Не стало Євгена Кириловича Марчука
Aug. 5th, 2021 12:59 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVasyl Rasevych
Не стало Євгена Кириловича Марчука. В пам'ять про нього хочу поділитися короткими спогадами.
Напевно, мало хто з Вас знає, що в моїй біографії були часи, коли я працював помічником народного депутата, тоді голови опозиційної "Народної Ради" - Ігоря Юхновського. А коли він посів посаду першого віце-прем'єр-міністра, то я став його помічником в уряді. Колись розповім про ці буремні часи більше, а сьогодні про Євгена Марчука. В мої обов'язки входило формувати чергу з міністрів, комунікувати з ними і часто бути присутнім під час розмов. Особливо важко це було робити, коли Леонід Данилович "хворів" або насправді хворів. Попередні аудієнції затягувалися, кількість людей в приймальні росла... Треба було якось розрулювати ці VIP-черги.
Сталося так, що тодішньому міністрові оборони Константину Морозову довелося почекати в приймальні хвилин 15. Він сидів, надувався, червонів, потів. Було видно, що в його голові бурлить. Він сприймає цю ситуацію, як неповагу до себе. Раптом схопився на рівні ноги і з обуренням, підвищивши тон, заявив: "Я вам що, прапорщик якийсь?" Довелось заспокоювати. Говорити про непередбачувані обставини. Але він нічого не сприймав.
Через годину зайшов Євген Кирилович. З добродушною посмішкою спитався, чи Перший ще не звільнився? Я вибачився і попросив почекати. "Та що ви, я все розумію", - відповів він. Мені відлягло. І тут я йому запропонував перейти в гостьову кімнату, випити чаю або кави. Він відмовився. Ми говорили хвилин 10. Але яка це була розмова! Потім двері відчинилися і вийшов попередній відвідувач. Я провів Марчука до Юхновського і вийшов. І тоді ж подумав, що тільки самодостатня людина, яка не набиває собі ціну, може досягти великого успіху. Дякую за урок і вічна пам'ять.
===
Павло Дубінець
Так Євген Марчук попри його КДБ минуло й для мене чомусь асоціювався з порядністю і виваженість, на президентських виборах за нього голосував і цього не скривав ні від кого, навіть тоді коли просували того єнакієвського люмпена.
---
Андрій Якубув
Теж вважаю, що прикладами саме таких маленьких вчинків найкраще можна охарактеризувати великих постатей. У випадку Євгенія Марчука – величних...
Але і Морозова можна зрозуміти. Non penis canina
---
Yuriy Gaskevych
Андрій Якубув Ага. Отже, penis elefantina?
===
Nazar Kis'
Той Морозов би з Ющенком не спрацювався
===
Микола Шимчук
Щирі співчуття родині.
===
Yuriy Gaskevych
Гідна була людина. Вічна пам'ять.
===
Volodymyr Pavliv
про сов-гебістське минуле, звичайно ж, всі забули. слава україні
---
Vasyl Rasevych
Volodymyr Pavliv Забули. Бо якщо кожен забув собі своє давнє і недавнє минуле, то чого вже чіплятися до знакових фігур? Це якби в Україні відбулася люстрація в 1990-х, і всі пройшли через неї, то можна було б так принципово ставитися до верхівки. А так, обпльовувати очільників, і мовчати про підлих стукачів - неправильно. Для мене набагато важливішими є досягнення покійного. Наприклад, справа нейтралізації Мєшкова в Криму. І ще кілька важливих справ.
Не стало Євгена Кириловича Марчука. В пам'ять про нього хочу поділитися короткими спогадами.
Напевно, мало хто з Вас знає, що в моїй біографії були часи, коли я працював помічником народного депутата, тоді голови опозиційної "Народної Ради" - Ігоря Юхновського. А коли він посів посаду першого віце-прем'єр-міністра, то я став його помічником в уряді. Колись розповім про ці буремні часи більше, а сьогодні про Євгена Марчука. В мої обов'язки входило формувати чергу з міністрів, комунікувати з ними і часто бути присутнім під час розмов. Особливо важко це було робити, коли Леонід Данилович "хворів" або насправді хворів. Попередні аудієнції затягувалися, кількість людей в приймальні росла... Треба було якось розрулювати ці VIP-черги.
Сталося так, що тодішньому міністрові оборони Константину Морозову довелося почекати в приймальні хвилин 15. Він сидів, надувався, червонів, потів. Було видно, що в його голові бурлить. Він сприймає цю ситуацію, як неповагу до себе. Раптом схопився на рівні ноги і з обуренням, підвищивши тон, заявив: "Я вам що, прапорщик якийсь?" Довелось заспокоювати. Говорити про непередбачувані обставини. Але він нічого не сприймав.
Через годину зайшов Євген Кирилович. З добродушною посмішкою спитався, чи Перший ще не звільнився? Я вибачився і попросив почекати. "Та що ви, я все розумію", - відповів він. Мені відлягло. І тут я йому запропонував перейти в гостьову кімнату, випити чаю або кави. Він відмовився. Ми говорили хвилин 10. Але яка це була розмова! Потім двері відчинилися і вийшов попередній відвідувач. Я провів Марчука до Юхновського і вийшов. І тоді ж подумав, що тільки самодостатня людина, яка не набиває собі ціну, може досягти великого успіху. Дякую за урок і вічна пам'ять.
===
Павло Дубінець
Так Євген Марчук попри його КДБ минуло й для мене чомусь асоціювався з порядністю і виваженість, на президентських виборах за нього голосував і цього не скривав ні від кого, навіть тоді коли просували того єнакієвського люмпена.
---
Андрій Якубув
Теж вважаю, що прикладами саме таких маленьких вчинків найкраще можна охарактеризувати великих постатей. У випадку Євгенія Марчука – величних...
Але і Морозова можна зрозуміти. Non penis canina
---
Yuriy Gaskevych
Андрій Якубув Ага. Отже, penis elefantina?
===
Nazar Kis'
Той Морозов би з Ющенком не спрацювався
===
Микола Шимчук
Щирі співчуття родині.
===
Yuriy Gaskevych
Гідна була людина. Вічна пам'ять.
===
Volodymyr Pavliv
про сов-гебістське минуле, звичайно ж, всі забули. слава україні
---
Vasyl Rasevych
Volodymyr Pavliv Забули. Бо якщо кожен забув собі своє давнє і недавнє минуле, то чого вже чіплятися до знакових фігур? Це якби в Україні відбулася люстрація в 1990-х, і всі пройшли через неї, то можна було б так принципово ставитися до верхівки. А так, обпльовувати очільників, і мовчати про підлих стукачів - неправильно. Для мене набагато важливішими є досягнення покійного. Наприклад, справа нейтралізації Мєшкова в Криму. І ще кілька важливих справ.
no subject
Date: 2021-08-05 10:24 am (UTC)Це дуже влучно. Флюгер ще той, як і кравчук. Спасибі їм, звичайно, за те добре, що вони зробили для України, але це не значить, що ми мусимо забувати інші їх справи або не розмірковувати про мотиви таких несподіваних "метаморфоз".