Borys Babin · Привиди "мильної опери"

[don_katalan]

Відомою специфікою мелодрам є їх потенційна довготривалість, що відносно важко зробити з тріллером чи фільмом жахів. Тому, прикладом, так марудно йде у агресора «другий медійний сезон» ескалації конфлікту з Україною, адже майже всі сюжетні кроки глядач наразі бачить у повторі. Але ось невибагливу історію якоїсь «Іронії долі» можна крутити на широку аудиторію майже нескінченно, вичавлюючи скупу сльозу споживача над баддею салату з майонезом.
Головне, щоб топовий персонаж мав характерні, але некритичні недоліки, був не дуже страхітливим інфантілом, а тому – викликав масову симпатію домогосподарств, на яку сценарист нанизує всілякі породжені його хворобливою уявою та вкладені у шаблони жанру пригоди.
Такі твори отримують особливий колорит «майонезної епічності», поки передаються від одного режисера до наступного, декілька разів, та коли їх невибагливі герої починають «жити власним життям» у свідомості «глибинного суспільства». Основна відмінність цього жанру – це саме шаблонність та водночас гротескність, феєричність пригод протагоністу, який балансує на межі фабліо й народної казки та явно не живе за законами фізичного світу.
Все це згадуєш в рамках аналізу останнього півроку публічних пригод пані Поклонської, які максимально «відсвітлюються» у російському медіа-просторі. Та якщо анонсоване ще влітку «призначення послом РФ» у Кабо-Верде ще мало якусь, хоча й ворожу, логіку та відповідно – призвело до реагування, зокрема українських влади та суспільства, то наступні «події» все далі уходили за межу «широкого кадру», в «широкі російські маси». Які вкрай жваво обговорювали – чи виходять вікна нового московського пентхаузу Поклонської на Кремль та – чому ж «федеральні охоронці відпустили українського шпигуна», який намагався залізти у вікно персонажу, втім вже не до московської квартири, а в будинок у кримському Красноліссі.
В деталі нових, справно розкручуваних російською пропагандою, фотосесій пані Наталі, у новому кітелі та без нього, не поглиблюватимуся, щоб не розбещувати малолітніх. Адже мене у ФБ, за боргом служби, змушені читати забагато людей у всіляких погонах, і вони, як казав класик, мають у питаннях художнього та творчого прирівнюватися до дітей, а тому до їх естетичної цноти слід ставитися із повагою. Отже, саме в рамках традиційної дитячої творчості ліпити к̶у̶л̶і̶ч̶и̶к̶и̶ «кримінальні справи», можна хіба що згадати про «драму» бізнес-конкурентів Поклонської з євпаторійської «міської адміністрації».
Їх знов-таки саме останні півроку то невдало, то – вдало знімають з «посад», арештовують, відпускають, реєструють у «судах» «позови про поновлення», калькулюють «мільярдні збитки» чи «економії» тих нещасних гектарів «Мойнак» і це все роблять максимально публічно. Скандали, інтриги, розслідування, і це на території де косий погляд на карателя оцінюють на десять років суворого режиму, без чисельних фотосесій та блогов жертви.
Отже, коли це «Шоу з Поклонською» почалося, його зв’язок із прийдешнім російським транзитом влади був таємницею Полішинеля. Бо навіть я про це здогадався і ще у серпні описав майбутні пригоди «червової шістки» у кремлівському задзеркаллі. Адже зрозуміло, що пані Наталя наразі нібито нікому у Москві не потрібна. Водночас доля «почесного заслання» на острів у Атлантиці значно краща, ніж «добровільний вибір» стрибнути вниз головою у арктичний водоспад на плато Путорану.
Але ніхто поки не їде прозябати на тропічний острів чекати там на «годину Х.», та навпаки – наразі спостерігаємо загальноімперську мильну оперу. Чому це відбувається саме так – допоможе дізнатися проста карта, яку у Росії вже місяць ненав’язливо поширюють у колах фахівців, через «опозиційні демократичні ресурси». Ця карта гіпотетичних президентських виборів Росії ґрунтується на розрахунках реальних електоральних симпатій тамтешніх мешканців станом на час проведення осінніх «думських виборів» 2021 року.
Вона показує «лідерів думок» у максимально детальному вимірі, із розбивкою по районах та містах Євразії. Її датування 2030 роком є умовністю, адже усі розуміють, що гіпотетично більш-менш конкурентні вибори будуть в Росії лише за умов фізичного припинення існування тамтешнього очільника. Буде це у 2030, 2025 чи 2022 автори дослідження звісно «не можуть прогнозувати» публічно.
Але наразі вже зрозуміло, що у РФ не планується організованого трансферту влади, чи то – операції «наступник» чи то – передачі реальної влади «колективному Путіну». Ситуація сьогодні максимально нагадує 1952 рік, коли усі радянські бонзи розуміли, що Сталіна з його г̶і̶п̶е̶р̶з̶в̶у̶к̶о̶в̶и̶м̶и̶ ракетами вже якось слід позбутися (ніхто тоді з них горіти у атомному полум’ї не хотів, так саме як і зараз). Але в ті часи "вибори вождів" було достатньо проводити на Політбюро, а сьогодні - умовності інші. Лобне місце російського біля-владного політикуму вичищене під нуль, а тому ніхто з реальних бенефіціарів кооперативу «Озеро» до самої смерті Путіна публічним політиком не стане. Життя воно таке, одноразова штука. Колись Путіна заводили «на царство через телебачення» більше року і обирали у контрольованій владою РФ ситуації. Наразі, бачимо, комусь дуже-дуже цікаво моделювати інші ситуації, більш кризові.
І у них саме Поклонська …наразі є єдиною живою людиною, яка має реальні електоральні шанси на "шапку Мономаха". Для тих хто не стежить за «прайм-шоу» російської «політики» поясню, що також на схемі як кандидат вказаний «авторитетний губернатор» Хабаровщини пан Фургал, якій більше року в СІЗО без жодних перспектив волі.
Саме він сьогодні є обличчям «вільної Росії», і примітно що саме він «перемагає» на територіях, де до 1861 року кріпацтва не було або воно не було поширене. Регіони підтримки Поклонської так саме шикарно корелюють з картами 1861 року, але у інший бік, та чомусь саме за неї голосуватимуть помори та колонізатори колишньої Прусії.
Також нагорі рейтингів новий де-факто лідер комуністів пан Афонін (він на волі, але шансів на перемогу, з класичним «червоним другим місцем» не матиме), та пан Навальний (він у тюрмі та "перемагає" лише у крупних містах, глибинній Росії його порядок денний очевидно не цікавий). Ну й пан Кадиров отримує, за умов балотування, більшість голосів російських мусульман (і це справжні електоральні уподобання), але це знов-таки не дає йому жодного шансу на загально федеральний успіх.
Тому дуже примітно, що замість чаю з новачками або спостереження за океаном у забутій усіма Праї для пані Наталі російська пропаганда, шляхом описаних вище «мильних опер», моторошно підвищує впізнаваність "політика Поклонської" виборцями, будь-якими засобами. Що ж, колись радянське Політбюро, усі ці «ясновельможні» Берії та Маленкови вирішили поставити «формальним керманичем» СРСР «дурачка Микитку». Чи «розчарує» усіх ляльководів пані Поклонська як зміг це зробити інший українець Хрущов – подивимося.
Та впевнений, що майор карного розшуку К., оперативний куратор пані Н. тих давніх часів, коли ще вона підробляла у всеукраїнській оздоровниці суто «своєю красою», міг би наразі "нею пишатися..."
Хто досі не додумався прочитати справжню історію випускниці Євпаторійської сауни філії Харківського НУВС на сайті «АРК» – вона - https://arc.construction/2852. Звісно – не для малолітніх.


-