![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
на початку окупації вченим Кримнашу пообіцяли посади в крутому НИИ, який би розробляв неймовірно круті штуки щодо Криму, Чорномор'я, глабальнай гєапалітікі і прочіх абстрактних сутностей. Зарплати обіцяли захмарні, філіали по кожному місту, авторитет - міжнародний. Багато науковців - з соціальних наук - продали душу і Україну за ці обіцянки. Серед них були й такі, що вважались проукраінскімі, але вони ступили собі на горло і ах, вимушені були бігати з аквафрешем та волати про рідну гавань.
НИИ отоє таки зробили, але 1) тільки в Севастополі, 2) в синекуру набрали тільки місцевих, 3) штук з 7 включно з прибиральницею і адміном сєтєй, 4) і половина з них "севастопольці" з 14 року, просто кажучи московити.
Коротше, ніхто з видатних учених туди не попав. Хто буде будувати синекуру для тубільців, якщо в самого повна горниця друзів, родичиів та й себе самого?
===
Ольга Павленко
Там їх було два - "ЮгНИРО" В Керчі і "Інститут біології южних морей" в Севастополі. Вай вай.
---
Алі Татар-заде
то для "естествоіспитателей". А це що я описав, обіцялося гуманітаріям, соціологам, політологам, юристам і прочим мудрецям
===
Oleksa Nehrebeckyj
От менї цїкава й незбагненна психологія отих "проукраїнських". Я колись розмовляв з одним морським піхотинцем, офіцером, з Феодосії. То він казав, що в 2014-му їхнїй командир, на прізвище, здається, Федоренко, вишикував частину й звернувся до особового складу з промовою, що "ми всї любимо Україну, тому треба перейти служити Росїї". Я досї ламаю голову над цїєю логікою.
---
Олександр Вдовиченко
Oleksa Nehrebeckyj може це не у Феодосії було? Феодосійські морпіхи трималися в облозі скільки могли, у мене там друг тоді служив.
---
Igor Pliuta
Oleksa Nehrebeckyj та логіка ж як у раша-тб, щоб врятувати неньку від американців
---
Oleksa Nehrebeckyj
Олександр Вдовиченко Де були найкрутїші марінз, у яких навіть звання не сухопутні, а «капітан-лейтенант» і т.д.? Начбто таки у Феодосїї. Тепер вони в Очакові.
А щодо облоги, то, може пригадуєте, було й таке: «По информации групп, вчера вечером на украинском корвете «Тернополь» произошел весьма показательный случай. Ультиматум экипажу корабля с требованием немедленно сдаваться российским войскам ставил лично командующий ЧФ РФ вице-адмирал Александр Витко. На что командир корвета ВМС Украины «Тернополь» капитан 3 ранга Максим Емельяненко ему ответил «Русские не сдаются!» Источник: https://censor.net/ru/n274098» [Кінець цитати]
І друга цитата, з Вікі: «Зразу після захоплення корвета «Тернопіль» перейшов на бік Чорноморського Флоту Російської Федерації, та на даний час займає посаду помічника командира корабля на СКР «Питливий» ЧФ РФ, чим учинив державну зраду».
---
Олександр Вдовиченко
Oleksa Nehrebeckyj морпіхи були ще в Керчі, якщо не помиляюся. А от стосовно Феодосії точно не помиляюся. Друг там служив в той час (він і тепер служить, кілька відряжень на фронт, родина в Миколаєві). Командував феодосійським батальйоном ніякий не Федоренко, а Дмитро Делятицький. Ось що про нього, зокрема, пише Вікіпедія: "На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.
Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону"
---
Алі Татар-заде
не буду вточнювати місце дислокації, але один з тих гарнизонів морпехів тоді відвідувала група наших товаришів, уся в майданій емблематиці, і офіцер морпехів каже під грусні посмішки товаришів: "Це ж треба, а тиждень тому ми чекали, коли нас пошлють вас розганяти. аж руки чесалися, вєріш?"
---
Алі Татар-заде
додам, що морпехи відзначились істеричною вимогою від Києва "дати чіткий і недвозначний наказ". Наказу триматися і не здаватися їм явно нехватало. Мабуть, чекали приказу вийти в поле та робити наголову російську армію
---
Олександр Вдовиченко
Алі Татар-заде я також додам, що для того, аби взяти штурмом базу морпіхів у Феодосії росіяни навіть два Мі-24 піднімали, а наші морпіхи з їхніми військовими в рукопашну вступили. І ще додам, що з 2014 року морпіхи воюють під Маріуполем і непогано воюють.
Були серед морпіхів зрадники? Звісно були. Як і не серед морпіхів, як і серед моряків, льотчиків, як і серед цивільних, зрештою.
на початку окупації вченим Кримнашу пообіцяли посади в крутому НИИ, який би розробляв неймовірно круті штуки щодо Криму, Чорномор'я, глабальнай гєапалітікі і прочіх абстрактних сутностей. Зарплати обіцяли захмарні, філіали по кожному місту, авторитет - міжнародний. Багато науковців - з соціальних наук - продали душу і Україну за ці обіцянки. Серед них були й такі, що вважались проукраінскімі, але вони ступили собі на горло і ах, вимушені були бігати з аквафрешем та волати про рідну гавань.
НИИ отоє таки зробили, але 1) тільки в Севастополі, 2) в синекуру набрали тільки місцевих, 3) штук з 7 включно з прибиральницею і адміном сєтєй, 4) і половина з них "севастопольці" з 14 року, просто кажучи московити.
Коротше, ніхто з видатних учених туди не попав. Хто буде будувати синекуру для тубільців, якщо в самого повна горниця друзів, родичиів та й себе самого?
===
Ольга Павленко
Там їх було два - "ЮгНИРО" В Керчі і "Інститут біології южних морей" в Севастополі. Вай вай.
---
Алі Татар-заде
то для "естествоіспитателей". А це що я описав, обіцялося гуманітаріям, соціологам, політологам, юристам і прочим мудрецям
===
Oleksa Nehrebeckyj
От менї цїкава й незбагненна психологія отих "проукраїнських". Я колись розмовляв з одним морським піхотинцем, офіцером, з Феодосії. То він казав, що в 2014-му їхнїй командир, на прізвище, здається, Федоренко, вишикував частину й звернувся до особового складу з промовою, що "ми всї любимо Україну, тому треба перейти служити Росїї". Я досї ламаю голову над цїєю логікою.
---
Олександр Вдовиченко
Oleksa Nehrebeckyj може це не у Феодосії було? Феодосійські морпіхи трималися в облозі скільки могли, у мене там друг тоді служив.
---
Igor Pliuta
Oleksa Nehrebeckyj та логіка ж як у раша-тб, щоб врятувати неньку від американців
---
Oleksa Nehrebeckyj
Олександр Вдовиченко Де були найкрутїші марінз, у яких навіть звання не сухопутні, а «капітан-лейтенант» і т.д.? Начбто таки у Феодосїї. Тепер вони в Очакові.
А щодо облоги, то, може пригадуєте, було й таке: «По информации групп, вчера вечером на украинском корвете «Тернополь» произошел весьма показательный случай. Ультиматум экипажу корабля с требованием немедленно сдаваться российским войскам ставил лично командующий ЧФ РФ вице-адмирал Александр Витко. На что командир корвета ВМС Украины «Тернополь» капитан 3 ранга Максим Емельяненко ему ответил «Русские не сдаются!» Источник: https://censor.net/ru/n274098» [Кінець цитати]
І друга цитата, з Вікі: «Зразу після захоплення корвета «Тернопіль» перейшов на бік Чорноморського Флоту Російської Федерації, та на даний час займає посаду помічника командира корабля на СКР «Питливий» ЧФ РФ, чим учинив державну зраду».
---
Олександр Вдовиченко
Oleksa Nehrebeckyj морпіхи були ще в Керчі, якщо не помиляюся. А от стосовно Феодосії точно не помиляюся. Друг там служив в той час (він і тепер служить, кілька відряжень на фронт, родина в Миколаєві). Командував феодосійським батальйоном ніякий не Федоренко, а Дмитро Делятицький. Ось що про нього, зокрема, пише Вікіпедія: "На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.
Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону"
---
Алі Татар-заде
не буду вточнювати місце дислокації, але один з тих гарнизонів морпехів тоді відвідувала група наших товаришів, уся в майданій емблематиці, і офіцер морпехів каже під грусні посмішки товаришів: "Це ж треба, а тиждень тому ми чекали, коли нас пошлють вас розганяти. аж руки чесалися, вєріш?"
---
Алі Татар-заде
додам, що морпехи відзначились істеричною вимогою від Києва "дати чіткий і недвозначний наказ". Наказу триматися і не здаватися їм явно нехватало. Мабуть, чекали приказу вийти в поле та робити наголову російську армію
---
Олександр Вдовиченко
Алі Татар-заде я також додам, що для того, аби взяти штурмом базу морпіхів у Феодосії росіяни навіть два Мі-24 піднімали, а наші морпіхи з їхніми військовими в рукопашну вступили. І ще додам, що з 2014 року морпіхи воюють під Маріуполем і непогано воюють.
Були серед морпіхів зрадники? Звісно були. Як і не серед морпіхів, як і серед моряків, льотчиків, як і серед цивільних, зрештою.