Цікавий перелік ознак "мафіозної держави"
Dec. 24th, 2021 03:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanЯрослав Вішталюк
Цікавий перелік ознак "мафіозної держави" в повній мірі характеризує Україну з часів "УРСР" пізньорадянського періоду і до сьогодні.
============================
Одна зі спроб концептуалізації феномену мафіозних держав належить венесуельському політичному журналісту Мойзесу Наїму. «У мафіозній державі вищі урядовці стають інтегральною частиною, якщо не лідерами, кримінальних підприємств, і відтак їхнім офіційним пріоритетом стає захист та просування бізнес-інтересів цих підприємств», — писав Наїм на сторінках видання Foreign Affairs 2012 року. Він підкреслював, що у мафіозних державах уряд і організована злочинність перестають бути антагоністами — навпаки, вони співпрацюють через легальні бізнесові конгломерати, пов’язані з політичними лідерами, їхніми родичами та друзями.
Такі держави виступають на міжнародній арені як гібридний суб’єкт, оскільки корпоративні інтереси правлячого клану ототожнюються з національними, а дипломатичні та політичні ресурси такої держави стають інструментами в руках високопоставленого криміналітету. Серед держав, які Наїм зараховував до мафіозних, були Росія, Білорусь, Болгарія, Венесуела, Чорногорія, Бірма, а також тодішня Україна. 2013 року угорський соціолог та опозиційний політик Балінт Мадяр опублікував книжку «Угорський спрут — посткомуністична мафіозна держава», у якій доводив, що й ця країна ЄС також має риси мафіозної держави. Анатомія мафіозної держави, яку докладно описав Мадяр, добре знайома нам із часів Віктора Януковича, а побачити явище на стадії повного розвою можна на прикладі Білорусі.
Ознаки того, що держава поглинена мафією, можна розділити на три групи.
Перша пов’язана зі зміною способу управління країною, видимим симптомом чого є формування правлячих кланів на зразок тих, що постали навколо Лукашенки, Януковича, Путіна та подібних автократів. Тут уже йдеться не про банальне «кумівство», а про зміщення центру ухвалення рішень із конституційних органів до внутрішнього кола мафіозної «сім’ї». Мірою того, як повноваження державних інститутів стають дедалі формальнішими, на зміну законним процедурам приходять волюнтаристські рішення. Лідери мафіозної держави не керують країною, а розпоряджаються нею. Іноді свавіллю надають формальної легітимності, але подекуди воно не приховується взагалі.
Характерним симптомом є також раптові злети нібито незначущих персон: кухарів, тренерів, лікарів або коханок, наближених «до тіла» босів державної мафії. Так, у Росії кремлівський кухар Євґєній Пріґожин став мільярдером, власником медійних активів та будівельних бізнесів, і можливо — спонсором сумнозвісної ПВК Ваґнера. Янукович зробив свою куховарку Любов Полежай не лише коханкою, а й власницею люксового салону краси в Києві, а також керівницею благодійного фонду. Ну а про те, скільки державних посад роздав своїм коханкам Лукашенка, взагалі ходять легенди. Попри анекдотичність наведених прикладів, вони свідчать про мутацію всієї системи влади. Особисті зв’язки з членами правлячої «сім’ї» набувають вирішального значення, оскільки мафіозні структури засновані на принципі васалітету. Саме тому персонажі, котрі офіційно не обіймають значущих посад, можуть ставати впливовими завдяки своєму місцю у мафіозній ієрархії. Тут доречно згадати й про інститут «смотрящих» — емісарів «сім’ї», відповідальних за дотримання кланових інтересів у регіонах та окремих галузях: функціонування корупційних схем, лояльність місцевих керівників тощо. І мати для цього великі формальні повноваження їм зовсім не обов’язково.
Друга група ознак пов’язана з перерозподілом влади і власності, причому у випадку мафіозної держави перше обов’язково слугує другому. Мірою сходження до влади мафіозний клан здійснює планомірне заміщення політичної та економічної еліти країни. Формальні ознаки ринку й демократії зберігаються, проте мафія провадить свою боротьбу з якнайширшим застосуванням незаконних засобів: шантажу, рейдерства, залякування, вбивств. Засоби перерозподілу власності у мафіозній державі також змінюються: головним інструментом рейдерства та рекету стають офіційні структури. Таким чином, мірою становлення мафіозної держави інститут приватної власності зникає. Якщо Януковичу ще доводилося формалізувати «віджим» підприємств бодай в обсязі «рейдерського мінімуму», то Лукашенка обходиться й без цього. Приміром, Оршанський авіаремонтний завод був приватизований 2018 року усним рішенням. І врешті третя сутнісна риса мафіозних держав — це їхній паразитизм. Паразитування — це спосіб існування будь-якої мафії, проте захопивши державу, вона підпорядковує цій моделі всю країну.
Мафіозні держави не виникають одномоментно: для цього країна мусить пройти певний шлях деградації. На думку Балінта Мадяра, йдеться про три етапи. На першому все починається з повсякденної корупції за участі економічних та владних суб’єктів, котрі взаємодіють епізодично та безсистемно. На другому етапі корупція вже досягає вищої ланки керівництва держави й захоплює цілі сегменти державного апарату. Причому це вже не випадкові оборудки, а сталі практики, які виходять на рівень державно-корпоративних відносин. Утім, поки що корупційні відносини залишаються більш-менш добровільними для обох сторін. Олігархи зберігають відносну автономію, і владу ще можна змінити у конституційний спосіб. І вже на третьому, фінальному етапі держава перетворюється на політичне підприємство, частинами котрого стають і криміналітет, і чиновництво, і силові структури.
Мадяр вважає, що перехід від другого до третього етапу стає можливим за двох умов. По-перше, коли певному угрупованню вдається захопити політичну монополію і підважити систему стримувань і противаг, і по-друге, якщо в країні існує дефіцит приватної власності й суспільство скептично налаштоване щодо приватизації. Інакше кажучи, головними запобіжниками утворення мафіозної держави є політичний плюралізм, сильні державні інститути, потужний інститут власності та достатньо міцний прошарок власників. Цілком очевидно, що в часи Януковича Україна зайшла на третій етап, але нам пощастило зійти з цього шляху. Щоправда, звідтоді ми залишаємося на другому етапі, який у нас прийнято описувати в термінах олігархізації, системної корупції тощо.
©https://tyzhden.ua/World/252647
==========================
Оце переймання у держави функцій - воно ж почалося не при Кучмі і навіть не при Кравчуку. Коломойський "займався бізнесом" і відпочивав в Сингапурі задовго до "ДКНС". Брагін і Щербань, так вдало "зачищені" для майбутнього "донецького клану" добрими "союзниками" з москви, чий спадок заклав основу імперії Ахметова - кооператори 1980-х. Зять заступника міністра охорони здоров'я УРСР Порошенко нізвідки отримав гроші на "4% ринку чорного перцю" і заробив "перший мільйон доларів" ще до проголошення Україною незалежності. Все це тягнулося ще з "перебудови", коли КДБ в тісній зв'язці з криміналом вирішило будувати під своїм пильним контролем "ринкові відносини" в "країні рад". "Партійний" бізнес мав працювати на "правильних людей", а всіх "неправильних" прибирали анітрохи не перебираючи методами.
Тобто якщо десь в якихось інших країнах перетворення держави на мафіозну і відбувалось внаслідок "деградації", то державність "незалежної" України від початку будувалась на таких мафіозно-спецслужбістських засадах. Система лише втратила пряме керування з москви, коли в середині дев'яностих в Білорусі та Україні прийшли до влади місцеві "баті", які вирішили, що самим керувати цією системою вигідніше, аніж жити на відсоток від кремля. Втім, кремль влаштовувало і таке - поки "баті" не заважали бізнесу, ділились грошима і не намагались чимчикувати в неправильному напрямку, який міг би призвести до руйнування системи. Наприклад - в бік лібералізму, демократії, сили права і справжньої, а не позірної незалежності. І вони ніколи в цей бік по справжньому не рухались.
Які б "революції" не проходили в Україні - вони нічого не змінювали в суті цієї системи. Які б обличчя не змінювались - вони приходили цю систему не руйнувати, а очолювати. Кожен президент, який всідався в крісло після Кучми першим ділом розставляв по структурі "своїх людей", очолював систему і далі починав пожинати з неї плоди. Мафіозна структура - вона тому й існує століттями, бо дуже ефективна. Не треба заморочуватися дотриманням законів - зателефонував "смотрящому" і питання на місці вирішилось швидко і ефективно. Не треба мучитись думками, звідки взяти "чорний кеш", аби фінансувати свої дії - система дасть тобі його стільки, скільки попросиш. Не треба ні з ким домовлятися - поставив "смотрящих" на напрямки, вони пояснили, скільки тепер треба завозити спортивних сумок з доларами по кожному напрямку і все запрацювало бездоганно. Вся система працює на принципі знайомств і зв'язків, а не формалізованих законів і правил, які лишаються дійсними тільки для "бидла", яке не входить до системи.
Більше того - ця мафіозна держава фінансує не лише учасників мафіозної піраміди, а й купу причетного до неї персоналу. Всі ці високооплачувані програмісти "контор", що належать синам нардепів, власники і персонал салонів дорогих автівок, ресторанів, СТО, бухгалтери, менеджери, бармени, перукарі, співробітники торгових центрів, вибудуваних на мафіозні гроші, і навіть пригодовані "професійні громадські активісти" - сотні тисяч людей не мають доступу безпосередньо до потоку мафіозних грошей, але порівняно непогано отримують від тих, хто такий доступ має і тому будуть таку систему підтримувати і захищати. Якщо треба - вони навіть "реформи" зімітують, аби "клятий нарід" не дуже обурювався. Впевнений, що Януковичем була задоволена не лише Полежай, а й перукарки та манікюрщиці з її салону, а також їхні батьки, чоловіки і діти, і так по всій піраміді аж до продавця і прибиральниці в салоні люксових "ренджроверів".
І що з такою мафіозною державою робити - не уявляю. Не бачу жодного варіанту, який передбачав би хоч якісь ефективні зміни. Лише приреченість топтатися на другому етапі періодично підходячи до третього і відкочуючись назад. Система збочено, але ефективна, і надто вже добре захищена.
Цікавий перелік ознак "мафіозної держави" в повній мірі характеризує Україну з часів "УРСР" пізньорадянського періоду і до сьогодні.
============================
Одна зі спроб концептуалізації феномену мафіозних держав належить венесуельському політичному журналісту Мойзесу Наїму. «У мафіозній державі вищі урядовці стають інтегральною частиною, якщо не лідерами, кримінальних підприємств, і відтак їхнім офіційним пріоритетом стає захист та просування бізнес-інтересів цих підприємств», — писав Наїм на сторінках видання Foreign Affairs 2012 року. Він підкреслював, що у мафіозних державах уряд і організована злочинність перестають бути антагоністами — навпаки, вони співпрацюють через легальні бізнесові конгломерати, пов’язані з політичними лідерами, їхніми родичами та друзями.
Такі держави виступають на міжнародній арені як гібридний суб’єкт, оскільки корпоративні інтереси правлячого клану ототожнюються з національними, а дипломатичні та політичні ресурси такої держави стають інструментами в руках високопоставленого криміналітету. Серед держав, які Наїм зараховував до мафіозних, були Росія, Білорусь, Болгарія, Венесуела, Чорногорія, Бірма, а також тодішня Україна. 2013 року угорський соціолог та опозиційний політик Балінт Мадяр опублікував книжку «Угорський спрут — посткомуністична мафіозна держава», у якій доводив, що й ця країна ЄС також має риси мафіозної держави. Анатомія мафіозної держави, яку докладно описав Мадяр, добре знайома нам із часів Віктора Януковича, а побачити явище на стадії повного розвою можна на прикладі Білорусі.
Ознаки того, що держава поглинена мафією, можна розділити на три групи.
Перша пов’язана зі зміною способу управління країною, видимим симптомом чого є формування правлячих кланів на зразок тих, що постали навколо Лукашенки, Януковича, Путіна та подібних автократів. Тут уже йдеться не про банальне «кумівство», а про зміщення центру ухвалення рішень із конституційних органів до внутрішнього кола мафіозної «сім’ї». Мірою того, як повноваження державних інститутів стають дедалі формальнішими, на зміну законним процедурам приходять волюнтаристські рішення. Лідери мафіозної держави не керують країною, а розпоряджаються нею. Іноді свавіллю надають формальної легітимності, але подекуди воно не приховується взагалі.
Характерним симптомом є також раптові злети нібито незначущих персон: кухарів, тренерів, лікарів або коханок, наближених «до тіла» босів державної мафії. Так, у Росії кремлівський кухар Євґєній Пріґожин став мільярдером, власником медійних активів та будівельних бізнесів, і можливо — спонсором сумнозвісної ПВК Ваґнера. Янукович зробив свою куховарку Любов Полежай не лише коханкою, а й власницею люксового салону краси в Києві, а також керівницею благодійного фонду. Ну а про те, скільки державних посад роздав своїм коханкам Лукашенка, взагалі ходять легенди. Попри анекдотичність наведених прикладів, вони свідчать про мутацію всієї системи влади. Особисті зв’язки з членами правлячої «сім’ї» набувають вирішального значення, оскільки мафіозні структури засновані на принципі васалітету. Саме тому персонажі, котрі офіційно не обіймають значущих посад, можуть ставати впливовими завдяки своєму місцю у мафіозній ієрархії. Тут доречно згадати й про інститут «смотрящих» — емісарів «сім’ї», відповідальних за дотримання кланових інтересів у регіонах та окремих галузях: функціонування корупційних схем, лояльність місцевих керівників тощо. І мати для цього великі формальні повноваження їм зовсім не обов’язково.
Друга група ознак пов’язана з перерозподілом влади і власності, причому у випадку мафіозної держави перше обов’язково слугує другому. Мірою сходження до влади мафіозний клан здійснює планомірне заміщення політичної та економічної еліти країни. Формальні ознаки ринку й демократії зберігаються, проте мафія провадить свою боротьбу з якнайширшим застосуванням незаконних засобів: шантажу, рейдерства, залякування, вбивств. Засоби перерозподілу власності у мафіозній державі також змінюються: головним інструментом рейдерства та рекету стають офіційні структури. Таким чином, мірою становлення мафіозної держави інститут приватної власності зникає. Якщо Януковичу ще доводилося формалізувати «віджим» підприємств бодай в обсязі «рейдерського мінімуму», то Лукашенка обходиться й без цього. Приміром, Оршанський авіаремонтний завод був приватизований 2018 року усним рішенням. І врешті третя сутнісна риса мафіозних держав — це їхній паразитизм. Паразитування — це спосіб існування будь-якої мафії, проте захопивши державу, вона підпорядковує цій моделі всю країну.
Мафіозні держави не виникають одномоментно: для цього країна мусить пройти певний шлях деградації. На думку Балінта Мадяра, йдеться про три етапи. На першому все починається з повсякденної корупції за участі економічних та владних суб’єктів, котрі взаємодіють епізодично та безсистемно. На другому етапі корупція вже досягає вищої ланки керівництва держави й захоплює цілі сегменти державного апарату. Причому це вже не випадкові оборудки, а сталі практики, які виходять на рівень державно-корпоративних відносин. Утім, поки що корупційні відносини залишаються більш-менш добровільними для обох сторін. Олігархи зберігають відносну автономію, і владу ще можна змінити у конституційний спосіб. І вже на третьому, фінальному етапі держава перетворюється на політичне підприємство, частинами котрого стають і криміналітет, і чиновництво, і силові структури.
Мадяр вважає, що перехід від другого до третього етапу стає можливим за двох умов. По-перше, коли певному угрупованню вдається захопити політичну монополію і підважити систему стримувань і противаг, і по-друге, якщо в країні існує дефіцит приватної власності й суспільство скептично налаштоване щодо приватизації. Інакше кажучи, головними запобіжниками утворення мафіозної держави є політичний плюралізм, сильні державні інститути, потужний інститут власності та достатньо міцний прошарок власників. Цілком очевидно, що в часи Януковича Україна зайшла на третій етап, але нам пощастило зійти з цього шляху. Щоправда, звідтоді ми залишаємося на другому етапі, який у нас прийнято описувати в термінах олігархізації, системної корупції тощо.
©https://tyzhden.ua/World/252647
==========================
Оце переймання у держави функцій - воно ж почалося не при Кучмі і навіть не при Кравчуку. Коломойський "займався бізнесом" і відпочивав в Сингапурі задовго до "ДКНС". Брагін і Щербань, так вдало "зачищені" для майбутнього "донецького клану" добрими "союзниками" з москви, чий спадок заклав основу імперії Ахметова - кооператори 1980-х. Зять заступника міністра охорони здоров'я УРСР Порошенко нізвідки отримав гроші на "4% ринку чорного перцю" і заробив "перший мільйон доларів" ще до проголошення Україною незалежності. Все це тягнулося ще з "перебудови", коли КДБ в тісній зв'язці з криміналом вирішило будувати під своїм пильним контролем "ринкові відносини" в "країні рад". "Партійний" бізнес мав працювати на "правильних людей", а всіх "неправильних" прибирали анітрохи не перебираючи методами.
Тобто якщо десь в якихось інших країнах перетворення держави на мафіозну і відбувалось внаслідок "деградації", то державність "незалежної" України від початку будувалась на таких мафіозно-спецслужбістських засадах. Система лише втратила пряме керування з москви, коли в середині дев'яностих в Білорусі та Україні прийшли до влади місцеві "баті", які вирішили, що самим керувати цією системою вигідніше, аніж жити на відсоток від кремля. Втім, кремль влаштовувало і таке - поки "баті" не заважали бізнесу, ділились грошима і не намагались чимчикувати в неправильному напрямку, який міг би призвести до руйнування системи. Наприклад - в бік лібералізму, демократії, сили права і справжньої, а не позірної незалежності. І вони ніколи в цей бік по справжньому не рухались.
Які б "революції" не проходили в Україні - вони нічого не змінювали в суті цієї системи. Які б обличчя не змінювались - вони приходили цю систему не руйнувати, а очолювати. Кожен президент, який всідався в крісло після Кучми першим ділом розставляв по структурі "своїх людей", очолював систему і далі починав пожинати з неї плоди. Мафіозна структура - вона тому й існує століттями, бо дуже ефективна. Не треба заморочуватися дотриманням законів - зателефонував "смотрящому" і питання на місці вирішилось швидко і ефективно. Не треба мучитись думками, звідки взяти "чорний кеш", аби фінансувати свої дії - система дасть тобі його стільки, скільки попросиш. Не треба ні з ким домовлятися - поставив "смотрящих" на напрямки, вони пояснили, скільки тепер треба завозити спортивних сумок з доларами по кожному напрямку і все запрацювало бездоганно. Вся система працює на принципі знайомств і зв'язків, а не формалізованих законів і правил, які лишаються дійсними тільки для "бидла", яке не входить до системи.
Більше того - ця мафіозна держава фінансує не лише учасників мафіозної піраміди, а й купу причетного до неї персоналу. Всі ці високооплачувані програмісти "контор", що належать синам нардепів, власники і персонал салонів дорогих автівок, ресторанів, СТО, бухгалтери, менеджери, бармени, перукарі, співробітники торгових центрів, вибудуваних на мафіозні гроші, і навіть пригодовані "професійні громадські активісти" - сотні тисяч людей не мають доступу безпосередньо до потоку мафіозних грошей, але порівняно непогано отримують від тих, хто такий доступ має і тому будуть таку систему підтримувати і захищати. Якщо треба - вони навіть "реформи" зімітують, аби "клятий нарід" не дуже обурювався. Впевнений, що Януковичем була задоволена не лише Полежай, а й перукарки та манікюрщиці з її салону, а також їхні батьки, чоловіки і діти, і так по всій піраміді аж до продавця і прибиральниці в салоні люксових "ренджроверів".
І що з такою мафіозною державою робити - не уявляю. Не бачу жодного варіанту, який передбачав би хоч якісь ефективні зміни. Лише приреченість топтатися на другому етапі періодично підходячи до третього і відкочуючись назад. Система збочено, але ефективна, і надто вже добре захищена.
no subject
Date: 2021-12-24 02:43 pm (UTC)І оце теж дуже влучно
Хоча з Юща такий собі був "пожинатель" (подачки від Фірташа - це так, сльозки). А от "любі друзі" - безперечно...