![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВобчем, я тут теж вирішив вдарити по "Вагнергейту". Лонгрідом.
Одразу скажу узагальнено. Розраховувати на те, що Україна могла і може мати якусь, більш-менш, значущу розвідницьку, чи військову перемогу над Московщиною, що за Порошенка раніше було неможливо, що за Зеленського неможливо зараз. Оскільки, то все є влада олігархату в Україні, якому ці перемоги не потрібні. Бо олігархат не має Батьківщини, за яку треба боротися і перемагати. У нього є тільки географічний майданчик де можна заробляти бабло, виключно за яке йому і цікаво боротися. Ну і за владу, як інструмент видобутку цього бабла. Ось, один одного, олігархи можуть перемагати. Ну, не так, щоб насмерть. Бо якось вони все рівно домовляться і поручкаються. Але саме так, щоб у холопів чуби трещали по повній.
Стратегічно, гучні перемоги над Московією в плани вкраїнського олігархату теж не входять. Тому, оця операція "Авеню", в частині арешту в Україні значної кількості російських найманців, не мала шансів на успіх з самого початку. Скажу навіть більше. Успіху, власне, ніхто і не бажав. Ні Вася Бурба, ні Вова Зеленський. На мою думку, звісно.
З Зеленським все зрозуміло. Людина, у якої текло по ногах від пред'яв Кадирова, і яка стоячи по коліна в цьому, що з неї витекло, принизливо переводила стрілки з себе на "рєбят коториє нєудачно пашутілі, а он не знал", хоча, саме Зельцер читав текст, чесно кажучи, дурнуватого жарту, вобчем ця людина, перемагати начальника Кадирова не здатна за визначенням.
А ось з Бурбою трохи складніше. Але тільки для тих, хто чомусь вирішив, що це такий український Аллен Даллес і Отто Скорцені в одному обличчі, але в біографію Василя Васильовича, навіть, вікіпедійну, не заглядав.
Власне, сам факт того, що Бурбу на посаду керівника військової розвідки призначив Порошенко, який завжди відрізнявся чудовою здібністю підбирати на підлеглі собі керівні посади відверте людське лайно каже сам за себе.
Взагалі не зрозуміло, як сбушник середньої ланки Бурба, який приймав участь у операції влади Януковича з ліквідації Майдану і ще й, вірогідно, відповідав за фінансування Антимайдану, зробив таку стрімку кар'єру у післямайданній владі. За які заслуги? Типу, приймав участь у контртерористичній операції? На чиєму боці? Як співвідноситься участь у фінансуванні Антимайдану підтриманого Росією і участь у бойових діях проти того, на що потім перетворився Антимайдан разом з Російською підтримкою? Давайте ці два факти поки відкладемо, підемо далі та згадаємо теж два факти вже з історії ГУР МОУ за керівництва Бурби.
Історія перша. Вбивство росіянського перебіжчика, колишнього депутата Госдуми Росії, Дениса Вороненкова в центрі Києва 23 березня 2017 року.
Всі, хто хоч трохи чув про це зухвале вбивство, знають, що Вороненкова охороняли співробітники якраз ГУР МОУ. Але, мабуть, зовсім не всі знають, що ГУР охороняти Вороненкова, який на той момент був свідком по справі державної зради Януковича, не мав жодного права!
Бо в п.3.ст.3 закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», вказан вичерпний перелік правоохоронних органів, які здійснюють безпеку, в даному випадку, свідків у кримінальному процесі. І там немає ГУР МОУ! Більш того, ця структура взагалі не призначена для виконання таких функцій, що, власне, вбивство Вороненкова і довело.
І я не думаю, що рішення про охорону Вороненкова підлеглими Бурби було прийняте без самого Бурби. Занадто гучним тоді було все пов'язане з Вороненковим з якого робили майже головного свідка по справі Януковича і яким щільно опікувався сам Матіос, аби Бурба був не в курсі, що саме його люди охороняють Вороненкова і не дав санкцію на таку охорону.
Втім, рішення охороняти Вороненкова співробітниками ГУР не виглядає випадковим. Все навпаки.
Якби його охороняв призначений для таких функцій спецпідрозділ СБУ, шансів вбити колишнього депутата Госдуми у тієї групи, яка це зробила, і ще й з одним виконавцем, практично не було б.
Я особисто знаю, як працює сбушна охорона. Там без маленької війнушки вулицями Києва з залученням купи бойовиків, до Вороненкова ніхто б не дістався. Не факт, що й війнушка б допомогла А тут лише один кілер.
Інший і надважливий момент. Вороненкова, разом з його дружиною, російською оперною співачкою, Марією Максаковою, охороняли лише двоє гурівців. В день вбивства Вороненков повинен був йти на зустріч з іншим біглим депутатом Держдуми РФ, Іллею Пономарьовим. З ним збиралася йти і Максакова. Але їй, раптово, стало зле і вона залишилася вдома. Разом з нею залишився й один з охоронців.
За таких умов, лише з одним охоронцем, Вороненков взагалі не повинен був нікуди виходити з місця проживання. За неповної охорони це заборонено. Але, Вороненков пішов. І охорона його чомусь не зупинила, хоча зобов'язана була це зробити.
Тут треба розуміти, що саме на таку ситуацію заздалегідь і розраховували ті, хто вбивство Вороненкова спланував. Точніше, це був елемент плану. Кілер однозначно був в курсі, що Вороненков буде знаходитися в конкретний час і в конкретному місці лише з одним охоронцем. Бо тільки за таких умов можливо було скоїти задумане одним виконавцем.
Не міг вбивця, яким виявився житель Дніпра, колишній боєць батальйону "Донбас", Павло Паршов, разом зі своїм, за версією слідства, спільником, Ярославом Левенцем, сидіти на винайманій за декілька днів до вбивства, квартирі в Києві нескінченно довго розраховуючи на якусь випадковість з охороною Вороненкова. Випадковостей у таких справах не буває. Її і не було.
Цікаво, що в матеріалах слідства зазначається, що інформацію про плани Вороненкова виконавці його вбивства отримали зі свого джерела в силових структурах. Тут, знов таки, треба розуміти,що сама по собі ця інформація мало чого була варта. Цінності вона набувала лише разом з інформацією про те, що Вороненков "раптово" залишиться з одним охоронцем. І в якій силовій структурі це все було відомо? Тільки в ГУР. Але, далі констатації факту про джерело у силових структурах слідство не пішло. Дивно. Бо саме в цьому напрямку треба було копати найбільш щільно.
Ну а що керівник ГУР МОУ, Вася Бурба, чиї охоронці не виконали покладеної на них задачі і один з яких був важко поранений?
Може він провів службове розслідування і виявив та передав правоохоронцям джерело зливу службової таємниці, що призвело до невиконання бойової задачі і до втрати важливого свідка? Ні? Як же так?! Зараз Вася бігає по телебаченнях і розповідає про кротів, які зливають інфу ворогу. А чому чотири роки тому такий крот у своїй конторі його ніяк не бентежив?
Цікаво, що виступаючи у Шустера і жаліючись на кротів, Бурба згадав підрив у Києві, як він сказав, керівника "нашого спецназу". Тобто, спецназу ГУР. Згадав, мабуть, задля надання своїм словам відносно кротів більшої значущості.
Правда, забув додати, що це сталося, знов таки, за його керівництва ГУР, ще 27 червня 2017 року. Мова йде про зухвале вбивство полковника Максима Шаповала, командира 10-го окремого загону спеціального призначення ГУР МОУ. Це вбивство високопосадовця ГУР сталося через три місяці після вбивства Вороненкова, якого незаконно охороняли співробітники ГУР.
В пресі проскакувала інформація, що саме підлеглі Шаповала охороняли Вороненкова. Якщо так, то це дуже дивні співпадіння. Або, зовсім не дивні.
І дивиться, що в нас виходить. 23 березня 17-го року ГУР провалює операцію з охорони важливого свідка. Свідок вбитий, співробітник ГУР поранений. Сліди вбивства, крім означених в головній версії слідства, ведуть до самого ГУР. - В ГУР тиша.
Через три місяці вбивають цілого командира спецназу ГУР, вірогідні підлеглі якого охороняли вбитого росіянина Вороненкова. І що?
Хтось пам'ятає, аби Бурба тоді виходив на телебачення і плакався про кротів, які все зливають? Бо Шаповала треба було вирахувати. І його таки вирахували, що приводить до висновку, що його місцезнаходження і маршрути пересування теж були злиті. І що, за чотири роки керівництва ГУРом Вася у себе в конторі так крота і не встановив? Чим займалося весь цей час Управління власної безпеки ГУР, і по справі Вороненкова, і по справі вбивства Шаповала? І навіщо тоді зараз оця драма на ТБ від Бурби?
Тепер повернемося фактів, які вище ми для аналізу відклали. А саме, участь Бурби у спецоперації з придушення Майдану і звинувачень в його бік у роботі з джерелами фінансування Антимайдану.
Факт його участі у спробах розгону Майдану задокументовано в опублікованих Геннадієм Москалем в планах операцій з ліквідації Майдану, "Волна" та "Бумеранг". Тобто, тут все зрозуміло. Для тих, звісно, хто хоче розуміти.
А щодо фінансування Антимайдану… Ніхто ж діяльність Бурби під час подій Революції Гідності не розслідував, тому все залишилося на рівні звинувачень у пресі. Хоча, у сумнозвісному управлінні "К" СБУ, в якому тоді працював Бурба, служиві якраз спеціалізувалися на віджиманні грошиків у різноманітних бізнесменів та комерсантів для потреб вищої влади і для себе коханих.
Втім, є людина, з числа вже колишніх високопосадовців правоохоронних органів часів Порошенка, яка точно приймала участь у фінансуванні Антимайдану. Зокрема, фінансуванні проросійської організації "Оплот" харків'янина Євгена Жиліна, яка приймала активну участь у розправах з учасниками Майданів, як в Києві, так і в Харкові.
Це колишній військовий прокурор сил АТО, Костянтин Кулик. Саме я, Олександр Ружанський, у своєму розслідуванні незаконного збагачення прокурора АТО, викрив факт близької дружби Кулика і Жиліна, які удвох організували і здійснили шахрайський кидок одеського Фінбанку на 15 мільйонів гривень (майже $ 2 мільйони на тоді) частка з яких пішла на оплату участі оплотівців в Антимайдані.
Я свого часу багато і детально писав про це і зараз не буду перетворювати цей лонгрід на мегалонгрід описом тієї вельми цікавої історії.
Ви спитаєте, а Бурба тут до чого? А до того, що вони давні товариши з Костіком. З часів служби Бурби в управлінні "К" (боротьба з корупцією) і роботи Кулика в Генеральній прокуратурі в тій же, типу, антикорупційній сфері.
Безсумнівно, вони обидва перетиналися і в АТО, де Бурба якось там координував діяльність СБУ і ГУР, а Кулик, як військовий прокурор, здійснював нагляд за законністю при проведенні антитерористичної операції і був присутнім на всіх засіданнях штабу АТО.
В цьому сенсі, виникає питання: а як Бурба так успішно координував роботу спецслужб в АТО, що не бачив шалені потоки контрабасу які йшли в обидва боки через лінію розмежування з окупованими територіями, в тому числі, під прикриттям Костіка Кулика?
Як супер розвідник і мега контррозвідник Бурба не помітив, що Кулик, займаючи таку посаду і маючи допуск до військової таємниці, продовжував підтримувати зв'язок з проросійським терористом Жиліним, який знаходився в розшуку в Україні за скоєння тяжких злочинів?
Як наш патріотичний борцун зі шпіонами і таємними агентами Росії не помітив, що Кулик організовує постачання антрацитового вугілля з окупованих територій в Україну через фірму своєї мамки, Світлани Кулик? І чого ще Бурба не помічав?
Я, Олександр Ружанський, ще з кінця 2015 року волав, що Кулик працює на Росію, наводив докази, писав заяви в СБУ, а у відповідь отримував відписки, що Костік ні в чьом нє віноват.
І зараз, коли Кулика в США офіційно визнано агентом Росії і на нього урядом США накладені відповідні санкції, мені хотілося б подивитися в очі тим, сбушникам, які не помічали "серйозних хвостів Кулика в РФ".
Це, до речі, вислів Юрія Луценка в опублікованій в США його переписці з Львом Парнасом про російські хвости Костіка.
Теж показово. Генеральний прокурор України знає про зв'язки свого підлеглого з ворогом, але тримає його біля себе у якості особливо довіреного виконавця.
А що ж великий український розвідник і борець з російською навалою Бурба, так і не здогадався про російські хвости свого дружка?
Чи здогадався і особисто перевербував Кулика у подвійного агента? Достеменно це невідомо, але Бурба з Костіком продовжував спілкуватися навіть після звільнення останнього з ГПУ.
17 квітня 2020 року журналіст Михайло Ткач зафіксував зустріч Бурби з Куликом біля приміського ресторану під Києвом. Цікаво, що Бурба в цей момент їхав з Офісу Президента і заскочив на трохи побалакати з Куликом. Смішно, що у розмові з журналістом Вася увімкнув дурня. Типу, а ніхто ні з ким і не зустрічався, просто Кулик випадково з ресторану виходив, а тут я випадково стою. Втім, вже згодом, на запит журналістів, у ГУР відповіли, що зустріч таки була, але носила приватний характер. Хм… Трохи інша річ, ніж "Кулик випадково з ресторану виходив", правда?
До речі. На цій зустрічі була ще одна цікава персона. Колишній високопосадовець СБУ, Володимир Вільчинський, який за часів президентства Януковича очолював один з відділів економічної контррозвідки спецслужби і спеціалізувався на сфері нафти й газу.
Чудова компанія для зустріч Головного військового розвідника країни! І вельми патріотична! Чи, просто Бурба таким чином особисто агентурну роботу проводив?
І, якось так вийшло, що через декілька місяців після цієї зустрічі Кулик виповз у публічний простір разом з ще одним московським агентом в Україні, Андрієм Деркачем, зливати телефонні розмови Порошенка з Путіним та Байденом.
Ні, воно, звісно, прикольно чути, як Петро Олексійович вистилається перед сильними світу цього. Але, ж, це Президент України! У нас усіх вищих посадовців "пишуть"? І хто це робить? Кому записи зливають? У очільника військової розвідки ніяких думок не було з приводу того, звідки у його дружка записи непублічних телефонних розмов Верховного головнокомандувача? Чому Бурба тоді про кротів мовчав? Що там в підлеглому йому управлінні ГУР з захисту інформації та державної таємниці, не в курсі, хто Верховного головнокомандувача записував?
Здається, Зеленського на той час теж все влаштовувало. Це ж його політичного конкурента вмочили. А тепер начальник військової розвідки публічно топить у мутній воді своїх справ вже нового Верховного. Яка несподіванка!
І наостанок. Щодо самої операції "Авеню". Це, звісно, моя особиста думка, але чому ніхто в цій історії не помічає очевидного: наприкінці операції все робилося таким чином, аби її викрили, або її завершального етапу взагалі не відбулося?
Навіщо було ввозити тридцять три здорових молодика в Білорусь одним автобусом з Росії, коли наляканий можливим кидком на президентських виборах від братського та союзного Путіна Бацька так і чекав, коли з Москви по його душу приїдуть? Навіщо було їх селити в одному готелі? Думали, що білоруське КДБ, в умовах загострення ситуації в країні, ще з кордону відповідної інформації не отримає і не візьме під контроль групу молодих людей з незрозумілими намірами? Чи,саме так і думали і надіялися, що білоруські спецслужби всіх затримають ще до відльоту? Чи не краще і простіше, саме виходячи з цілей операції, було оголосити збір найманців вже у літаку і тримати з ними зв'язок по Ватсапу, наприклад?
Взагалі, вся успішна, так би мовити, частина операції відбулася лише тому, що її не помітили ефесбешні рукожопи, ще на самому початку, коли оголошення про набір найманців для роботи, ГУР розмістило на Авіто з української ІР адреси.
Навіть, коли одному з найманців стало щось підозрілим у цьому наборі і він поділився своїми сумнівами з ФСБ, там підозрілого нічого не помітили.
Можна ще закупівлю ГУРом авіаквитків для російських бойовиків через українського туроператора згадати. Теж зальот, так би мовити.
Взагалі, дивно, що цю операцію у ГУР так довго тягнули, навіть "вбивши" по ходу, головного виконавця, і вона за весь цей час, до фінальної стадії, так і не провалилася. Як там було? Ігра била равна - ігралі два гавна.
Ну і, звісно, походи Бурби в офіс Президента за самим останнім, чи найостаннішим дозволом на закінчення операції теж викликають питання. Зараз всі кричать, що Єрмак - агент Росії. А Бурба цього не знав, коли все йому розповідав? Навіщо Бурбі урядовий спецзв'язок? Щоб коли йому конче потрібний Президент для термінового, супер таємного рішення, пертися до Єрмака, якого давно звинувачують у праці на Росію і погоджувати з ним операцію проти Росії?
І ще момент. Єдиний, більш менш, важливий для України, з усіх "завербованих" російських найманців, підполковник Збройних сил Росії, Олександр Кривенко, був залишений ГУРом у другій партії для відправки у Венесуелу і потрапити в Україну не міг за визначенням. Дивно. Чи не дуже?
І ще скажу від себе. Ось таку "спецоперацію", з сумнівною вигодою і вельми очікуваними негативними наслідками, я б не погоджував з самого початку. Ну, я хто? Ніхто. Навіть не Бутусов. А Зеленський погодив. Бо він головнокомандувач, а не я. Тепер Володя сьорбає гівно по повній. Навіть, від Бутусова.
===
Boris Stus
Тепер зрозуміло чому ти в Іспанії, а не в Україні) Слідакам, які можуть скласти два плюс два і яких не купили хтось із цих покидьків, в Україні залишаться трохи не той )
Читаючи тебе,Саня, якось ніяково від того, що в близькому майбутньому країні світить лише повний п₽здец) І це не лише припущення(
Одразу скажу узагальнено. Розраховувати на те, що Україна могла і може мати якусь, більш-менш, значущу розвідницьку, чи військову перемогу над Московщиною, що за Порошенка раніше було неможливо, що за Зеленського неможливо зараз. Оскільки, то все є влада олігархату в Україні, якому ці перемоги не потрібні. Бо олігархат не має Батьківщини, за яку треба боротися і перемагати. У нього є тільки географічний майданчик де можна заробляти бабло, виключно за яке йому і цікаво боротися. Ну і за владу, як інструмент видобутку цього бабла. Ось, один одного, олігархи можуть перемагати. Ну, не так, щоб насмерть. Бо якось вони все рівно домовляться і поручкаються. Але саме так, щоб у холопів чуби трещали по повній.
Стратегічно, гучні перемоги над Московією в плани вкраїнського олігархату теж не входять. Тому, оця операція "Авеню", в частині арешту в Україні значної кількості російських найманців, не мала шансів на успіх з самого початку. Скажу навіть більше. Успіху, власне, ніхто і не бажав. Ні Вася Бурба, ні Вова Зеленський. На мою думку, звісно.
З Зеленським все зрозуміло. Людина, у якої текло по ногах від пред'яв Кадирова, і яка стоячи по коліна в цьому, що з неї витекло, принизливо переводила стрілки з себе на "рєбят коториє нєудачно пашутілі, а он не знал", хоча, саме Зельцер читав текст, чесно кажучи, дурнуватого жарту, вобчем ця людина, перемагати начальника Кадирова не здатна за визначенням.
А ось з Бурбою трохи складніше. Але тільки для тих, хто чомусь вирішив, що це такий український Аллен Даллес і Отто Скорцені в одному обличчі, але в біографію Василя Васильовича, навіть, вікіпедійну, не заглядав.
Власне, сам факт того, що Бурбу на посаду керівника військової розвідки призначив Порошенко, який завжди відрізнявся чудовою здібністю підбирати на підлеглі собі керівні посади відверте людське лайно каже сам за себе.
Взагалі не зрозуміло, як сбушник середньої ланки Бурба, який приймав участь у операції влади Януковича з ліквідації Майдану і ще й, вірогідно, відповідав за фінансування Антимайдану, зробив таку стрімку кар'єру у післямайданній владі. За які заслуги? Типу, приймав участь у контртерористичній операції? На чиєму боці? Як співвідноситься участь у фінансуванні Антимайдану підтриманого Росією і участь у бойових діях проти того, на що потім перетворився Антимайдан разом з Російською підтримкою? Давайте ці два факти поки відкладемо, підемо далі та згадаємо теж два факти вже з історії ГУР МОУ за керівництва Бурби.
Історія перша. Вбивство росіянського перебіжчика, колишнього депутата Госдуми Росії, Дениса Вороненкова в центрі Києва 23 березня 2017 року.
Всі, хто хоч трохи чув про це зухвале вбивство, знають, що Вороненкова охороняли співробітники якраз ГУР МОУ. Але, мабуть, зовсім не всі знають, що ГУР охороняти Вороненкова, який на той момент був свідком по справі державної зради Януковича, не мав жодного права!
Бо в п.3.ст.3 закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», вказан вичерпний перелік правоохоронних органів, які здійснюють безпеку, в даному випадку, свідків у кримінальному процесі. І там немає ГУР МОУ! Більш того, ця структура взагалі не призначена для виконання таких функцій, що, власне, вбивство Вороненкова і довело.
І я не думаю, що рішення про охорону Вороненкова підлеглими Бурби було прийняте без самого Бурби. Занадто гучним тоді було все пов'язане з Вороненковим з якого робили майже головного свідка по справі Януковича і яким щільно опікувався сам Матіос, аби Бурба був не в курсі, що саме його люди охороняють Вороненкова і не дав санкцію на таку охорону.
Втім, рішення охороняти Вороненкова співробітниками ГУР не виглядає випадковим. Все навпаки.
Якби його охороняв призначений для таких функцій спецпідрозділ СБУ, шансів вбити колишнього депутата Госдуми у тієї групи, яка це зробила, і ще й з одним виконавцем, практично не було б.
Я особисто знаю, як працює сбушна охорона. Там без маленької війнушки вулицями Києва з залученням купи бойовиків, до Вороненкова ніхто б не дістався. Не факт, що й війнушка б допомогла А тут лише один кілер.
Інший і надважливий момент. Вороненкова, разом з його дружиною, російською оперною співачкою, Марією Максаковою, охороняли лише двоє гурівців. В день вбивства Вороненков повинен був йти на зустріч з іншим біглим депутатом Держдуми РФ, Іллею Пономарьовим. З ним збиралася йти і Максакова. Але їй, раптово, стало зле і вона залишилася вдома. Разом з нею залишився й один з охоронців.
За таких умов, лише з одним охоронцем, Вороненков взагалі не повинен був нікуди виходити з місця проживання. За неповної охорони це заборонено. Але, Вороненков пішов. І охорона його чомусь не зупинила, хоча зобов'язана була це зробити.
Тут треба розуміти, що саме на таку ситуацію заздалегідь і розраховували ті, хто вбивство Вороненкова спланував. Точніше, це був елемент плану. Кілер однозначно був в курсі, що Вороненков буде знаходитися в конкретний час і в конкретному місці лише з одним охоронцем. Бо тільки за таких умов можливо було скоїти задумане одним виконавцем.
Не міг вбивця, яким виявився житель Дніпра, колишній боєць батальйону "Донбас", Павло Паршов, разом зі своїм, за версією слідства, спільником, Ярославом Левенцем, сидіти на винайманій за декілька днів до вбивства, квартирі в Києві нескінченно довго розраховуючи на якусь випадковість з охороною Вороненкова. Випадковостей у таких справах не буває. Її і не було.
Цікаво, що в матеріалах слідства зазначається, що інформацію про плани Вороненкова виконавці його вбивства отримали зі свого джерела в силових структурах. Тут, знов таки, треба розуміти,що сама по собі ця інформація мало чого була варта. Цінності вона набувала лише разом з інформацією про те, що Вороненков "раптово" залишиться з одним охоронцем. І в якій силовій структурі це все було відомо? Тільки в ГУР. Але, далі констатації факту про джерело у силових структурах слідство не пішло. Дивно. Бо саме в цьому напрямку треба було копати найбільш щільно.
Ну а що керівник ГУР МОУ, Вася Бурба, чиї охоронці не виконали покладеної на них задачі і один з яких був важко поранений?
Може він провів службове розслідування і виявив та передав правоохоронцям джерело зливу службової таємниці, що призвело до невиконання бойової задачі і до втрати важливого свідка? Ні? Як же так?! Зараз Вася бігає по телебаченнях і розповідає про кротів, які зливають інфу ворогу. А чому чотири роки тому такий крот у своїй конторі його ніяк не бентежив?
Цікаво, що виступаючи у Шустера і жаліючись на кротів, Бурба згадав підрив у Києві, як він сказав, керівника "нашого спецназу". Тобто, спецназу ГУР. Згадав, мабуть, задля надання своїм словам відносно кротів більшої значущості.
Правда, забув додати, що це сталося, знов таки, за його керівництва ГУР, ще 27 червня 2017 року. Мова йде про зухвале вбивство полковника Максима Шаповала, командира 10-го окремого загону спеціального призначення ГУР МОУ. Це вбивство високопосадовця ГУР сталося через три місяці після вбивства Вороненкова, якого незаконно охороняли співробітники ГУР.
В пресі проскакувала інформація, що саме підлеглі Шаповала охороняли Вороненкова. Якщо так, то це дуже дивні співпадіння. Або, зовсім не дивні.
І дивиться, що в нас виходить. 23 березня 17-го року ГУР провалює операцію з охорони важливого свідка. Свідок вбитий, співробітник ГУР поранений. Сліди вбивства, крім означених в головній версії слідства, ведуть до самого ГУР. - В ГУР тиша.
Через три місяці вбивають цілого командира спецназу ГУР, вірогідні підлеглі якого охороняли вбитого росіянина Вороненкова. І що?
Хтось пам'ятає, аби Бурба тоді виходив на телебачення і плакався про кротів, які все зливають? Бо Шаповала треба було вирахувати. І його таки вирахували, що приводить до висновку, що його місцезнаходження і маршрути пересування теж були злиті. І що, за чотири роки керівництва ГУРом Вася у себе в конторі так крота і не встановив? Чим займалося весь цей час Управління власної безпеки ГУР, і по справі Вороненкова, і по справі вбивства Шаповала? І навіщо тоді зараз оця драма на ТБ від Бурби?
Тепер повернемося фактів, які вище ми для аналізу відклали. А саме, участь Бурби у спецоперації з придушення Майдану і звинувачень в його бік у роботі з джерелами фінансування Антимайдану.
Факт його участі у спробах розгону Майдану задокументовано в опублікованих Геннадієм Москалем в планах операцій з ліквідації Майдану, "Волна" та "Бумеранг". Тобто, тут все зрозуміло. Для тих, звісно, хто хоче розуміти.
А щодо фінансування Антимайдану… Ніхто ж діяльність Бурби під час подій Революції Гідності не розслідував, тому все залишилося на рівні звинувачень у пресі. Хоча, у сумнозвісному управлінні "К" СБУ, в якому тоді працював Бурба, служиві якраз спеціалізувалися на віджиманні грошиків у різноманітних бізнесменів та комерсантів для потреб вищої влади і для себе коханих.
Втім, є людина, з числа вже колишніх високопосадовців правоохоронних органів часів Порошенка, яка точно приймала участь у фінансуванні Антимайдану. Зокрема, фінансуванні проросійської організації "Оплот" харків'янина Євгена Жиліна, яка приймала активну участь у розправах з учасниками Майданів, як в Києві, так і в Харкові.
Це колишній військовий прокурор сил АТО, Костянтин Кулик. Саме я, Олександр Ружанський, у своєму розслідуванні незаконного збагачення прокурора АТО, викрив факт близької дружби Кулика і Жиліна, які удвох організували і здійснили шахрайський кидок одеського Фінбанку на 15 мільйонів гривень (майже $ 2 мільйони на тоді) частка з яких пішла на оплату участі оплотівців в Антимайдані.
Я свого часу багато і детально писав про це і зараз не буду перетворювати цей лонгрід на мегалонгрід описом тієї вельми цікавої історії.
Ви спитаєте, а Бурба тут до чого? А до того, що вони давні товариши з Костіком. З часів служби Бурби в управлінні "К" (боротьба з корупцією) і роботи Кулика в Генеральній прокуратурі в тій же, типу, антикорупційній сфері.
Безсумнівно, вони обидва перетиналися і в АТО, де Бурба якось там координував діяльність СБУ і ГУР, а Кулик, як військовий прокурор, здійснював нагляд за законністю при проведенні антитерористичної операції і був присутнім на всіх засіданнях штабу АТО.
В цьому сенсі, виникає питання: а як Бурба так успішно координував роботу спецслужб в АТО, що не бачив шалені потоки контрабасу які йшли в обидва боки через лінію розмежування з окупованими територіями, в тому числі, під прикриттям Костіка Кулика?
Як супер розвідник і мега контррозвідник Бурба не помітив, що Кулик, займаючи таку посаду і маючи допуск до військової таємниці, продовжував підтримувати зв'язок з проросійським терористом Жиліним, який знаходився в розшуку в Україні за скоєння тяжких злочинів?
Як наш патріотичний борцун зі шпіонами і таємними агентами Росії не помітив, що Кулик організовує постачання антрацитового вугілля з окупованих територій в Україну через фірму своєї мамки, Світлани Кулик? І чого ще Бурба не помічав?
Я, Олександр Ружанський, ще з кінця 2015 року волав, що Кулик працює на Росію, наводив докази, писав заяви в СБУ, а у відповідь отримував відписки, що Костік ні в чьом нє віноват.
І зараз, коли Кулика в США офіційно визнано агентом Росії і на нього урядом США накладені відповідні санкції, мені хотілося б подивитися в очі тим, сбушникам, які не помічали "серйозних хвостів Кулика в РФ".
Це, до речі, вислів Юрія Луценка в опублікованій в США його переписці з Львом Парнасом про російські хвости Костіка.
Теж показово. Генеральний прокурор України знає про зв'язки свого підлеглого з ворогом, але тримає його біля себе у якості особливо довіреного виконавця.
А що ж великий український розвідник і борець з російською навалою Бурба, так і не здогадався про російські хвости свого дружка?
Чи здогадався і особисто перевербував Кулика у подвійного агента? Достеменно це невідомо, але Бурба з Костіком продовжував спілкуватися навіть після звільнення останнього з ГПУ.
17 квітня 2020 року журналіст Михайло Ткач зафіксував зустріч Бурби з Куликом біля приміського ресторану під Києвом. Цікаво, що Бурба в цей момент їхав з Офісу Президента і заскочив на трохи побалакати з Куликом. Смішно, що у розмові з журналістом Вася увімкнув дурня. Типу, а ніхто ні з ким і не зустрічався, просто Кулик випадково з ресторану виходив, а тут я випадково стою. Втім, вже згодом, на запит журналістів, у ГУР відповіли, що зустріч таки була, але носила приватний характер. Хм… Трохи інша річ, ніж "Кулик випадково з ресторану виходив", правда?
До речі. На цій зустрічі була ще одна цікава персона. Колишній високопосадовець СБУ, Володимир Вільчинський, який за часів президентства Януковича очолював один з відділів економічної контррозвідки спецслужби і спеціалізувався на сфері нафти й газу.
Чудова компанія для зустріч Головного військового розвідника країни! І вельми патріотична! Чи, просто Бурба таким чином особисто агентурну роботу проводив?
І, якось так вийшло, що через декілька місяців після цієї зустрічі Кулик виповз у публічний простір разом з ще одним московським агентом в Україні, Андрієм Деркачем, зливати телефонні розмови Порошенка з Путіним та Байденом.
Ні, воно, звісно, прикольно чути, як Петро Олексійович вистилається перед сильними світу цього. Але, ж, це Президент України! У нас усіх вищих посадовців "пишуть"? І хто це робить? Кому записи зливають? У очільника військової розвідки ніяких думок не було з приводу того, звідки у його дружка записи непублічних телефонних розмов Верховного головнокомандувача? Чому Бурба тоді про кротів мовчав? Що там в підлеглому йому управлінні ГУР з захисту інформації та державної таємниці, не в курсі, хто Верховного головнокомандувача записував?
Здається, Зеленського на той час теж все влаштовувало. Це ж його політичного конкурента вмочили. А тепер начальник військової розвідки публічно топить у мутній воді своїх справ вже нового Верховного. Яка несподіванка!
І наостанок. Щодо самої операції "Авеню". Це, звісно, моя особиста думка, але чому ніхто в цій історії не помічає очевидного: наприкінці операції все робилося таким чином, аби її викрили, або її завершального етапу взагалі не відбулося?
Навіщо було ввозити тридцять три здорових молодика в Білорусь одним автобусом з Росії, коли наляканий можливим кидком на президентських виборах від братського та союзного Путіна Бацька так і чекав, коли з Москви по його душу приїдуть? Навіщо було їх селити в одному готелі? Думали, що білоруське КДБ, в умовах загострення ситуації в країні, ще з кордону відповідної інформації не отримає і не візьме під контроль групу молодих людей з незрозумілими намірами? Чи,саме так і думали і надіялися, що білоруські спецслужби всіх затримають ще до відльоту? Чи не краще і простіше, саме виходячи з цілей операції, було оголосити збір найманців вже у літаку і тримати з ними зв'язок по Ватсапу, наприклад?
Взагалі, вся успішна, так би мовити, частина операції відбулася лише тому, що її не помітили ефесбешні рукожопи, ще на самому початку, коли оголошення про набір найманців для роботи, ГУР розмістило на Авіто з української ІР адреси.
Навіть, коли одному з найманців стало щось підозрілим у цьому наборі і він поділився своїми сумнівами з ФСБ, там підозрілого нічого не помітили.
Можна ще закупівлю ГУРом авіаквитків для російських бойовиків через українського туроператора згадати. Теж зальот, так би мовити.
Взагалі, дивно, що цю операцію у ГУР так довго тягнули, навіть "вбивши" по ходу, головного виконавця, і вона за весь цей час, до фінальної стадії, так і не провалилася. Як там було? Ігра била равна - ігралі два гавна.
Ну і, звісно, походи Бурби в офіс Президента за самим останнім, чи найостаннішим дозволом на закінчення операції теж викликають питання. Зараз всі кричать, що Єрмак - агент Росії. А Бурба цього не знав, коли все йому розповідав? Навіщо Бурбі урядовий спецзв'язок? Щоб коли йому конче потрібний Президент для термінового, супер таємного рішення, пертися до Єрмака, якого давно звинувачують у праці на Росію і погоджувати з ним операцію проти Росії?
І ще момент. Єдиний, більш менш, важливий для України, з усіх "завербованих" російських найманців, підполковник Збройних сил Росії, Олександр Кривенко, був залишений ГУРом у другій партії для відправки у Венесуелу і потрапити в Україну не міг за визначенням. Дивно. Чи не дуже?
І ще скажу від себе. Ось таку "спецоперацію", з сумнівною вигодою і вельми очікуваними негативними наслідками, я б не погоджував з самого початку. Ну, я хто? Ніхто. Навіть не Бутусов. А Зеленський погодив. Бо він головнокомандувач, а не я. Тепер Володя сьорбає гівно по повній. Навіть, від Бутусова.
===
Boris Stus
Тепер зрозуміло чому ти в Іспанії, а не в Україні) Слідакам, які можуть скласти два плюс два і яких не купили хтось із цих покидьків, в Україні залишаться трохи не той )
Читаючи тебе,Саня, якось ніяково від того, що в близькому майбутньому країні світить лише повний п₽здец) І це не лише припущення(