Московита самого треба обманувати і порушувати договори з ним, отоді він тебе зауважає

[don_katalan]

Алі Татар-заде
московити потрясали мене з дитинства величезною лакуною, яка виникає в них під час рефлексії "Великой Смути". Тоді я мав справу з книжковими московитами - великими істориками, популярними писателями і режисерами, бо навколо були ще совки, і вони мало цікавились цім взагалі. Однак автори підручників теж входили в цю множину московитів. Я порівнював це з поразкою якоїсь частки мозку, наче вирізали шматочок і вставили назад "як так і було".
А саме: вони відмовляються бачити прямий зв'язок поміж Іваном Грозним і Смутою.
Для них це наче окремі, непов'язані епізоди.
Пофиг, що практично всі дорослі діячі Смути або діяли і при Івані, або хочаб провели з ним дитинство.
Пофиг, що цей царь створив гигантський прошарок суспільства, що вмів тільки одне: вбивати безоружних, і що тим прошарок жив, живився, дуже непогано багатів і звісно не хотів нічого більше, бо це його влаштовувало.
Для московита все виглядає так: от був Іван Грозний, да. Жесток, но справедлів. Ну дуже жесток, да, да, але порядок був.
А потім, по думці московита, стався ХУЯК.
Московит не в стані пояснити це раціонально. Хуяк просто стався і все тут.
Це стало само собою. Низка нещасних випадків, непередбачених збігів, фатальних невезінь.
Тому я і використав це слово, бо воно найкраще демонструє всю нераціональність, як сприймають Смуту.
Вона сталась "сама".
Прийшла, як той пухнастий звір.
Хто ж знал!
Їх не насторожує нічого.
Ані рекордно швидкий строк, що минув від смерті тирана до кінця династії.
Ані безглуздий кінець династії, сам собою абсурдний.
Адже тоді було повно рюриковичів з близьких та далеких до Московської гілки - при чому більшість навіть старша за походженням (бо перші московські князі - хронічні молодші сини молодшого сина молодшого сина, починаючи аж з Юрія Долгорукого).
Це ж як треба було свій власний "дом труба шатал", щоби належність до княжої, а тепер вже "царскої" династії нічого не значила в очах сучасників?
Для цього явно мало одного "слабоумнаго" на троні (при чому його слабоуміє скоріше вигадка) та ще одного випадково зарізаного хлопчика.
Це пустяк навіть для яких-небудь Валуа чи Тюдорів, не те що Московії, яка була вся розписана поміж князями, наче пулька в картах.
Самозванство - це кричуча ознака того, що сама ідея монархизму була впень дискредитована Іваном.
Він настільки був вже мало відмінний від розбійника, що будь-який розбійник міг подумки поставити себе на його місце.
А програна Ливонська?
А двічі-тричі оточена і один раз в попіл спалена Москва?
А негативна селекція, що тривала протягом десь так двох поколінь?
Ні, все це не має стосунку до Смути.
В голові московита - не має.
А військові поразки від литовців, козаків, татар, шведів, поляків - ну ніяк не пов'язані з тим, що їх цілі два покоління самі московити вчили воювати проти себе.
Колективний противник московитів виріс з колектвиної жертви - а ними були практично всі сусіди, які потерпали від буйного сосєдушкі.
Всі ці люди зокрема вже знали, що домовитись із московитом - нема сенсу.
А потім вони збагнули: це ще не все. Московита самого треба обманувати і порушувати договори з ним, отоді він тебе зауважає. А може і полюбить, як потіряного брата.