![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanVolodymyr Boiko
Спробую відповісти шановній Alla Knyazeva, яка в коментарях до моєї статті «Тріо провокаторів» (про те, як Ситник виманив зі Злочевського гроші на, начебто, хабар Холодницькому) написала:
«Ситник, туди його в качелю, ще той шахіст. Це якось навіть дивно, що він вміє так грати. Дивись, Вовчику, 1) підставив Хоодницького 2) підставив Миколу Ілляшенка і тим самим підставив третього - це Єрмака, бо всі кажуть, що Ілляшенко - людина Єрмака. Ще, сучий син, й розвів на бабло Злочевського. Це тягне на Флеш рояль. Я вже починаю думати, що хтось йому мав допомогти до цього додуматися. При цьому заплутав карти Єрмаку з заміною Холодницького так, що треба бути неаби яким гравцем, щоб розвести Єрмака його ж Ілляшенком. Я навіть думаю, що цілилися тут насамперед в Єрмака. То ще й виходить, що Ситник комусь звільнив хлібне місце в податковій, звідки теперь попруть єрмаковського Ілляшенка. Щоб до такого додумався сам Ситник? Ну, я навіть не знаю що сказати, бо я в шоці».
Думаю, що все набагато простіше. Ситник отримав замовлення від Єрмака (це умова подальшого перебування Артема Сергійовича на посаді директора НАБУ) скомпрометувати Холодницького – чомусь не хочуть в Офісі президента чекати листопада, коли в керівника САП закінчаться повноваження, натомість Єрмак хоче негайно звільнити пана Назара та призначити в.о. керівника САП народного депутата Іонушаса.
Але Назар Іванович давно зробив висновки з акваріумної історії, поводить себе вкрай обережно, ні в які афери останнім часом не лізе, хабарі не бере, у переговори сумнівного характеру не вступає, з друзями, що мають неоднозначну репутацію, відносин не підтримує. І навіть – страшно сказати – відмовляється приходити на передачу «Народ проти» на телеканалі ZIK, оскільки справедливо боїться зіткнутись там зі мною й почути якесь в’їдливе запитання професійного характеру.
Тож Ситник вирішив обмежитись записом розмови між потенційним хабародавцем і провокатором Шевченком, де йшлося б про передачу грошей Холодницькому. На підставі цього запису Венедіктова мала внести відомості в ЄРДР, процкером у справі став би керівник Генінспекції Лисаченко, «таємний агент» мав би підбурити хабародавця на передачу грошей, потім хабародавця б затримали й він би сказав, що гроші призначались для керівника САП, а президент Зеленський продемонстрував би усе це по телебачення й сказав би Холодницькому: «Вийди звідсіля, розбійник». Ось такий був план.
Але де Ситник мав знайти реального хабародавця, якого можна було б використати «в темну» і переконати, що гроші призначаються для Холодницького, враховуючи, що Холодницький грошей не бере? Був лише один варіант – використати Ілляшенка, оскільки раніше Злочевський вже передавав через нього та «таємного агента» Шевченка гроші Ситнику за закриття «фактових» проваджень, у яких фігурувала фірма «Бурісма». Підкреслюю: не тому Ілляшенка зробили крайнім, що він є людиною Єрмака, а тому, що Ілляшенко через Шевченка раніше передавав Ситнику й Калужинському гроші за закриття кримінальних проваджень і, відтак, не здивувався, коли до нього знову прийшов відомий всій країні шахрай Шевченко та сказав, що вимальовується ще одне провадження по Злочевському, яке також можна закрити.
При цьому є важливий процесуальний нюанс: якщо в провадженні нікому не повідомлено про підозру, як це було в тих справах, які раніше «розслідувало» НАБУ і де фігурував Злочевський, то справу закриває слідчий/детектив. А якщо є підозрюваний – то тільки прокурор. Тому Ситник і використав справу №1590, у якій прокурор Кулик повідомив Злочевському про підозру ще 28 березня 2019 року – щоби можна було до її закриття прив’язати Холодницького. Це – знаменита справа, там підозри від Кулика отримали, окрім Злочевського, також Ложкін, Філатов, Стеценко та лондонська вигнанниця Гонтарева. Щоби розвалити цю справу у квітні 2019-го звільнявся з посади заступник генпрокурора Єнін, а професійні «громадські активісти» з оточення Ситника влаштовували навколо Кулика танці, запевняючи, що Кулик переслідує Гонтареву, Ложкіна, Злочевського в інтересах Коломойського. Більш того, коли у вересні 2019 року Рябошапка забрав у Кулика цю справу й направив її в НАБУ, то Ситник повернув її назад, відмовившись розслідувати. Тоді матеріали передали в СБУ, Кулика звільнили, а провадження в справі було зупинено.
І ось тепер Ситник пригадав про цю справу й запропонував Злочевському її закрити, оскільки 20 лютого 2020 року Рябошапка своєю постановою все ж таки визначив підслідність за НАБУ. Злочевський був дуже зацікавлений, бо в нього в цей час зривався контракт у Європі через його статус підозрюваного й скандальну репутацію. Але оскільки йшлося про справу, де вже було повідомлено про підозру, то закрити її міг лише процесуальний керівник. На цьому й будувався розрахунок – що гроші передаватимуться, типу, «для Холодницького» й на цьому хабародавця хлопнуть.
Але Ілляшенко був щиро переконаний, що Холодницький – це якийсь заступник Ситника по зв’язках з громадськістю й під час розмов з «таємним агентом» Шевченком постійно підкреслював свою повагу до Артема Сергійовича Ситника та його кума Андрія Володимировича Калужинського, разом з яким Ситник так весело відпочивав у мисливському господарстві «Поліське Сарне». І на неодноразові пропозиції Шевченка передати гроші саме Холодницькому ніяк не реагував.
Коли Ситник побачив, що операція по компрометації Холодницького зривається, довелось проінформувати Холодницького, що Злочевський намагається підкупити славне керівництво НАБУ, Холодницький призначив процкера й Ілляшенко був незаконно затриманий. Незаконно тому, що мало місце явна провокація підкупу, а розмови між Шевченком та Ілляшенком почали записуватись за три дні до реєстрації кримінального провадження й за чотири дні до отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення НСРД. Втім, тепер уся відповідальність за беззаконня й за діяльність «таємного агента НАБУ» Шевченка, який підбурював Ілляшенка, повністю лягає на Холодницького.
Спробую відповісти шановній Alla Knyazeva, яка в коментарях до моєї статті «Тріо провокаторів» (про те, як Ситник виманив зі Злочевського гроші на, начебто, хабар Холодницькому) написала:
«Ситник, туди його в качелю, ще той шахіст. Це якось навіть дивно, що він вміє так грати. Дивись, Вовчику, 1) підставив Хоодницького 2) підставив Миколу Ілляшенка і тим самим підставив третього - це Єрмака, бо всі кажуть, що Ілляшенко - людина Єрмака. Ще, сучий син, й розвів на бабло Злочевського. Це тягне на Флеш рояль. Я вже починаю думати, що хтось йому мав допомогти до цього додуматися. При цьому заплутав карти Єрмаку з заміною Холодницького так, що треба бути неаби яким гравцем, щоб розвести Єрмака його ж Ілляшенком. Я навіть думаю, що цілилися тут насамперед в Єрмака. То ще й виходить, що Ситник комусь звільнив хлібне місце в податковій, звідки теперь попруть єрмаковського Ілляшенка. Щоб до такого додумався сам Ситник? Ну, я навіть не знаю що сказати, бо я в шоці».
Думаю, що все набагато простіше. Ситник отримав замовлення від Єрмака (це умова подальшого перебування Артема Сергійовича на посаді директора НАБУ) скомпрометувати Холодницького – чомусь не хочуть в Офісі президента чекати листопада, коли в керівника САП закінчаться повноваження, натомість Єрмак хоче негайно звільнити пана Назара та призначити в.о. керівника САП народного депутата Іонушаса.
Але Назар Іванович давно зробив висновки з акваріумної історії, поводить себе вкрай обережно, ні в які афери останнім часом не лізе, хабарі не бере, у переговори сумнівного характеру не вступає, з друзями, що мають неоднозначну репутацію, відносин не підтримує. І навіть – страшно сказати – відмовляється приходити на передачу «Народ проти» на телеканалі ZIK, оскільки справедливо боїться зіткнутись там зі мною й почути якесь в’їдливе запитання професійного характеру.
Тож Ситник вирішив обмежитись записом розмови між потенційним хабародавцем і провокатором Шевченком, де йшлося б про передачу грошей Холодницькому. На підставі цього запису Венедіктова мала внести відомості в ЄРДР, процкером у справі став би керівник Генінспекції Лисаченко, «таємний агент» мав би підбурити хабародавця на передачу грошей, потім хабародавця б затримали й він би сказав, що гроші призначались для керівника САП, а президент Зеленський продемонстрував би усе це по телебачення й сказав би Холодницькому: «Вийди звідсіля, розбійник». Ось такий був план.
Але де Ситник мав знайти реального хабародавця, якого можна було б використати «в темну» і переконати, що гроші призначаються для Холодницького, враховуючи, що Холодницький грошей не бере? Був лише один варіант – використати Ілляшенка, оскільки раніше Злочевський вже передавав через нього та «таємного агента» Шевченка гроші Ситнику за закриття «фактових» проваджень, у яких фігурувала фірма «Бурісма». Підкреслюю: не тому Ілляшенка зробили крайнім, що він є людиною Єрмака, а тому, що Ілляшенко через Шевченка раніше передавав Ситнику й Калужинському гроші за закриття кримінальних проваджень і, відтак, не здивувався, коли до нього знову прийшов відомий всій країні шахрай Шевченко та сказав, що вимальовується ще одне провадження по Злочевському, яке також можна закрити.
При цьому є важливий процесуальний нюанс: якщо в провадженні нікому не повідомлено про підозру, як це було в тих справах, які раніше «розслідувало» НАБУ і де фігурував Злочевський, то справу закриває слідчий/детектив. А якщо є підозрюваний – то тільки прокурор. Тому Ситник і використав справу №1590, у якій прокурор Кулик повідомив Злочевському про підозру ще 28 березня 2019 року – щоби можна було до її закриття прив’язати Холодницького. Це – знаменита справа, там підозри від Кулика отримали, окрім Злочевського, також Ложкін, Філатов, Стеценко та лондонська вигнанниця Гонтарева. Щоби розвалити цю справу у квітні 2019-го звільнявся з посади заступник генпрокурора Єнін, а професійні «громадські активісти» з оточення Ситника влаштовували навколо Кулика танці, запевняючи, що Кулик переслідує Гонтареву, Ложкіна, Злочевського в інтересах Коломойського. Більш того, коли у вересні 2019 року Рябошапка забрав у Кулика цю справу й направив її в НАБУ, то Ситник повернув її назад, відмовившись розслідувати. Тоді матеріали передали в СБУ, Кулика звільнили, а провадження в справі було зупинено.
І ось тепер Ситник пригадав про цю справу й запропонував Злочевському її закрити, оскільки 20 лютого 2020 року Рябошапка своєю постановою все ж таки визначив підслідність за НАБУ. Злочевський був дуже зацікавлений, бо в нього в цей час зривався контракт у Європі через його статус підозрюваного й скандальну репутацію. Але оскільки йшлося про справу, де вже було повідомлено про підозру, то закрити її міг лише процесуальний керівник. На цьому й будувався розрахунок – що гроші передаватимуться, типу, «для Холодницького» й на цьому хабародавця хлопнуть.
Але Ілляшенко був щиро переконаний, що Холодницький – це якийсь заступник Ситника по зв’язках з громадськістю й під час розмов з «таємним агентом» Шевченком постійно підкреслював свою повагу до Артема Сергійовича Ситника та його кума Андрія Володимировича Калужинського, разом з яким Ситник так весело відпочивав у мисливському господарстві «Поліське Сарне». І на неодноразові пропозиції Шевченка передати гроші саме Холодницькому ніяк не реагував.
Коли Ситник побачив, що операція по компрометації Холодницького зривається, довелось проінформувати Холодницького, що Злочевський намагається підкупити славне керівництво НАБУ, Холодницький призначив процкера й Ілляшенко був незаконно затриманий. Незаконно тому, що мало місце явна провокація підкупу, а розмови між Шевченком та Ілляшенком почали записуватись за три дні до реєстрації кримінального провадження й за чотири дні до отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення НСРД. Втім, тепер уся відповідальність за беззаконня й за діяльність «таємного агента НАБУ» Шевченка, який підбурював Ілляшенка, повністю лягає на Холодницького.
no subject
Date: 2020-06-17 08:36 am (UTC)