![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Не можу зрозуміти те волання, яке доноситься зі штабу Сивочолого Гетьмана, місцями переходячи у виття собаки Баскервілів – мовляв, злочинна влада з метою політичного переслідування Лідера Всіх Патріотів повідомила йому про підозру в державній зраді й хоче відправити до буцегарні, як тільки Петро Олексійович повернеться в Україну. А якщо б навіть і так – що в цьому поганого? Хіба не цього Петро Олексійович домагався впродовж кількох років, коли він та його соратники з піснями й танцями розповідали, що головною метою всякого патріота є скасування депутатської недоторканності?
Звісно, люди, які налаштовані не настільки патріотично, як піар-агенти Порошенка, доводили, що депутатська недоторканність – це єдине, що дозволяє Верховній Раді зберігати залишки парламентаризму. Верховна Рада завжди дасть згоду на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності, якщо він, дійсно, вчинив загально кримінальний злочин, але в разі скасування недоторканності президент (незалежно від його прізвища), який має кишенькового генерального прокурора і який, фактично, керує правоохоронними органами, буде користуватись своїми повноваженнями саме для того, щоби переслідувати опозиційних депутатів та тримати в заляканому стані депутатів провладної фракції.
Але де там – Порошенко, будучи президентом, аж в істериках заходився, вимагаючи внести зміни в Конституцію й скасувати депутатську недоторканність. Напевно, Петро Олексійович мав на увазі, що це він буде переслідувати опозиційних депутатів, а не його будуть ганяти по закордонах, як мишу по сараю. Але Земля, як відомо, кругла, а на всяку хитру дупу знаходиться болт з нарізкою. Тож і маємо тепер класичний приклад того, як людина, яка не здатна прогнозувати наслідки своїх вчинків, саме себе відтрахала.
А Порошенко нехай радіє – він же ж так боровся за скасування депутатської недоторканності, так боровся, що йому тепер має бути приємно бачити, як його теорія успішно застосовується на практиці.
=====
Volodymyr Boiko
9 січня о 11:32 ·
Фейсбук нагадує, що вперше про злочинну діяльність президента Порошенка я написав ще 19 липня 2014 року в зв’язку з розробкою Адміністрацією Президента законопроєкту про повну амністію російських бойовиків. Звертаю увагу – стаття 3 законопроєкту передбачала заборону притягнення терористів до кримінальної відповідальності за будь-які злочини, вчинені на Сході України (у тому числі – за масові вбивства, викрадення й катування людей, збиття малайзійського «Боїнгу» та літаків і гелікоптерів українських ЗСУ), за умови, якщо на момент прийняття закону особа терориста не встановлена і йому не повідомлено про підозру. Цей закон був ухвалений 16 вересня 2014 року шляхом службового підроблення, вчиненого тодішнім головою Верховної Ради Турчиновим, який відключив табло системи «Рада» під час голосування. Але в наступному Турчинов вчинив ще один злочин і не подав ухвалений закон на підпис президенту Порошенку.
-----
Volodymyr Boiko
19 липня 2014 р. ·
Порошенко вважає, що на Сході України відбуваються не бої з російськими терористами, а просто «масові акції». Через що бойовики ДНР і ЛНР, а також зграї бандитів, які тероризують населення Донбасу, повинні бути звільнені від кримінального переслідування. Я не жартую, це – офіційна позиція Президента України та Генерального прокурора України, яка 17 липня 2014 року обговорювалась на засіданні Консультативної ради Генпрокуратури.
Один з членів Консультативної ради в ході засідання порушив питання, чи відповідає дійсності інформація про те, що Адміністрація Президента України направила Генеральному прокуророві для погодження проект закону, яким передбачено звільнити бандитів від кримінальної відповідальності практично за всі злочини, скоєні ними, починаючи з 22 лютого 2014 року, на території Донецької та Луганської областей. Присутній на засіданні В.Г. Ярема підтвердив, що, так, інформація дійсності відповідає. Але це, мовляв, вимушений крок, оскільки Президент поставив завдання зупинити кровопролиття на Сході «за будь-яку ціну».
Законопроект, який Порошенко визнав за невідкладний і збирається подавати до Верховної Ради, називається «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, що мали місце у зв’язку з масовими акціями в Донецькій, Луганській областях». Проектом закону, по-суті, передбачено, що, починаючи з 22 лютого 2014 року, на території Донецької та Луганської областей не діють кілька десятків статей Кримінального Кодексу України, які встановлюють відповідальність за пограбування та розбій, крадіжки та взяття заручників, викрадення людей, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких середніх ушкоджень, катування й т.д.
При цьому йдеться навіть не про те, щоби звільнити від відповідальності певну категорію місцевого криміналітету (наприклад, тих, хто склав зброю та відшкодував завдану шкоду), а просто взяти й оголосити, що КК України на території двох областей не діє з кінця лютого до дня опублікування закону.
Треба сказати, що Віталій Григорович цілком підтримує цю президентську ініціативу (точно так Генеральний прокурор України вважає, що на Сході не слід вводити правовий режим воєнного часу). Що стосується моєї точки зору, як голови Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України, то 19 липня 2014 року я її виклав у коментарі «Судебно-юридической газете», який подаю нижче.
* * *
Разработанный Администраций Президента и направленный на согласование в Генеральную прокуратуру законопроект «об амнистии», естественно, вызвал бурную реакцию как среди юристов, так и среди журналистов, пишущих на правовую тематику.
Во-первых, возмутил сам факт превращения вроде бы как независимой Генпрокуратуры в одно из управлений АП, куда теперь направляются для согласования и визирования внутренние документы президентской канцелярии.
Во-вторых, название документа свидетельствует о том, что Президент неадекватно воспринимает окружающую действительность и полагает, что на Востоке страны происходит не военное вторжение российских боевиков, а массовые акции протеста. Как следствие – в случае принятия такого закона он вообще не будет регулировать каких-либо правоотношений (по причине их реального отсутствия). Но создаст невообразимый правовой хаос из-за фактической декриминализации на территории двух областей огромного списка тяжких преступлений. При этом законопроект вообще не предусматривает восстановления прав людей, пострадавших в результате совершения преступлений, и возмещения причиненного террористами вреда.
В-третьих, хотелось бы, чтобы президентские законопроекты соответствовали минимальным требованиям законодательной техники, были бы логически непротиворечивыми и не противоречили бы общим началам украинского права. Потому как возникают вопросы: а почему тяжкие преступления можно безнаказанно совершать только лишь на территории двух областей, чем, например, Житомирская область хуже?
Еще пример: законопроект не освобождает от ответственности лиц, совершивших умышленное убийство. Но, в то же время, декриминализует тяжкие телесные повреждения, в том числе – повлекшие смерть потерпевшего. Вот и получается: если человек погиб сразу, то убийца будет наказан, а если жертва умерла в результате мучений либо тяжких телесных повреждений, то убийца будет считаться чистым перед законом и обществом.
В-четвертых, подобные законопроекты, становясь законами, уничтожают остатки правовой системы в государстве, открыто игнорируют принцип неотвратимости наказания и способствуют тому, чтобы вместо легального правосудия в стране начало действовать нелегальное. Законопроект дает четкий сигнал и правоохранителям, и потерпевшим – никакого суда над грабителями, террористами, мучителями не будет, а потому толкает людей к совершению самосуда.
Кроме того, хочу сказать как коренной дончанин: в Донецком регионе нет и никогда не было никаких мифических «сепаратистов», то есть людей, стремящихся создать обособленное государство своей нации. Ну, нет у нас никакого отдельного «донецкого народа». А потому давно пора называть вещи своими именами – не «сепаратисты» или «ополченцы», а русские боевики. Не «массовые акции», а акт агрессии соседнего государства. Потому как правильный диагноз – это первый шаг к правильному лечению.
Не можу зрозуміти те волання, яке доноситься зі штабу Сивочолого Гетьмана, місцями переходячи у виття собаки Баскервілів – мовляв, злочинна влада з метою політичного переслідування Лідера Всіх Патріотів повідомила йому про підозру в державній зраді й хоче відправити до буцегарні, як тільки Петро Олексійович повернеться в Україну. А якщо б навіть і так – що в цьому поганого? Хіба не цього Петро Олексійович домагався впродовж кількох років, коли він та його соратники з піснями й танцями розповідали, що головною метою всякого патріота є скасування депутатської недоторканності?
Звісно, люди, які налаштовані не настільки патріотично, як піар-агенти Порошенка, доводили, що депутатська недоторканність – це єдине, що дозволяє Верховній Раді зберігати залишки парламентаризму. Верховна Рада завжди дасть згоду на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності, якщо він, дійсно, вчинив загально кримінальний злочин, але в разі скасування недоторканності президент (незалежно від його прізвища), який має кишенькового генерального прокурора і який, фактично, керує правоохоронними органами, буде користуватись своїми повноваженнями саме для того, щоби переслідувати опозиційних депутатів та тримати в заляканому стані депутатів провладної фракції.
Але де там – Порошенко, будучи президентом, аж в істериках заходився, вимагаючи внести зміни в Конституцію й скасувати депутатську недоторканність. Напевно, Петро Олексійович мав на увазі, що це він буде переслідувати опозиційних депутатів, а не його будуть ганяти по закордонах, як мишу по сараю. Але Земля, як відомо, кругла, а на всяку хитру дупу знаходиться болт з нарізкою. Тож і маємо тепер класичний приклад того, як людина, яка не здатна прогнозувати наслідки своїх вчинків, саме себе відтрахала.
А Порошенко нехай радіє – він же ж так боровся за скасування депутатської недоторканності, так боровся, що йому тепер має бути приємно бачити, як його теорія успішно застосовується на практиці.
=====
Volodymyr Boiko
9 січня о 11:32 ·
Фейсбук нагадує, що вперше про злочинну діяльність президента Порошенка я написав ще 19 липня 2014 року в зв’язку з розробкою Адміністрацією Президента законопроєкту про повну амністію російських бойовиків. Звертаю увагу – стаття 3 законопроєкту передбачала заборону притягнення терористів до кримінальної відповідальності за будь-які злочини, вчинені на Сході України (у тому числі – за масові вбивства, викрадення й катування людей, збиття малайзійського «Боїнгу» та літаків і гелікоптерів українських ЗСУ), за умови, якщо на момент прийняття закону особа терориста не встановлена і йому не повідомлено про підозру. Цей закон був ухвалений 16 вересня 2014 року шляхом службового підроблення, вчиненого тодішнім головою Верховної Ради Турчиновим, який відключив табло системи «Рада» під час голосування. Але в наступному Турчинов вчинив ще один злочин і не подав ухвалений закон на підпис президенту Порошенку.
-----
Volodymyr Boiko
19 липня 2014 р. ·
Порошенко вважає, що на Сході України відбуваються не бої з російськими терористами, а просто «масові акції». Через що бойовики ДНР і ЛНР, а також зграї бандитів, які тероризують населення Донбасу, повинні бути звільнені від кримінального переслідування. Я не жартую, це – офіційна позиція Президента України та Генерального прокурора України, яка 17 липня 2014 року обговорювалась на засіданні Консультативної ради Генпрокуратури.
Один з членів Консультативної ради в ході засідання порушив питання, чи відповідає дійсності інформація про те, що Адміністрація Президента України направила Генеральному прокуророві для погодження проект закону, яким передбачено звільнити бандитів від кримінальної відповідальності практично за всі злочини, скоєні ними, починаючи з 22 лютого 2014 року, на території Донецької та Луганської областей. Присутній на засіданні В.Г. Ярема підтвердив, що, так, інформація дійсності відповідає. Але це, мовляв, вимушений крок, оскільки Президент поставив завдання зупинити кровопролиття на Сході «за будь-яку ціну».
Законопроект, який Порошенко визнав за невідкладний і збирається подавати до Верховної Ради, називається «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, що мали місце у зв’язку з масовими акціями в Донецькій, Луганській областях». Проектом закону, по-суті, передбачено, що, починаючи з 22 лютого 2014 року, на території Донецької та Луганської областей не діють кілька десятків статей Кримінального Кодексу України, які встановлюють відповідальність за пограбування та розбій, крадіжки та взяття заручників, викрадення людей, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких середніх ушкоджень, катування й т.д.
При цьому йдеться навіть не про те, щоби звільнити від відповідальності певну категорію місцевого криміналітету (наприклад, тих, хто склав зброю та відшкодував завдану шкоду), а просто взяти й оголосити, що КК України на території двох областей не діє з кінця лютого до дня опублікування закону.
Треба сказати, що Віталій Григорович цілком підтримує цю президентську ініціативу (точно так Генеральний прокурор України вважає, що на Сході не слід вводити правовий режим воєнного часу). Що стосується моєї точки зору, як голови Консультативної ради при Генеральній прокуратурі України, то 19 липня 2014 року я її виклав у коментарі «Судебно-юридической газете», який подаю нижче.
* * *
Разработанный Администраций Президента и направленный на согласование в Генеральную прокуратуру законопроект «об амнистии», естественно, вызвал бурную реакцию как среди юристов, так и среди журналистов, пишущих на правовую тематику.
Во-первых, возмутил сам факт превращения вроде бы как независимой Генпрокуратуры в одно из управлений АП, куда теперь направляются для согласования и визирования внутренние документы президентской канцелярии.
Во-вторых, название документа свидетельствует о том, что Президент неадекватно воспринимает окружающую действительность и полагает, что на Востоке страны происходит не военное вторжение российских боевиков, а массовые акции протеста. Как следствие – в случае принятия такого закона он вообще не будет регулировать каких-либо правоотношений (по причине их реального отсутствия). Но создаст невообразимый правовой хаос из-за фактической декриминализации на территории двух областей огромного списка тяжких преступлений. При этом законопроект вообще не предусматривает восстановления прав людей, пострадавших в результате совершения преступлений, и возмещения причиненного террористами вреда.
В-третьих, хотелось бы, чтобы президентские законопроекты соответствовали минимальным требованиям законодательной техники, были бы логически непротиворечивыми и не противоречили бы общим началам украинского права. Потому как возникают вопросы: а почему тяжкие преступления можно безнаказанно совершать только лишь на территории двух областей, чем, например, Житомирская область хуже?
Еще пример: законопроект не освобождает от ответственности лиц, совершивших умышленное убийство. Но, в то же время, декриминализует тяжкие телесные повреждения, в том числе – повлекшие смерть потерпевшего. Вот и получается: если человек погиб сразу, то убийца будет наказан, а если жертва умерла в результате мучений либо тяжких телесных повреждений, то убийца будет считаться чистым перед законом и обществом.
В-четвертых, подобные законопроекты, становясь законами, уничтожают остатки правовой системы в государстве, открыто игнорируют принцип неотвратимости наказания и способствуют тому, чтобы вместо легального правосудия в стране начало действовать нелегальное. Законопроект дает четкий сигнал и правоохранителям, и потерпевшим – никакого суда над грабителями, террористами, мучителями не будет, а потому толкает людей к совершению самосуда.
Кроме того, хочу сказать как коренной дончанин: в Донецком регионе нет и никогда не было никаких мифических «сепаратистов», то есть людей, стремящихся создать обособленное государство своей нации. Ну, нет у нас никакого отдельного «донецкого народа». А потому давно пора называть вещи своими именами – не «сепаратисты» или «ополченцы», а русские боевики. Не «массовые акции», а акт агрессии соседнего государства. Потому как правильный диагноз – это первый шаг к правильному лечению.