберегти свій бізнес чи стати владою.
Тому вважаю, що одним із запобіжників для подібних «історій» мало б стати запровадження єдиного виду покарання для сепаратистів та колаборантів - довічне тюремне ув'язнення з повною конфіскацією майна. І це саме м’яке, на що вони заслуговують. Бо по-хорошому - потрібно просто розстрілювати після звільнення нашої землі від агресора.
=====
Igor Baryshev
Дипломатія не є помилковою, якщо вона не спрацювала. Не розумію, чому маю говорити, що це було неправильно. Я не буду вибачатися за це © Меркель
Щось згадав старий анекдот про прапорщика: іде дядько, бачить дерево, на ньому висить яблуко. Таке велике, красиве, мабуть смачне. І заходився те дерево трусити. Трусить-трусить, а яблуко висить. Тут іде дитина, дивиться на те, підіймає з землі палку, протягує дядькові й каже: "візьміть палку, спробуйте нею збити". Той на секунду зупинився, подивився на дитину, й далі трусить дерево.
- Дядьку, ну ви ж подумайте - палкою ж точно зіб'єте.
- А хулє тут думать, трусити треба! - продовжив трусити, так нічого не струсив, плюнув і пішов.
А хлопчик добре прицілився, збив палкою яблуко й каже: "мабуть то прапорщик був".
Якщо дипломатія не спрацювала, то з цього мають бути зроблені належні висновки, аби спрацювало щось інше. Інакше сенс точно не у результаті, а в чомусь іще. Особливо у випадках, як із фрау Меркель, коли це не день і не місяць такої дипломатії, а роки. Звісно, якщо фрау в якомусь смислі не прапорщик, хоча хто це скаже напевно?
=====
Петро Олещук
Сумна іронія полягає в тому, що Угорщина одержала своє місце у ЄС і НАТО не через якісь успіхи у реформах чи у чомусь взагалі, а суто через комплекс вини "Заходу" перед Східною Європою. За те, що кинули їх у пазурі московського хижака після 2-ї світової, і мовчки спостерігали за тим, як москва придушує волю тієї ж Угорщини 1956 року.
Тепер Угорщина допомогає москві нищити іншу державу, спираючись на членство у цих самих ЄС і НАТО.
=====
Петро Олещук
Після численних закликів «не ображати московію», у тамтешній думі виник законопроект про «скасування визнання незалежності Литви».
Коротше кажучи, у відповідь на заклики «зберегти обличчя», вони знову взяли і обмазали це обличчя густим шаром гівна. І ще поїли цього ж гівна.