«Служили два товариша»

Volodymyr Boiko
19 вересня 2026 року від ворожого дрона на Запорізькому напрямку загинув Микола Карпюк – політичний і громадський діяч, український політв’язень, засуджений 25 грудня 2002 року за організацію масових заворушень у ході акції «Україна без Кучми!». З березня 2014-го по вересень 2019 року Микола перебував у російських в’язницях, звідкіля був звільнений в рамках обміну полоненими між Україною та Росією.
Політично стурбовані громадяни розповідають, що в березні 2014 року Карпюк був викрадений з території України російською спецслужбою і засуджений у Росії по сфабрикованому обвинуваченню. Насправді Карпюка вивіз у Росію та здав у руки ФСБ негласний позаштатний співробітник СБУ В'ячеслав Фурса, якого напівпровідник Ярош призначив начальником штабу Київської обласної організації «Правий сектор».
Подробиці того, як це трапилась, я шість років тому виклав у статті «Служили два товариша» з розповіддю про агентурний шлях очільника «Правого сектора» Дмитра Яроша та його бойового побратима Іллі Киви. Ось уривок з цієї статті:
***
За кілька днів по тому, як Наливайченко знову очолив СБУ, в Службі безпеки України вирішили перетворити «Правий сектор» на політичну партію з метою участі у виборах президента та народних депутатів України.
Оскільки часу на виконання юридичних формальностей катастрофічно бракувало, на порядку денному постало питання терміново купити або заволодіти в інший спосіб установчими документами та печаткою вже зареєстрованої партії, провести її з’їзд і перейменувати на «Правий сектор». Найпростіше було зробити таку маніпуляцію з партією УНА, яку фактично очолював один із засновників «Правого сектору» Микола Карпюк (формальним керівником рахувався старенький Юрій Шухевич). Але Карпюк – політв’язень, засуджений за часи Кучми через участь у акції протесту 9 березня 2001 року – був проти.( Read more... )

«Маркетплейсы и НПЗ, а где Алабуга?»

Alexander Kovalenko
Украина нарастила дальнобойные удары по России: насколько они эффективны
Украина значительно масштабировала и интенсифицировала удары по территории России, охватывая в сравнении с 2025 годом не только большее количество объектов, но и направлений, а также преодолевая все большие расстояния. Тем не менее то и дело всплывают вопросы насчет того, что ресурс будто бы используется не по назначению и не дает ожидаемого эффекта. Что же, давайте разберемся.
Начиная с 2022 года Украина поступательно расширяла свои возможности по нанесению ударов вглубь России. И по состоянию на сегодняшний день можно говорить о том, что даже самые защищенные зоны (считавшиеся в прошлом) – Московская область, уже не в числе таких локаций.
Но тут возникает вопрос: а насколько это оправданно?( Read more... )

У нормальных людей просто аллергия на долбоебов

Юлия Латынина наконец сформулировала цель СВО: "Кто понесет последствия - коллективные - по итогам войны, как раз и решается тем, кто победит. Победит Россия - коллективные последствия понесет проигравшая сторона. За это и идет война. Главное военное преступление - это проиграть войну."
Главная и, учитывая стратегический тупик, на данный момент уже единственная цель "Специальной военной операции" - не понести ответственность за её начало.
=====
У нормальных людей просто аллергия на долбоебов, которые почему-то считают шо им все что-то должны + шо их мнение по поводу того, как жить гражданам чужой страны у себя в стране, должно быть важно либо учитываться
Нельзя ненавидеть говно. Говно можно лишь презирать. Точка
=====
Да, второй день забываю написать про выборы нового Генсека ООН. ( Read more... )

За фактом це не передача елітних ЗРК, а створення дешевого, масового і стійкого контуру ППО

Кирилл Данильченко
США схвалили продаж Україні пакета засобів ППО на $2,68 млрд. До нього увійдуть системи ППО збільшеної дальності, мобільні пускові установки, антидронові радари, запчастини, ПЗ і технічна підтримка.
Захід вирішив оживити наші пострадянські комплекси. Це суто прагматичний набір засобів, заточених під масове перемелювання дронів і реанімацію радянського заліза за європейські і частково американські гроші.
Радари RPS 202. Сучасні антидронові радіолокаційні станції. Еволюція ізраїльсько-американських радарів (типу RPS-42), які заточені на те, щоб бачити будь-яку дрібну погань у небі на тлі землі. До них же в пакеті йдуть вишки з телескопічними щоглами — щоб піднімати радари над посадками і так само швидко змінювати позиції, поки не потрапили в польотне завдання нової хвилі мопедів.
Ключова фішка RPS 202 — мікродоплерівський аналіз. Пластиковий або пінопластовий корпус «Шахеда» майже не відбиває радіохвилі. Але радар шукає не корпус, а мікродоплерівський зсув від гвинта, що обертається, і металевих деталей двотактного мотора. Йому байдуже, з чого зроблений фюзеляж — гвинт молотить повітря, значить, ціль підсвічена. Це «очі» локальної антидронової мережі. Він закриває головну проблему мобільних вогневих груп — сліпоту в темряві й невідання, з якого саме яру вискочить дрон. Один такий радар на щоглі тримає під контролем радіус у 30 км, замінюючи десяток візуальних постів із тепловізорами та виводячи кулеметників і розрахунки ПЗРК або дронів-перехоплювачів на ціль задовго до того, як вони почують звук мотора. Працює в режимі LPI (Low Probability of Intercept) — випромінює вузькі імпульси низької потужності, які складно засікти.( Read more... )