Записки пасквілянта
5 років тому, 7 лютого 2016-го, поліцай Олійник у Києві з табельного пістолета застрелив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця Михайла Медведєва. Це був перший особливо тяжкий злочин, скоєний «моєю новою поліцією».
Сплине час і хвиля поліцейської злочинності накриє України. А тоді на захист Олійника стали професійні «громадські активісти» - так звані «адвокати Небесної Сотні» на чолі з мадам Закревською, вічно голодні брати Найєми, яким вже давно все однаково, з чиїх рук брати гроші, синок вічно непрохідного полковника Гриценка. Вони влаштовували мітинги та заламували руки з телеекранів, доводячи, що «реформовані поліцейські» мають беззастережне право вбивати неповнолітніх.
П’ять років тому вирішувалось, яким шляхом Україна піде найближчим часом. Якби вбивця в погонах був покараний, то решта поліцаїв замислилася б. І це б дало надію, що в Україні з’явиться правоохоронний орган, співробітники якого керуватимуться Конституцією та законами цієї держави. Але завдяки Закревський та братам Наємам Олійник після нетривалого арешту вийшов на волю й продовжив службу в лавах патрульної поліції (щоправда, на вулиці столиці його вже не випускають, щоби він знову нікого не вбив, тому зараз Олійник отримує гроші платників податків на посаді інспектора відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції Києва).
Вже кілька років поспіль поліцая Олійника судять у Голосіївському районному суді Києва за умисне вбивство Михайла Медведєва, але слово «судять» треба брати в лапки – у грудні 2019 року в присяжних скінчились повноваження (список присяжних затверджується на три роки), лише в січні 2021 року вдалось сформувати новий склад присяжних і розгляд справи розпочався по-новій.
Про цю історію Інтернет-видання «Насправді» писало торік.
https://naspravdi.today/uk/2020/02/08/vypovnylos-chotyry-roky-pershomu-zlochynu-skoienomu-moieiu-novoiu-politsiieiu/
Але за рік нічого не змінилось, Національна поліція досі навіть не відшкодувала видатки на похорон вбитого хлопця (про те, щоби вибачитись за злочин свого співробітника, і мова не йде). Тож ця публікація, на жаль, досі актуальна…
5 років тому, 7 лютого 2016-го, поліцай Олійник у Києві з табельного пістолета застрелив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця Михайла Медведєва. Це був перший особливо тяжкий злочин, скоєний «моєю новою поліцією».
Сплине час і хвиля поліцейської злочинності накриє України. А тоді на захист Олійника стали професійні «громадські активісти» - так звані «адвокати Небесної Сотні» на чолі з мадам Закревською, вічно голодні брати Найєми, яким вже давно все однаково, з чиїх рук брати гроші, синок вічно непрохідного полковника Гриценка. Вони влаштовували мітинги та заламували руки з телеекранів, доводячи, що «реформовані поліцейські» мають беззастережне право вбивати неповнолітніх.
П’ять років тому вирішувалось, яким шляхом Україна піде найближчим часом. Якби вбивця в погонах був покараний, то решта поліцаїв замислилася б. І це б дало надію, що в Україні з’явиться правоохоронний орган, співробітники якого керуватимуться Конституцією та законами цієї держави. Але завдяки Закревський та братам Наємам Олійник після нетривалого арешту вийшов на волю й продовжив службу в лавах патрульної поліції (щоправда, на вулиці столиці його вже не випускають, щоби він знову нікого не вбив, тому зараз Олійник отримує гроші платників податків на посаді інспектора відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції Києва).
Вже кілька років поспіль поліцая Олійника судять у Голосіївському районному суді Києва за умисне вбивство Михайла Медведєва, але слово «судять» треба брати в лапки – у грудні 2019 року в присяжних скінчились повноваження (список присяжних затверджується на три роки), лише в січні 2021 року вдалось сформувати новий склад присяжних і розгляд справи розпочався по-новій.
Про цю історію Інтернет-видання «Насправді» писало торік.
https://naspravdi.today/uk/2020/02/08/vypovnylos-chotyry-roky-pershomu-zlochynu-skoienomu-moieiu-novoiu-politsiieiu/
Але за рік нічого не змінилось, Національна поліція досі навіть не відшкодувала видатки на похорон вбитого хлопця (про те, щоби вибачитись за злочин свого співробітника, і мова не йде). Тож ця публікація, на жаль, досі актуальна…