Igor Lutsenko · 21 лютого. Найогидніший день Майдану

[don_katalan]

Я завжди в цей день згадую про те, що відбулося, як про дуже важливий історичний урок.

Але сьогодні просто зацитую пост іншого учасника тих подій - Ілля Кротенко
"В самому готелі зустрілися з політичним крилом Ради Майдану та всі разом пішли на зустріч з іноземними дипломатами. Представники Франції, Німеччини та Польщі годину вмовляли нас піти на угоду з Януковичем. Повного тексту не було, але з того, що я зрозумів, то Ящур був згоден на амністію, відкат Конституції, припинення силового протистояння та перевибори до кінця року. Про його відставку, євроасоціацію та покарання вбивць мови не було. Після зустрічі з іноземними дипломатами почалося обговорення вже всередині Ради Майдану, яке було дуже напруженим та запеклим. Чого тільки вартий момент, коли через стіл полетіли пляшки та склянки і ледь не почалася масова бійка. Ситуацію розрядив Кличко, який застрибнув ногами на стіл і пообіцяв особисто заспокоїти всіх, хто не заспокоїться самостійно. Подіяло. Перейшли до голосування. У тому форматі, який пропонувався, угода на мою думку, була неприйнятною. Я проголосував проти. Також не підтримали домовленість з Януковичем ще кілька людей (точно пам'ятаю про Гацька та Ігора Луценка). Решта, здебільшого, підтримали. Політичне крило (Яценюк, Кличко, Тягнибок та їх соратники) підтримали в повному складі. І вже за кілька годин угода була оприлюднена в новинах. На цьому засідання Ради Майдану було завершене."

А в ці години Янукович уже пакував валізи і тікав.

Давайте вірити в перемогу і не відступати.
-----
Любомир Шкорута
21 лютого 2014 р. ·
Усі критикують опозицію за підписану з януковичем угоду.
Так. Вони її підписали.
Підписали як "частина влади" з "частиною влади".
І лише - як частина МАЙДАНУ.
Але!
Вони (я щиро хочу у це вірити) як частина влади, хотіли припинити кровопролиття, яке влаштувала інша частина влади.
Іншого виходу, ніж "угодопідписання" вони не знайшли.
Зрештою, я не переконаний, що інший вихід був.
Цей упир, через свою ненаситність, готовий був утопити Україну в крові. Цього не можна було допустити.
До чого це я - 18, 19 і 20 я не з екрану телевізора, а з середини подій міг оцінити наші сили.
Я кажу саме про сили, бо мужність і жертовність людей була безмежна. Сил нам бракувало, а запалу і жертовності було занадто.
Рішучості і вміння командирам бракувало.
Єдиної і вишколеної сили нам бракувало. Справжніх лідерів МАЙДАНУ, окрім "власників мікрофону" ми висунути так і не спромоглися - і це наша вина і наша поразка...
Так. Ми дуже швидко вчимося.
Але й ціну за це платимо неймовірно високу...
Ми дуже швидко вчимося.
Це перемир'я нам необхідне.
Необхідне щоб стати організованою силою.
І...
щоб не проводжати у небо наступну нашу Сотню...