Борис Беспалий · Переяслав два. Частина 13: Персоналії.

[don_katalan]

Не лелеки у дзьобі приносять проекти Договорів, не кінь копитом їх затверджує.
Прообразом Стамбульських переговорів (далі - Переговори) узято Переяслав - спільного забагато. Так ось, доки вклонятимемось головному переяславцю - не буде глибинної дерусифікації, бо починати її варто з початку (даруйте тавтологію) - з Богдана Хмельницького.
Кілька років тому, загальне обурення викликали сепарські вибрики Заступника керівника української делегації у Мінську В. Фокіна.
Справедливо. Хоч всі розуміли, що це не самодіяльність (навіть якби посадовець й схотів, хто б йому дозволив? З першого б викиду - адью.)
Тим більше, що майже одночасно, і теж скандально, подібний викид зробив і лідер президентської Франції Д. Арахамії: воду а Крим.
'Фокін', 'Арахамія', то були псевдоніми президента В. Зеленського, під якими він зондував сумнівні наміри.
До слова, готовність Д.Арахамії підставлятись замість патрона, серед головних причин довіри останнього.
Так і наразі, основним, а власне єдиним з вирішальним голосом, фігурантом Стамбульських переговорів є В. Зеленський.
Його історична репутація, ймовірно, залежатиме від результату російсько-української війни. А в цьому сенсі Переговори - справа не остання.
Не знаю, й не вгадуватиму, хто і що його сподвигло на програшні пропозиції 29 березня (далі - Пропозиції), як не знаю його сучасних міркувань.
Тільки фактична сторона.
1. Курс на підписання Договору.
Програшний.
1.1. Бо такими є Пропозиції української сторони, а кращими за них Договір не буде, не росіяни ж їх поліпшать!
1.2 Бо будь-які російські гарантії (а саме це є предметом Переговорів, згідно указу президента) - програш: потрібна не повоєнна 'нормалізація' стосунків з РФ, а заглушка, Залізна завіса.
2. Затягування переговорів.
Безперспетивно.
2.1 Тимчасово.
2.2 Ініціатива у Росіян, зараз вони тримають паузу, бо мають воєнну ініціативу і сподіваються як не повністю 'вирішити питання' військовим шляхом, то значно посилити переговорні позиції: щойно усвідомлять, що наступ захлинувся - активізують перемовини.
3 Якось пронесе.
Наразі тема не в тренді, але не пронесе й не розсмокчеться.
Як не українська сторона то російська, як не вона, то закордонні 'миротворці', а так воно не минеться.
4. Припинити переговори. Зовсім.
Адже ні виграшу, ні навіть нічиєї вони не обіцяють, вже силу самого предмету (див. пункт 2). Тим більше, після внесення програшних Пропозицій.
Підстав, і не штучних, більш як досить: постійне порушення росіянами правил в звичаїв війни. Власне, й самі воєнні дії є порушенням мирного стану, який формально ще зберігається між нашими країнами!
Важче знайти підстави проведення цих Переговорів, ніж їх припинення. Але Зеленський на це не наважується, хоч дав кілька попереджень.
До речі, самі ці попередження є доказом того, що ці Переговори Росії потрібніші!
Гарних варіантів виходу з переговорного тупика не проглядає - це найменш поганий.
Я не проти переговорів з РФ у принципі. Я - проти цих Переговорів.
Не лише тому, що на них внесені капітулянтські Пропозиції, а й тому, що предметом їх є 'гарантії', тобто спільне майбутнє із Росією, тоді як у нас із нею є тільки минуле.
Відтак, і предметом переговорів з нею можуть бути лише умови досягнення миру - підведення риски під минулим.
Інші учасники процесу, й власне переговорники: Д. Арахамія, М. Подоляк та інші, щоб вони не намріяли, - просто інструменти. І, про всяк випадок, - кандидати в цапи-відбувайли.
Репутація їх вже піддається сумніву, насамперед, серед тих, гадаю їх більшість, які на дух не переносять саму ідею капітуляції, що витає над Стамбулом.
=====
Борис Беспалий · І хто йому доктор?
Щойно дістав, прочитав 'Майн кампф'. Неочікувано вразила логіка: якщо прийняти расистську аксіоматику, то все інше випливає з такою ж логічною невідворотністю, як теорема Піфагора з аксіоматики Евкліда.
Може Путін й маніяк, я йому не лікар, але діє він напрочуд логічно, в рамках своєї імперської аксіоматики, звісно.
І. Цілі.
Дехто мучиться над питанням: чого Росія хоче, яка її мета?
У відкритті двері пхнетесь, шановні: ніхто й не приховує, навпроти афішують, кожен їхній школяр знає: ПРИЄДНАННЯ СУМІЖНИХ ТЕРИТОРІЙ.
Усе інше є похідним.
І в чому ж нелогічний Путін та його попередники? Діють у точності до державної доктрини. А що часом беруть перерву, так то не добровільно: то ззовні у зуби дадуть, то з середини смуту улаштують.
Наразі гарбають Україну (скільки можуть), хто далі?
А хто під руку потрапить, ніхто з сусідів не зачарований. Причому не лише з безпосередніх: транзитом через 'слабку ланку' дістануть.
Самі не зупиняться, доки земну кулю не обігнуть, а тоді підуть вдруге, щільніше гайки загвинчувати.
Тож якщо світові лідери логічні (в чому на відміну від Путіна сумніваюсь), то мають не гадати наступну жертву, а прикінчити скажену Росію. У той чи інший спосіб.
ІІ. Засоби.
Якщо суне Росія докуди дозволяють, то й засоби нарощує допоки терплять.
Перелік 'дозволених злочинів' (що не отримали належної відсічі) відомий, щодня відчуваємо.
Зондують хімічну зброю, наче не витанцьовується. Може отримали непублічне попередження.
Зондують ядерку? Чого? Бо не втрачають надії знайти слабку ланку, коли ціна втрат за ядерний удар видасться прийнятною.
В цьому сенсі, лякають голоси за асиметричну відповідь: 'нищівні санкції', як покарання за тактичний ядерний удар.
'Нищівні санкції'' за повномасштабне вторгнення вже бачили. Навіть з додатковими пакетами 5+ не так щоб дуже Росію вже дістали.
Путін логічний. Жодна відповідь, окрім знищення, його не стримає, будь-які розмови про санкції за ядерний удар, тільки заохочують.
Як іграшкові санкції за 2014-й, не стримали, а лиш стимулювали 2022-й. Вже забулись?
Грішний, не так Путіна боюсь, як слимаків Заходу, що його розігрівають.