![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАнглійці кажуть:
- Потрібно три покоління, щоб виростити джентльмена.
Те ж саме стосується і країни. Мабуть, країні потрібно пройти три покоління, аби досягнути знаменитої британської системи, коли ключовими являються лише дві партії. Вони міняються місцями під час виборів, і все наче ок.
У мене для вас хороша новина.
Наша країна пройшла цей шлях.
Тепер ми, як велична Британія!
Тепер в нас дві найбільші партії. Лишились дрібниці - призначити королеву (короля), виховати когорту джентльменів і побудувати Стоунхендж.
Ну, посудіть самі. Люди давно розділились на дві когорти:
- ті, хто вважає Порошенка найвеличнішим лідером нації і не гребе, бо ми без нього ніц не варті, поверніть нам татка і все тут!
- ті, хто поставив на найвеличнішого лідера Зеленського і нафіг з пляжу всих, хто не лейбористи!
Доки палюччя ламалось у бійках, умовно кажучи "консерватори-лейбористи" - можна було спокійно сидіти й милуватись тим, як наша Україна плавно перетворюється на Британію. Розуміючі люди натякали, що рано чи пізно це палюччя докотиться до фронту, і воно таки котилось, хтось там ставав на коліна перед Танею Ричковою, хтось навпаки - розвертався до умовних всіх.
Але це ще був не фронт (де Ричкова, а де фронт?) - фронт очікував, всі розуміли, що рано чи пізно палюччя полетить і над ним - і ось здрасті, воно нарешті полетіло. Умовні консерватори й лейбористи нарешті зрозуміли, що фронт - це ж золоте дно для політичних баталій, паєхалііііііі...
Останні тижні фронт розривають ці дві партії.
- одна вважає, що Порошенко особисто вбивав всих, хто загинув до 19-го року
- інша вважає, що Зеленський особисто вбиває всих, хто загинув в роках 19-20-й.
Все інше не гребе.
Викопують з могил трупи, витягують тіла, з'їдені червами і розмахують ними, розбираючи кожен грубий стіжок паталогоанатома - і цими тілами по мордасах опонентів, по мордасах! Витягують на трибуни осиротілих батьків - одні одних, інші других.
А що - хороші інструменти, так? І тіла загиблих, і змучені горем батьки - це ж інструменти, так?
Стоп, чий це самотній глас, хто це питає?
А це питає третя партія. Вона ще нечисленна, ця партія. Але їй поступово набридає оця бійка на трупах. Ці танці на крові.
Третя партія чудово розуміє, що значить для фронту отаке втягування фронту до політичного рингу.
Третя партія чудово бачить всі прорахунки (часом злочини) кожного з ведучих політиків двох головних партій - назову буквами, і Порошенка, і Зеленського. І таки не боїться їх називати, ці злочини, часом прорахунки, назову буквами - і Зеленського, і Порошенка.
Але для Третьої партії найважливішим був і лишається фронт, і Третя партія зробить все можливе, аби захистити фронт. Назову буквами - захистити фронт від перетягування на свій бік і прихильників Порошенка і прихильників Зеленського.
Бо оці ошметки трупів, що летять навсібіч, якось не подобаються Третій партії. Якось не тішать Третю партію танці на кістках.
Третю партію можна назвати як завгодно - хтось називає її Білими Пальтами. Але навіть вони не можуть не зважати, що білі пальта Третьої партії давно забруднено кров'ю фронта і брудом фронта - отим глинявим брудом Луганщини, чорноземним брудом Волновахських земель, піщаним брудом центра Донбасу. Та який не візьми склад грунту фронтових земель - все це давно на білих пальтах Третьої партії.
У Третьої партії є низка правил. Назову буквами:
- не можна кричати про поранених, загиблих, оточених та тих, що зараз перебувають в бою, коли про це ще не сказали у офіційних повідомленнях
- не можна називати імена загиблих, доки офіційна сторінка бригади не дала звістку про це ім'я
- не можна кричати про "чотири дні вмирав поранений", якщо всі дотичні до поранень розуміють, що чотири дні зі жгутом на кінцівці не протримаєшся, а всі дотичні до ситуації твердо знали, що вже на третій день мова йшла лише про евакуацію 200
- не можна кричати про "нам не повідомляють про загиблих", коли усі дотичні до фронту чудово розуміють, в яких випадках офіційно не повідомляють про загиблих, це зазвичай небойові втрати, назову буквами - необережне поводження зі зброєю (що за цим, знає фронт), самогубства та самостріли, або просто нещасні випадки
- поважаючи почуття рідних цих загиблих, взагалі не варто піднімати тему, якщо вона не зачіпає глобальну проблему, назову буквами - недонавченість, погане командирство, власне раздолбайство, відсутність роботи психологів
- можна і треба кричати, коли на твоїх очах точиться злочин - неуставні стосунки (командир б'є морди підлеглим, це ще ладно, а от коли б'є не по ділу, а в силу власних садистичних нахилів, то це вже вкрай недобре, такого командира треба знімати і карати, наприклад)
- можна і треба кричати, коли на твоїх очах військових втягують у політичні ігрища - ви в оточенні, але ви мусите сражацца до послєднєй каплі крові і героїчно вмерти, бо нам зараз не на часі виводити вас з оточення, в нас вибори, наприклад
- можна і треба кричати, коли тебе просить про підмогу сам фронт, але тут треба бути дуже уважним, бо іноді "болі-госі хлопчики" просто не стали напружувати зампотила і почали волати до волонтерства, таких випадків теж вдосталь
І Головне Правило Третьої Партії, назову прямо великим буквами:
НЕ МОЖНА ВТЯГУВАТИ ФРОНТ У ПОЛІТИЧНІ ІГРИЩА
тут ключове - ігрища.
... дехто називає Третю партію - партією Білих Пальт.
Я назву її інакше.
Це Партія Правди Фронта.
Вона ще нечисленна, ця партія. Вона й не може бути численною, бо головні її партійці - люди поки що піднаказові, їм сильно говорити не можна. Вони служать, отже, будь-який їх виступ буде сприйнято як втягування фронта у політичні ігрища. Але вони ж бо повертаються.
Щоправда, повертаючись, вони теж іноді втягуються у політичні ігрища. Гуляються в тих ігрищах до часу - але ж Правда Фронта нарешті стукає й до їх сердець. Тому усе частіше я чую від цих людей, навіть вже заполітизованих:
- Хто помирав чотири дні? Що вони волають? Це неможливо, якби вони хоч іноді цікавились медициною поранень, вони б це розуміли
я чую від цих людей:
- Куди ви витягли це тіло? Де у вас мізки? Ви уявляєте, як родичам загиблого бачити ці страшні фото тіла?
я також чую від цих людей, їх голосів все більше:
- Чекайте, так нічого ж нового на фронті не відбувається, у нас як була, так і точиться окопна війна, мерзеннійша з воєн, в нас як велись, так і ведуться перемовини з ворогом, в нас як були, так і стаються перемир'я. Чого репетуємо?
Я дуже поважю цю партію.
Я написала заяву на вступ до неї. Я написала цю заяву ще у 15-му році, в лютому, коли вилізла з-під колес Дебальцево - розчавлена, але не переможена.
Тоді, саме тоді, в Дебальцево, я зрозуміла високу ціну правди фронта. Хоча тут я скромничаю. Я знала цю правду давно, задовго до війни. А чітко я собі її вбила до голови у 2008-му році, коли ми всі, далекі тоді від війни, розбирали правду про обстріл росіянами Горі - пам'ятаєте, як росіяни намагались подати цей обстріл фейком? Отоді перші краплі фронтової крові і капнули на мої білі одєжди, на моє Біле Пальто. І зиркнула я на ті краплі, і сказала собі - Хорошо це єсмь.
Хоча брешу, найперші краплі, мабуть, крапнули ще у підлітковому віці, коли, на День Перемоги, відстоявши вахту в піанерському салюті біля могили Невідомого солдата (в нас була братська могила, і всі невідомі) - йшла я з татом разом під магазин, де збирались понівечіні, вцілілі рештки ветеранів, і то були ще справжні ветерани - і там, під сто граммів наркомовських, розповідали вони нарешті справжню правду фронта.
Мій тато ризикував. Неокріпший запіонерений мозок мав сприйняти цю інформацію неоднозначно - і мародерство, і згвалтування, і загранзагони, і СМЕРШ. Але мозок був здоровим і допитливим, тож все ок. Крапнули ті краплі на мої ще дитячі білі одєжди, і сказав мені мій тато: - Хорошо це єсмь.
(до речі, він же й очолив пошук, він же й ініціював його, він же й повернув імена тим невідомим загиблим, що лежали в наші селищній братській могилі)
Мабуть, саме тоді й написала свою заяву до вступу у Партію Правди Фронта. Вона досі розглядається, я терпляче чекаю. Я ж бо твердо знаю, що вступ до цієї партії йде вже після твоєї смерті, коли підраховується кількість всіх твоїх слів - брехливих і правдивих.
Для мене стане честю, коли мене приймуть в ту партію - якщо, звичайно, мій труп не викопають і не стануть ним бити по мордасах політичних опонентів.
Не треба так робити, не варто. До якої б партії ви не належали. Де в ви не жили, чи Британії, боже, храни там королеву - чи в благословенній Україні, боже, храни всіх нас.
І не бійтесь правди фронта.
Вам же буде більше віри, коли ви будете боротись за цю правду, а не за політичні ігрища.
І ніхто не буде плюватись, читаючи пост чергової Вікторії Мірошниченко, аферистки від волонтерства, яка зараз лопати з рук не випускає, викопуючи трупи і розмахуючи ними над головою - яка чудово знає особливості фронта, але все ж продовжує свій політичний танок на кістках загиблих.
З Вікторією все давно зрозуміло - волонтери провели розслідування її діяльності, жоден з її подвигів не підтвердився, та, незважаючи на це, її теж викопали і роблять на ній політику - але маю питання до всіх, хто репостить цю чергову хрєнь від аферистки - вам все одно, кого репостити?
А ваші білі одєжди не заляпаються від вимахування трупами?
ПРОХАННЯ
для ілюстрації поста прошу дати подібний пост від армії зеленських. На противагу. Я не знайшла. Дякую.
... написано після прочитання поста Андрей Рымарук (Andrii Rymaruk) https://www.facebook.com/andrei.rumaryk/posts/3176146245803969
Дякую за правду про фронт і за боротьбу за правду фронта, Андрію.
І жодної політики.
Амінь.
=
- Потрібно три покоління, щоб виростити джентльмена.
Те ж саме стосується і країни. Мабуть, країні потрібно пройти три покоління, аби досягнути знаменитої британської системи, коли ключовими являються лише дві партії. Вони міняються місцями під час виборів, і все наче ок.
У мене для вас хороша новина.
Наша країна пройшла цей шлях.
Тепер ми, як велична Британія!
Тепер в нас дві найбільші партії. Лишились дрібниці - призначити королеву (короля), виховати когорту джентльменів і побудувати Стоунхендж.
Ну, посудіть самі. Люди давно розділились на дві когорти:
- ті, хто вважає Порошенка найвеличнішим лідером нації і не гребе, бо ми без нього ніц не варті, поверніть нам татка і все тут!
- ті, хто поставив на найвеличнішого лідера Зеленського і нафіг з пляжу всих, хто не лейбористи!
Доки палюччя ламалось у бійках, умовно кажучи "консерватори-лейбористи" - можна було спокійно сидіти й милуватись тим, як наша Україна плавно перетворюється на Британію. Розуміючі люди натякали, що рано чи пізно це палюччя докотиться до фронту, і воно таки котилось, хтось там ставав на коліна перед Танею Ричковою, хтось навпаки - розвертався до умовних всіх.
Але це ще був не фронт (де Ричкова, а де фронт?) - фронт очікував, всі розуміли, що рано чи пізно палюччя полетить і над ним - і ось здрасті, воно нарешті полетіло. Умовні консерватори й лейбористи нарешті зрозуміли, що фронт - це ж золоте дно для політичних баталій, паєхалііііііі...
Останні тижні фронт розривають ці дві партії.
- одна вважає, що Порошенко особисто вбивав всих, хто загинув до 19-го року
- інша вважає, що Зеленський особисто вбиває всих, хто загинув в роках 19-20-й.
Все інше не гребе.
Викопують з могил трупи, витягують тіла, з'їдені червами і розмахують ними, розбираючи кожен грубий стіжок паталогоанатома - і цими тілами по мордасах опонентів, по мордасах! Витягують на трибуни осиротілих батьків - одні одних, інші других.
А що - хороші інструменти, так? І тіла загиблих, і змучені горем батьки - це ж інструменти, так?
Стоп, чий це самотній глас, хто це питає?
А це питає третя партія. Вона ще нечисленна, ця партія. Але їй поступово набридає оця бійка на трупах. Ці танці на крові.
Третя партія чудово розуміє, що значить для фронту отаке втягування фронту до політичного рингу.
Третя партія чудово бачить всі прорахунки (часом злочини) кожного з ведучих політиків двох головних партій - назову буквами, і Порошенка, і Зеленського. І таки не боїться їх називати, ці злочини, часом прорахунки, назову буквами - і Зеленського, і Порошенка.
Але для Третьої партії найважливішим був і лишається фронт, і Третя партія зробить все можливе, аби захистити фронт. Назову буквами - захистити фронт від перетягування на свій бік і прихильників Порошенка і прихильників Зеленського.
Бо оці ошметки трупів, що летять навсібіч, якось не подобаються Третій партії. Якось не тішать Третю партію танці на кістках.
Третю партію можна назвати як завгодно - хтось називає її Білими Пальтами. Але навіть вони не можуть не зважати, що білі пальта Третьої партії давно забруднено кров'ю фронта і брудом фронта - отим глинявим брудом Луганщини, чорноземним брудом Волновахських земель, піщаним брудом центра Донбасу. Та який не візьми склад грунту фронтових земель - все це давно на білих пальтах Третьої партії.
У Третьої партії є низка правил. Назову буквами:
- не можна кричати про поранених, загиблих, оточених та тих, що зараз перебувають в бою, коли про це ще не сказали у офіційних повідомленнях
- не можна називати імена загиблих, доки офіційна сторінка бригади не дала звістку про це ім'я
- не можна кричати про "чотири дні вмирав поранений", якщо всі дотичні до поранень розуміють, що чотири дні зі жгутом на кінцівці не протримаєшся, а всі дотичні до ситуації твердо знали, що вже на третій день мова йшла лише про евакуацію 200
- не можна кричати про "нам не повідомляють про загиблих", коли усі дотичні до фронту чудово розуміють, в яких випадках офіційно не повідомляють про загиблих, це зазвичай небойові втрати, назову буквами - необережне поводження зі зброєю (що за цим, знає фронт), самогубства та самостріли, або просто нещасні випадки
- поважаючи почуття рідних цих загиблих, взагалі не варто піднімати тему, якщо вона не зачіпає глобальну проблему, назову буквами - недонавченість, погане командирство, власне раздолбайство, відсутність роботи психологів
- можна і треба кричати, коли на твоїх очах точиться злочин - неуставні стосунки (командир б'є морди підлеглим, це ще ладно, а от коли б'є не по ділу, а в силу власних садистичних нахилів, то це вже вкрай недобре, такого командира треба знімати і карати, наприклад)
- можна і треба кричати, коли на твоїх очах військових втягують у політичні ігрища - ви в оточенні, але ви мусите сражацца до послєднєй каплі крові і героїчно вмерти, бо нам зараз не на часі виводити вас з оточення, в нас вибори, наприклад
- можна і треба кричати, коли тебе просить про підмогу сам фронт, але тут треба бути дуже уважним, бо іноді "болі-госі хлопчики" просто не стали напружувати зампотила і почали волати до волонтерства, таких випадків теж вдосталь
І Головне Правило Третьої Партії, назову прямо великим буквами:
НЕ МОЖНА ВТЯГУВАТИ ФРОНТ У ПОЛІТИЧНІ ІГРИЩА
тут ключове - ігрища.
... дехто називає Третю партію - партією Білих Пальт.
Я назву її інакше.
Це Партія Правди Фронта.
Вона ще нечисленна, ця партія. Вона й не може бути численною, бо головні її партійці - люди поки що піднаказові, їм сильно говорити не можна. Вони служать, отже, будь-який їх виступ буде сприйнято як втягування фронта у політичні ігрища. Але вони ж бо повертаються.
Щоправда, повертаючись, вони теж іноді втягуються у політичні ігрища. Гуляються в тих ігрищах до часу - але ж Правда Фронта нарешті стукає й до їх сердець. Тому усе частіше я чую від цих людей, навіть вже заполітизованих:
- Хто помирав чотири дні? Що вони волають? Це неможливо, якби вони хоч іноді цікавились медициною поранень, вони б це розуміли
я чую від цих людей:
- Куди ви витягли це тіло? Де у вас мізки? Ви уявляєте, як родичам загиблого бачити ці страшні фото тіла?
я також чую від цих людей, їх голосів все більше:
- Чекайте, так нічого ж нового на фронті не відбувається, у нас як була, так і точиться окопна війна, мерзеннійша з воєн, в нас як велись, так і ведуться перемовини з ворогом, в нас як були, так і стаються перемир'я. Чого репетуємо?
Я дуже поважю цю партію.
Я написала заяву на вступ до неї. Я написала цю заяву ще у 15-му році, в лютому, коли вилізла з-під колес Дебальцево - розчавлена, але не переможена.
Тоді, саме тоді, в Дебальцево, я зрозуміла високу ціну правди фронта. Хоча тут я скромничаю. Я знала цю правду давно, задовго до війни. А чітко я собі її вбила до голови у 2008-му році, коли ми всі, далекі тоді від війни, розбирали правду про обстріл росіянами Горі - пам'ятаєте, як росіяни намагались подати цей обстріл фейком? Отоді перші краплі фронтової крові і капнули на мої білі одєжди, на моє Біле Пальто. І зиркнула я на ті краплі, і сказала собі - Хорошо це єсмь.
Хоча брешу, найперші краплі, мабуть, крапнули ще у підлітковому віці, коли, на День Перемоги, відстоявши вахту в піанерському салюті біля могили Невідомого солдата (в нас була братська могила, і всі невідомі) - йшла я з татом разом під магазин, де збирались понівечіні, вцілілі рештки ветеранів, і то були ще справжні ветерани - і там, під сто граммів наркомовських, розповідали вони нарешті справжню правду фронта.
Мій тато ризикував. Неокріпший запіонерений мозок мав сприйняти цю інформацію неоднозначно - і мародерство, і згвалтування, і загранзагони, і СМЕРШ. Але мозок був здоровим і допитливим, тож все ок. Крапнули ті краплі на мої ще дитячі білі одєжди, і сказав мені мій тато: - Хорошо це єсмь.
(до речі, він же й очолив пошук, він же й ініціював його, він же й повернув імена тим невідомим загиблим, що лежали в наші селищній братській могилі)
Мабуть, саме тоді й написала свою заяву до вступу у Партію Правди Фронта. Вона досі розглядається, я терпляче чекаю. Я ж бо твердо знаю, що вступ до цієї партії йде вже після твоєї смерті, коли підраховується кількість всіх твоїх слів - брехливих і правдивих.
Для мене стане честю, коли мене приймуть в ту партію - якщо, звичайно, мій труп не викопають і не стануть ним бити по мордасах політичних опонентів.
Не треба так робити, не варто. До якої б партії ви не належали. Де в ви не жили, чи Британії, боже, храни там королеву - чи в благословенній Україні, боже, храни всіх нас.
І не бійтесь правди фронта.
Вам же буде більше віри, коли ви будете боротись за цю правду, а не за політичні ігрища.
І ніхто не буде плюватись, читаючи пост чергової Вікторії Мірошниченко, аферистки від волонтерства, яка зараз лопати з рук не випускає, викопуючи трупи і розмахуючи ними над головою - яка чудово знає особливості фронта, але все ж продовжує свій політичний танок на кістках загиблих.
З Вікторією все давно зрозуміло - волонтери провели розслідування її діяльності, жоден з її подвигів не підтвердився, та, незважаючи на це, її теж викопали і роблять на ній політику - але маю питання до всіх, хто репостить цю чергову хрєнь від аферистки - вам все одно, кого репостити?
А ваші білі одєжди не заляпаються від вимахування трупами?
ПРОХАННЯ
для ілюстрації поста прошу дати подібний пост від армії зеленських. На противагу. Я не знайшла. Дякую.
... написано після прочитання поста Андрей Рымарук (Andrii Rymaruk) https://www.facebook.com/andrei.rumaryk/posts/3176146245803969
Дякую за правду про фронт і за боротьбу за правду фронта, Андрію.
І жодної політики.
Амінь.
=
no subject
Date: 2020-07-31 03:06 pm (UTC)