легко було на папірі
Sep. 27th, 2019 09:21 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
коли Василій ІІ Темний піся кривавих громадянських війн заволодив московським троном, то його бюрократія складалася з двох начальників. Перший був дияк Остафій Аракчєєв, він завідував казною. Другий був дияк Кожух - він керував справами митрополічими.
Його син Іван ІІІ намагався скасувати цю “обтяжливу” батькову бюрократію, навіть скоротив посаду казначея зо всіма казначействами. Він перевів всіх чиновників у “Большой Дворец”, щоб вони там сиділи та керували, а не мотали по місту гонців з наказами. Однак скоро в БД виділилось одразу два керівника відділів - ямний дияк та дворецький, згодом стало ясно що і казначей з командою був не зайвий (посаду поновили і набрали ще більше дияків). Потім свої канцелярії знадобилися великокняжому конюшому та постельничому, а після завоювання сусідніх земель в особливі Дворці були виокремлені також Новгород, Стариця і Калуга.
Ітого - 7 начальствених департаментів.
Василій ІІІ збільшив кількість міністерств до 12.
Його син Іван Грозний - “великий реформатор” - кілька раз назовсім скасовував одні відомства та винаходив інші, цікавився “як там у них” (у ханів, султанів, падишахів, королів та імператорів), - коротше, коли він помер, то залишив у спадщину 20 приказів, палат, ізб, рад і т.п.
При його сині Федорі їх було вже 28.
Годунов, коли став царем, почав влаштовувати своїх союзників (щоб вони не вдарили у спину), і кількість бюрократій вирісла до 36.
При першому царі Романові, після “смути”, щорічно додавалось по одному новому відомству, і їхня кількість стала 48.
При його сині Алєксєї йшла титанічна боротьба, скасовувались старі контори, але на зміну їм виникали нові, і в результаті постійно зайняті були вже 52 начальники.
Враховуючи, що в них не було свого прем’єр-міінстра, який би вислуховав кожного щоденно, - уявіть собі навантаження на бідного царя.
Півсотні одних лише міністрів, і це не теріторію з населенням в 5,5 мільйонів (при чому половина того населення навіть не підозрювала, що є подданими того царя).
Складність була і в тому, що міністри та губернатори принципово не розрізнялися, вони всі сиділи в столиці, і Москва перетворилась на гигантський офіс. Так, як повелося з першого героїчного завоювання сусідньої агресивної Калуги в далекому триченто, - керівник провінції сидів у Москві, всі його дьяки також, виїжджаючи в провінцію лише в командировки.
Царівна Софья скоротила департаменти до 37.
Як тут не згадати Пєтра І. Він же рішучо реформував свій уряд. Завів 12 колегій, щоб стільки і було всього відомств. Але легко було на папірі. Бо майже все його правління поруч з новими “комерц-колегіями” та “кунсткамерами” існувало до 25 старих приказів, ізб, стряпчих, четей і так далі.
І коли після майже 50-річного царювання він помер, то до раздутого нового бюрократичного апарату все ще додавалися прикази, засновані Іваном Грозним, а те й його попередниками. Один з них завів навіть сам Пьотр - “преображенскій” приказ, або “потєшних дєл” ізба.
Останню таку структуру розігнала вже Анна Іванівна, коли відмовилась від послуг апарату Постельничого.
Взагалі ж, з тої епохи дійшло багато промовистих назв, як то Разбойний приказ, Полоняничний, Сбора хлеба у казаков, -
- мені ж особливо сподобалась отака назва:
“Приказ что на сильньіх челом бьют”; хоч бери та зараз реанимуй, з гарячою лінією для народу.
коли Василій ІІ Темний піся кривавих громадянських війн заволодив московським троном, то його бюрократія складалася з двох начальників. Перший був дияк Остафій Аракчєєв, він завідував казною. Другий був дияк Кожух - він керував справами митрополічими.
Його син Іван ІІІ намагався скасувати цю “обтяжливу” батькову бюрократію, навіть скоротив посаду казначея зо всіма казначействами. Він перевів всіх чиновників у “Большой Дворец”, щоб вони там сиділи та керували, а не мотали по місту гонців з наказами. Однак скоро в БД виділилось одразу два керівника відділів - ямний дияк та дворецький, згодом стало ясно що і казначей з командою був не зайвий (посаду поновили і набрали ще більше дияків). Потім свої канцелярії знадобилися великокняжому конюшому та постельничому, а після завоювання сусідніх земель в особливі Дворці були виокремлені також Новгород, Стариця і Калуга.
Ітого - 7 начальствених департаментів.
Василій ІІІ збільшив кількість міністерств до 12.
Його син Іван Грозний - “великий реформатор” - кілька раз назовсім скасовував одні відомства та винаходив інші, цікавився “як там у них” (у ханів, султанів, падишахів, королів та імператорів), - коротше, коли він помер, то залишив у спадщину 20 приказів, палат, ізб, рад і т.п.
При його сині Федорі їх було вже 28.
Годунов, коли став царем, почав влаштовувати своїх союзників (щоб вони не вдарили у спину), і кількість бюрократій вирісла до 36.
При першому царі Романові, після “смути”, щорічно додавалось по одному новому відомству, і їхня кількість стала 48.
При його сині Алєксєї йшла титанічна боротьба, скасовувались старі контори, але на зміну їм виникали нові, і в результаті постійно зайняті були вже 52 начальники.
Враховуючи, що в них не було свого прем’єр-міінстра, який би вислуховав кожного щоденно, - уявіть собі навантаження на бідного царя.
Півсотні одних лише міністрів, і це не теріторію з населенням в 5,5 мільйонів (при чому половина того населення навіть не підозрювала, що є подданими того царя).
Складність була і в тому, що міністри та губернатори принципово не розрізнялися, вони всі сиділи в столиці, і Москва перетворилась на гигантський офіс. Так, як повелося з першого героїчного завоювання сусідньої агресивної Калуги в далекому триченто, - керівник провінції сидів у Москві, всі його дьяки також, виїжджаючи в провінцію лише в командировки.
Царівна Софья скоротила департаменти до 37.
Як тут не згадати Пєтра І. Він же рішучо реформував свій уряд. Завів 12 колегій, щоб стільки і було всього відомств. Але легко було на папірі. Бо майже все його правління поруч з новими “комерц-колегіями” та “кунсткамерами” існувало до 25 старих приказів, ізб, стряпчих, четей і так далі.
І коли після майже 50-річного царювання він помер, то до раздутого нового бюрократичного апарату все ще додавалися прикази, засновані Іваном Грозним, а те й його попередниками. Один з них завів навіть сам Пьотр - “преображенскій” приказ, або “потєшних дєл” ізба.
Останню таку структуру розігнала вже Анна Іванівна, коли відмовилась від послуг апарату Постельничого.
Взагалі ж, з тої епохи дійшло багато промовистих назв, як то Разбойний приказ, Полоняничний, Сбора хлеба у казаков, -
- мені ж особливо сподобалась отака назва:
“Приказ что на сильньіх челом бьют”; хоч бери та зараз реанимуй, з гарячою лінією для народу.
Смердить!
Date: 2019-09-27 06:39 pm (UTC)