![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
— «Сільські будинки в Росії ставлять з бревен із паклею; у таких хатах живуть селяни. Цей клас людей обробляє землю, більшість з них раби, і всі перебувають в дуже приниженому стані»
Це - враження афроамериканки, більшість собраттів якої на початку ХІХ ст. ще перебували у рабстві в США.
Ненсі Принс - ровесниця Пушкіна, 1799 року народження.
Вона безпомилково впізнала у російських пейзанах білих негрів з плантацій.
Її діда привезли рабом з Африки до Штатів.
За участь у Війні за Незалежність він отримав особисту свободу, але й він і його діти-внуки залишалися бідними і працювали слугами та служанками.
В царській Росії була давня мода на "арапов" і Ненсі Принс разом зі своїм нареченим поїхали спробувати щастя при якомусь богатому московитському вельможі.
Побралися вони прямо на кораблі, під час подорожі. Романтика!
От що занотувала Ненсі про декабритсьске повстання.
— «Костянтин був тоді королем Польщі, спадкоємцем престолу, за нього одноголосно проголосував народ, але він відмовився і передав корону своєму братові Ніколаєві.
У призначений день народу було наказано зібратися, як завжди, за вдаром дзвонів.
і цей знак добре зрозуміли, і люди будь-якого звання поспішили на площу і в один голос кричали за Костянтина.
Імператор зі своїм прем'єр-міністром і губернатором міста в'їхав верхи в середину натовпу, безуспішно благаючи його розійтися,
по тому було наказано стріляти по натовпу з гармат.
Невідомо, чи почалася стрілянина в той момент, коли імператор з міністрами перебував у натовпі,
чудовим чином він залишився неушкодженим, тоді як обидва його друзі та коні під ними були вбиті,
Вони почали хапати всіх поспіль і відправляти у в'язницю людей будь-якого звання.
Тіла вбитих і поранених скидали в річку,
сніг і лід забарвилися кров'ю людських жертв, які загинули внаслідок обстрілу натовпу з гармат.
Пораненим, що їх ще можна було врятувати, ламали кістки.
Гармата була дуже велика, її везли вісім коней, навчених спеціально для цієї мети.
Сцена була жахлива.
Усі заклади закрилися.
Ця таємнича змова виникла в 1814 році в Німеччині, між російською аристократією та німцями, під виглядом масонської ложі.
Коли вони повернулися, вони збільшили кількість своїх учасників і представили свою хартію імператору, який дав дозвіл.
1822 року імператор став підозрювати, що щось тут не так, і відібрав у них хартію.
Вони продовжували в тому ж дусі -- групами маленькими, але що швидко збільшуються.
Вони вірили, що невдовзі зможуть знищити весь імператорський рід і встановити республіканське правління.
Якби не те, що сталося, вони, без сумніву, зрештою досягли б цієї мети.
Засади цього заколоту були настільки глибоким, що в ньому брали участь і чоловіки, і жінки.
В'язниці були забиті, а тридцять ватажків перебували в одиночному ув'язненні.
26 із них померли,
чотирьох спалили.
Звели поміст, вниз поклали в'язки хмизу, кожен в'язень був у залізних ланцюгах, являючи собою жахливу картину для очевидця.
Був присутній священик, щоб підбадьорити їх в останні миті перед смертю.
Потім підпалили хмиз, і вогонь поглинув цих відважних людей.
Інших бичували батогом,
і навіть княгині і пані високого звання опинилися за ґратами і були відшмагані у своїх власних будинках, там же, де жили.
Ті з них, хто виніс таку кару, згинули в Сибіру»
В Московію Ненсі Принс прибула в 1824 році, за півтора роки до декабритського повстання.
Її чоловік на ім'я Нерон негайно був прийнятий в придворні "арапи" імператора - усього таких арапів було 20.
А Ненсі примудрилась відкрити в Пітімбурзі фірму з пошиття жіночого одягу, і завдяки протекції чоловіка обшивала й саму імператрицю та інших Романовинь.
Невдовзі після повстання декабристів Ненсі захворіла на легені, і лікарі порадили їй негайно полишити Московію, якщо вона хоче дихати.
Чоловік залишився "владнати справи" і скопоростижно помер, хоча був молодий.
Ненсі вже овдовіла видала свої дорожні нотатки і потім прожила ще довге та цікаве життя, займаючись визволенням рабів в різних екзотичних країнах типу Ямайки.
Невідомо, чи дожила вона до звільнення рабів в США, але на початок Кримської війни ще була жива - її спогади стали знов цікаві читачеві і вона затвердила другий та третій наклади.
— «Сільські будинки в Росії ставлять з бревен із паклею; у таких хатах живуть селяни. Цей клас людей обробляє землю, більшість з них раби, і всі перебувають в дуже приниженому стані»
Це - враження афроамериканки, більшість собраттів якої на початку ХІХ ст. ще перебували у рабстві в США.
Ненсі Принс - ровесниця Пушкіна, 1799 року народження.
Вона безпомилково впізнала у російських пейзанах білих негрів з плантацій.
Її діда привезли рабом з Африки до Штатів.
За участь у Війні за Незалежність він отримав особисту свободу, але й він і його діти-внуки залишалися бідними і працювали слугами та служанками.
В царській Росії була давня мода на "арапов" і Ненсі Принс разом зі своїм нареченим поїхали спробувати щастя при якомусь богатому московитському вельможі.
Побралися вони прямо на кораблі, під час подорожі. Романтика!
От що занотувала Ненсі про декабритсьске повстання.
— «Костянтин був тоді королем Польщі, спадкоємцем престолу, за нього одноголосно проголосував народ, але він відмовився і передав корону своєму братові Ніколаєві.
У призначений день народу було наказано зібратися, як завжди, за вдаром дзвонів.
і цей знак добре зрозуміли, і люди будь-якого звання поспішили на площу і в один голос кричали за Костянтина.
Імператор зі своїм прем'єр-міністром і губернатором міста в'їхав верхи в середину натовпу, безуспішно благаючи його розійтися,
по тому було наказано стріляти по натовпу з гармат.
Невідомо, чи почалася стрілянина в той момент, коли імператор з міністрами перебував у натовпі,
чудовим чином він залишився неушкодженим, тоді як обидва його друзі та коні під ними були вбиті,
Вони почали хапати всіх поспіль і відправляти у в'язницю людей будь-якого звання.
Тіла вбитих і поранених скидали в річку,
сніг і лід забарвилися кров'ю людських жертв, які загинули внаслідок обстрілу натовпу з гармат.
Пораненим, що їх ще можна було врятувати, ламали кістки.
Гармата була дуже велика, її везли вісім коней, навчених спеціально для цієї мети.
Сцена була жахлива.
Усі заклади закрилися.
Ця таємнича змова виникла в 1814 році в Німеччині, між російською аристократією та німцями, під виглядом масонської ложі.
Коли вони повернулися, вони збільшили кількість своїх учасників і представили свою хартію імператору, який дав дозвіл.
1822 року імператор став підозрювати, що щось тут не так, і відібрав у них хартію.
Вони продовжували в тому ж дусі -- групами маленькими, але що швидко збільшуються.
Вони вірили, що невдовзі зможуть знищити весь імператорський рід і встановити республіканське правління.
Якби не те, що сталося, вони, без сумніву, зрештою досягли б цієї мети.
Засади цього заколоту були настільки глибоким, що в ньому брали участь і чоловіки, і жінки.
В'язниці були забиті, а тридцять ватажків перебували в одиночному ув'язненні.
26 із них померли,
чотирьох спалили.
Звели поміст, вниз поклали в'язки хмизу, кожен в'язень був у залізних ланцюгах, являючи собою жахливу картину для очевидця.
Був присутній священик, щоб підбадьорити їх в останні миті перед смертю.
Потім підпалили хмиз, і вогонь поглинув цих відважних людей.
Інших бичували батогом,
і навіть княгині і пані високого звання опинилися за ґратами і були відшмагані у своїх власних будинках, там же, де жили.
Ті з них, хто виніс таку кару, згинули в Сибіру»
В Московію Ненсі Принс прибула в 1824 році, за півтора роки до декабритського повстання.
Її чоловік на ім'я Нерон негайно був прийнятий в придворні "арапи" імператора - усього таких арапів було 20.
А Ненсі примудрилась відкрити в Пітімбурзі фірму з пошиття жіночого одягу, і завдяки протекції чоловіка обшивала й саму імператрицю та інших Романовинь.
Невдовзі після повстання декабристів Ненсі захворіла на легені, і лікарі порадили їй негайно полишити Московію, якщо вона хоче дихати.
Чоловік залишився "владнати справи" і скопоростижно помер, хоча був молодий.
Ненсі вже овдовіла видала свої дорожні нотатки і потім прожила ще довге та цікаве життя, займаючись визволенням рабів в різних екзотичних країнах типу Ямайки.
Невідомо, чи дожила вона до звільнення рабів в США, але на початок Кримської війни ще була жива - її спогади стали знов цікаві читачеві і вона затвердила другий та третій наклади.