![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanМій погляд на боротьбу казахського народу знаходиться дещо в іншому спектрі, ніж у більшості українців. Адже крім пострадянського елементу ситуація має більш складну складову - китайську комуністичну.
Казахстан - це брами до Східного Туркестану.
Через Казахстан проходить чи не найбільший шлях до свободи від геноциду уйгурського народу. Тікають як уйгури, так і східнотуркестанські казахи, - в тому числі до України - першої демократичної держави на Захід від регіону.
Казахстан за диктатури династії Назарбаєвих - це найбільша центральноазійська диктатура. Він є взірцем для багатьох центральноазійських народів, а також тих народів, що поневолені агресивними державами, як-то КНР чи РФ.
Визволення Казахстану може здійняти хвилю боротьби проти місцевих диктаторів і окупантів. Найбільший вплив, безумовно, ситуація матиме на Східний Туркестан та Південну Монголію, що окуповані китайськими комуністами.
Вільний Казахстан - це також внесок у посилення демократії в Монголії поблизу.
У свою чергу, Казахстан та Монголія є головними “лініями розмежування” російського та китайського світів.
Саме через ці країни проходить основна торгівельне артерія КНР - через усю Росію - до вільного світу. КНР роками вкладала гроші у жадібність Назарбаєва, аби той вірно служив буфером для китайських експансивних інтересів.
Відновлення демократії в регіоні - це утворення потужної лінії безпеки, яка може зламати плани РФ-КНР на гегемонію, та, найголовніше, - економічний те безпековий буфер, на який обидві ворожі держави розраховують на час масштабної війни.
Наразі світові фахівці сходяться на думці, що Кремль і Пекін активно взаємодіють з питань потенційного наступу на Україну та Тайвань.
Посилення наступу на наші країни з боку агресорів означатиме не тільки надмасштабні санкції, але й фактичну самоізоляцію РФ-КНР.
Розуміючи це, вороги активно колонізують простір між собою, аби центральноазійські держави служили транзитною та ресурсною базою у разі війни. Світова історія вже бачила подібні епізоди - закінчувалися вони погано.
Безумовно, це спрощений погляд на складні та наднегативні процеси, однак, думаю, легко зрозуміти, що перемога казахського народу в боротьбі за свободу є питанням безпеки (та оборони) не тільки України, але й усього вільного світу.
У цьому контексті постає питання: чи готується зе-уряд до сценарію російської (китайської) окупації Казахстану; та чи готується до плану дій на підтримку казахського народу в боротьбі проти зла?
У 2013-2014 роках ми вимагали підтримки від усього демократичного світу. Але в 2022, здається, почали забувати про які саме цінності була Революція гідності - і чому мовчання є іншою формою лиха.
Уряд України не підтримав народ Гонконгу, коли той просив Україну про допомогу.
Уряд України довго не хотів підтримувати боротьбу народу Білорусі проти диктатури Лукашенка; уряд донині не запросив президентку Білорусі Тихановську з офіційним візитом до столиці України, - як це зробили фактично всі європейські уряди.
Уряд України не сказав жодного слова на підтримку Тайваню, коли Україну та Тайвань порівнюють в усіх куточках планети; ми не визнаємо існування Тайваню, але підтримуємо КНР - союзницю Росії в усіх питаннях.
Уряд України навіть не підтримав Литву в боротьбі з китайською агресією, не сказав жодного слова на захист наших найрідніших друзів і союзників за всю історію.
Тепер ситуація у Казахстані.
Ніхто не знає, який сценарій станеться.
Безумовно, хочеться вірити у силу казахського народу, однак без достатньої підтримки демократичних друзів буде дуже складно вистояти перед Росією та її колоніями, вже не кажучи про їхнього спільного китайського господаря.
Що їм треба зараз робити?
А. Планувати дії на підтримку казахського народу, доки боротьба триває.
Б. Планувати протидію новій окупаційній владі Казахстану в разі поразки казахського народу.
В першу чергу, мова про розрив договорів з Казахстаном, що можуть поставити у небезпеку потенційних біженців, які, повторюся, будуть їхати до України (або через Україну) як до першої демократичної країни на Захід від регіону.
Ба більше: вже час скликати Радбез ООН з цього приводу, і Україна мала б бути найголоснішою в цьому питанні - як держава, що пережила подібне горе.
Але, як показує практика, наші дипломати займаються продажем голосів КНР, як-то у питанні протидії геноциду уйгурського народу влітку 2021-го. Тому очікувати активних дій, на жаль, не варто.
Ситуація складна.
А нам як народу України варто думати, як діяти, коли уряд не хочу представляти цінності свободи українського народу.
-
Казахстан - це брами до Східного Туркестану.
Через Казахстан проходить чи не найбільший шлях до свободи від геноциду уйгурського народу. Тікають як уйгури, так і східнотуркестанські казахи, - в тому числі до України - першої демократичної держави на Захід від регіону.
Казахстан за диктатури династії Назарбаєвих - це найбільша центральноазійська диктатура. Він є взірцем для багатьох центральноазійських народів, а також тих народів, що поневолені агресивними державами, як-то КНР чи РФ.
Визволення Казахстану може здійняти хвилю боротьби проти місцевих диктаторів і окупантів. Найбільший вплив, безумовно, ситуація матиме на Східний Туркестан та Південну Монголію, що окуповані китайськими комуністами.
Вільний Казахстан - це також внесок у посилення демократії в Монголії поблизу.
У свою чергу, Казахстан та Монголія є головними “лініями розмежування” російського та китайського світів.
Саме через ці країни проходить основна торгівельне артерія КНР - через усю Росію - до вільного світу. КНР роками вкладала гроші у жадібність Назарбаєва, аби той вірно служив буфером для китайських експансивних інтересів.
Відновлення демократії в регіоні - це утворення потужної лінії безпеки, яка може зламати плани РФ-КНР на гегемонію, та, найголовніше, - економічний те безпековий буфер, на який обидві ворожі держави розраховують на час масштабної війни.
Наразі світові фахівці сходяться на думці, що Кремль і Пекін активно взаємодіють з питань потенційного наступу на Україну та Тайвань.
Посилення наступу на наші країни з боку агресорів означатиме не тільки надмасштабні санкції, але й фактичну самоізоляцію РФ-КНР.
Розуміючи це, вороги активно колонізують простір між собою, аби центральноазійські держави служили транзитною та ресурсною базою у разі війни. Світова історія вже бачила подібні епізоди - закінчувалися вони погано.
Безумовно, це спрощений погляд на складні та наднегативні процеси, однак, думаю, легко зрозуміти, що перемога казахського народу в боротьбі за свободу є питанням безпеки (та оборони) не тільки України, але й усього вільного світу.
У цьому контексті постає питання: чи готується зе-уряд до сценарію російської (китайської) окупації Казахстану; та чи готується до плану дій на підтримку казахського народу в боротьбі проти зла?
У 2013-2014 роках ми вимагали підтримки від усього демократичного світу. Але в 2022, здається, почали забувати про які саме цінності була Революція гідності - і чому мовчання є іншою формою лиха.
Уряд України не підтримав народ Гонконгу, коли той просив Україну про допомогу.
Уряд України довго не хотів підтримувати боротьбу народу Білорусі проти диктатури Лукашенка; уряд донині не запросив президентку Білорусі Тихановську з офіційним візитом до столиці України, - як це зробили фактично всі європейські уряди.
Уряд України не сказав жодного слова на підтримку Тайваню, коли Україну та Тайвань порівнюють в усіх куточках планети; ми не визнаємо існування Тайваню, але підтримуємо КНР - союзницю Росії в усіх питаннях.
Уряд України навіть не підтримав Литву в боротьбі з китайською агресією, не сказав жодного слова на захист наших найрідніших друзів і союзників за всю історію.
Тепер ситуація у Казахстані.
Ніхто не знає, який сценарій станеться.
Безумовно, хочеться вірити у силу казахського народу, однак без достатньої підтримки демократичних друзів буде дуже складно вистояти перед Росією та її колоніями, вже не кажучи про їхнього спільного китайського господаря.
Що їм треба зараз робити?
А. Планувати дії на підтримку казахського народу, доки боротьба триває.
Б. Планувати протидію новій окупаційній владі Казахстану в разі поразки казахського народу.
В першу чергу, мова про розрив договорів з Казахстаном, що можуть поставити у небезпеку потенційних біженців, які, повторюся, будуть їхати до України (або через Україну) як до першої демократичної країни на Захід від регіону.
Ба більше: вже час скликати Радбез ООН з цього приводу, і Україна мала б бути найголоснішою в цьому питанні - як держава, що пережила подібне горе.
Але, як показує практика, наші дипломати займаються продажем голосів КНР, як-то у питанні протидії геноциду уйгурського народу влітку 2021-го. Тому очікувати активних дій, на жаль, не варто.
Ситуація складна.
А нам як народу України варто думати, як діяти, коли уряд не хочу представляти цінності свободи українського народу.
-
no subject
Date: 2022-01-06 01:55 pm (UTC)