Записки пасквілянта
З цікавістю спостерігаю за намаганнями ДБС продати Олександру Грановському чергову «справу Порошенка» – про закупівлю вугілля на непідконтрольних територіях Донбасу в 2014-2015 роках.
За дорученням Петра Олексійовича з російськими бойовиками, що окупували частину Донецької і Луганської областей, домовлявся Віктор Медведчук. Запис розмов Медведчука СБУшники недавно злили через своїх домашніх журналістів. Але висунути Медведчуку якісь претензії на підставі цих розмов проблематично. І не лише через те, що ці записи були зроблені та оприлюднені з кричущим порушенням законності. Головне – Медведчук на той час не був представником влади й лише виконував прохання Сивочолого Гетьмана та керівника оперативного штабу АТО Василя Грицака. Тому спочатку треба брати за філейні місця Петра Олексійовича та його доблесного Васю-їбанька.
Щоби добратись до Порошенка, а через нього – і до Медведчука, ДБР та СБУ стали розслідувати кримінальне провадження, зареєстроване за фактом поставки в 2014-2015 роках вугілля з окупованої території. На переконливе прохання української сторони поліція Туреччини 19 вересня 2021 року доставила до Києва Сергія Кузяру, який за часи Януковича був «смотрящім» за вугільною галуззю від Саші-Стоматолога, а за часи Порошенка обслуговував вугільні схеми Петра Олексійовича, точніше – обслуговував енергохолдинґ, створений Ігорем Кононенком і Віталієм Кропачовим. Невдовзі Кузяра був арештований Печерським судом з альтернативною заставою в 500 млн. грн. (це, здається, рекорд прокурорсько-суддівського безумства).
Напевно, Кузяра може багато чого розповісти – про те, як Кропачов створював патрульну роту міліції «Торнадо» для охорони нелегальних поставок вугілля з окупованої території, набравши туди раніше засуджених осіб. Про те, як він познайомився з Кононенком і став організовувати холдинг з метою віджати шахти та збагачувальні фабрики в Ахметова. Як на гроші Кононенка (себто, Порошенка) найняв найвідомішого українського шахрая Костю Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), щоби той разом з Парасюком і єгоркою соболєвим влаштував «блокаду Донбасу». Сенс «блокади» полягав у тому, щоби перекрити Ахметову можливість завозити вугілля з належних йому шахт на окупованій території, натомість передати ці шахти Курченку з наступним завезенням в Україну через територію Росії.
Але є три суттєвих нюанси. По-перше, Кузяра перебуває в чудових комерційних відносинах з недостріленим першим помічником президента Сергієм Шефіром. По-друге, Грановський не для того придбавав для Романа Говди посаду першого заступника генерального прокурора, щоби тепер Говда робив капості Петру Олексійовичу. По-третє, якщо Кузяра почне говорити, то зразу ж спливуть прізвища екс-глави Адміністрації Президента України Бориса Ложкіна, колишнього керівника «Укрексімбанку» Олександра Гриценка й бой-френда Говди Євгенія Бамбізова. А Бамбізов – це святе.
Тож для ДБС краще продати цю справу Порошенку й з повними кишенями перебратись на посаду міністра юстиції. Втім, подивимось, як на її витівки відреагує глава держави Андрій Єрмак.
З цікавістю спостерігаю за намаганнями ДБС продати Олександру Грановському чергову «справу Порошенка» – про закупівлю вугілля на непідконтрольних територіях Донбасу в 2014-2015 роках.
За дорученням Петра Олексійовича з російськими бойовиками, що окупували частину Донецької і Луганської областей, домовлявся Віктор Медведчук. Запис розмов Медведчука СБУшники недавно злили через своїх домашніх журналістів. Але висунути Медведчуку якісь претензії на підставі цих розмов проблематично. І не лише через те, що ці записи були зроблені та оприлюднені з кричущим порушенням законності. Головне – Медведчук на той час не був представником влади й лише виконував прохання Сивочолого Гетьмана та керівника оперативного штабу АТО Василя Грицака. Тому спочатку треба брати за філейні місця Петра Олексійовича та його доблесного Васю-їбанька.
Щоби добратись до Порошенка, а через нього – і до Медведчука, ДБР та СБУ стали розслідувати кримінальне провадження, зареєстроване за фактом поставки в 2014-2015 роках вугілля з окупованої території. На переконливе прохання української сторони поліція Туреччини 19 вересня 2021 року доставила до Києва Сергія Кузяру, який за часи Януковича був «смотрящім» за вугільною галуззю від Саші-Стоматолога, а за часи Порошенка обслуговував вугільні схеми Петра Олексійовича, точніше – обслуговував енергохолдинґ, створений Ігорем Кононенком і Віталієм Кропачовим. Невдовзі Кузяра був арештований Печерським судом з альтернативною заставою в 500 млн. грн. (це, здається, рекорд прокурорсько-суддівського безумства).
Напевно, Кузяра може багато чого розповісти – про те, як Кропачов створював патрульну роту міліції «Торнадо» для охорони нелегальних поставок вугілля з окупованої території, набравши туди раніше засуджених осіб. Про те, як він познайомився з Кононенком і став організовувати холдинг з метою віджати шахти та збагачувальні фабрики в Ахметова. Як на гроші Кононенка (себто, Порошенка) найняв найвідомішого українського шахрая Костю Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), щоби той разом з Парасюком і єгоркою соболєвим влаштував «блокаду Донбасу». Сенс «блокади» полягав у тому, щоби перекрити Ахметову можливість завозити вугілля з належних йому шахт на окупованій території, натомість передати ці шахти Курченку з наступним завезенням в Україну через територію Росії.
Але є три суттєвих нюанси. По-перше, Кузяра перебуває в чудових комерційних відносинах з недостріленим першим помічником президента Сергієм Шефіром. По-друге, Грановський не для того придбавав для Романа Говди посаду першого заступника генерального прокурора, щоби тепер Говда робив капості Петру Олексійовичу. По-третє, якщо Кузяра почне говорити, то зразу ж спливуть прізвища екс-глави Адміністрації Президента України Бориса Ложкіна, колишнього керівника «Укрексімбанку» Олександра Гриценка й бой-френда Говди Євгенія Бамбізова. А Бамбізов – це святе.
Тож для ДБС краще продати цю справу Порошенку й з повними кишенями перебратись на посаду міністра юстиції. Втім, подивимось, як на її витівки відреагує глава держави Андрій Єрмак.