![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
був один іранський шах, все в нього було гарно, окрім одного. Тоді був “зороастризм” (люди свідучі кажуть що це неправильна назва, але я щоб ви розуміли, до того ж як правильно - геть забув). А зороастрійцям релігія тупо забороняє брехати. Уявили собі? Не можна і все тут. А шаху треба воювати. І зо всіма мирний договір - злочинний попередник, гад, встановив зо всіма таку систему, що нема де нормальному шаху розвернутись. Ще й на початку правління, коли влада була хитка, довелося всі договори підтвердити клятвами.
І от цей шах давай викручуватись. Якось взяв та напав на сусідів - а це були гунни. А як же мирний договір? Він же клявся, що не перетне кордонний камень, навіть мимоволі. Нічого, він придумав: поклав камень на воза і перевозив поперед себе, поки був у поході.
А коли гуни його заманили в пастку та хотіли вбити, він пообіцяв і знов поклястися. Гунам показалось цього мало. Каган їхній каже:
-- Плювати на твої обіцянки. Зроби краще от що. Помолись мені, як богові, впади на коліна, називай володарем. І щоб при всіх людях. Тоді точно тебе ніхто не послухає, як наступним разом сунешся до нас.
Шах думав думав і придумав.
-- Я назву тебе богом і молитимусь на тебе, але вимагаю щоб це було рано вранці. Така вже в мене загадочна персидская душа.
-- Добре.
Назавтра рано вранці шах став перед каганом, і як тільки за плечима в того замаячило сонце, він впав на коліна і став поклонятися:
-- О, ти, моє світило, мій бог, мій цар, я ніхто перед тобою, то да сьо.
Гунни не второпали, а потім на свободі шах пояснив:
-- Ловко я подлеца! Всі бачили? Я ж не йому, а сонцю кланявся.
-- Сонцю можна! - одобрююче забубнили іранці.
В другий раз він дав клятву що не ступить ногою на сусідську землю: нічого, велів насипати воза з перською землею і так на нім і їздив, не сходячи навіть пописяти. Бо клятву треба держати.
І вже зовсім знахабнівши, велів іншим разом возити за собою цілу оборонну вежу - яку побудували на границі. Я, мовляв, пересуваюсь вслід за нашою обороною.
(То коли ви думали що КВН придумав щось нове про пересувні границі, то вони може і придумали, але заново, бо щось я сумніваюся щоби вони читали середньовічних авторів).
Ну а згинув він у ямі. Гуннам набридло отето от все, вони просто розкопали ями у себе позаду; почали битву, давай її картинно програвати і втікати - а потім перед самою ямою втекли направо і наліво, а вся армія шаха попадала на всім скаку до ями і сконала.
І з тих пір перси, кажуть, прийняли спеціальний закон - забороняється на чужій землі переслідувати противника, хоч би як він хутко втікав.
Бо інфантерія, вона як авіація: кожне правило написане кров’ю.
був один іранський шах, все в нього було гарно, окрім одного. Тоді був “зороастризм” (люди свідучі кажуть що це неправильна назва, але я щоб ви розуміли, до того ж як правильно - геть забув). А зороастрійцям релігія тупо забороняє брехати. Уявили собі? Не можна і все тут. А шаху треба воювати. І зо всіма мирний договір - злочинний попередник, гад, встановив зо всіма таку систему, що нема де нормальному шаху розвернутись. Ще й на початку правління, коли влада була хитка, довелося всі договори підтвердити клятвами.
І от цей шах давай викручуватись. Якось взяв та напав на сусідів - а це були гунни. А як же мирний договір? Він же клявся, що не перетне кордонний камень, навіть мимоволі. Нічого, він придумав: поклав камень на воза і перевозив поперед себе, поки був у поході.
А коли гуни його заманили в пастку та хотіли вбити, він пообіцяв і знов поклястися. Гунам показалось цього мало. Каган їхній каже:
-- Плювати на твої обіцянки. Зроби краще от що. Помолись мені, як богові, впади на коліна, називай володарем. І щоб при всіх людях. Тоді точно тебе ніхто не послухає, як наступним разом сунешся до нас.
Шах думав думав і придумав.
-- Я назву тебе богом і молитимусь на тебе, але вимагаю щоб це було рано вранці. Така вже в мене загадочна персидская душа.
-- Добре.
Назавтра рано вранці шах став перед каганом, і як тільки за плечима в того замаячило сонце, він впав на коліна і став поклонятися:
-- О, ти, моє світило, мій бог, мій цар, я ніхто перед тобою, то да сьо.
Гунни не второпали, а потім на свободі шах пояснив:
-- Ловко я подлеца! Всі бачили? Я ж не йому, а сонцю кланявся.
-- Сонцю можна! - одобрююче забубнили іранці.
В другий раз він дав клятву що не ступить ногою на сусідську землю: нічого, велів насипати воза з перською землею і так на нім і їздив, не сходячи навіть пописяти. Бо клятву треба держати.
І вже зовсім знахабнівши, велів іншим разом возити за собою цілу оборонну вежу - яку побудували на границі. Я, мовляв, пересуваюсь вслід за нашою обороною.
(То коли ви думали що КВН придумав щось нове про пересувні границі, то вони може і придумали, але заново, бо щось я сумніваюся щоби вони читали середньовічних авторів).
Ну а згинув він у ямі. Гуннам набридло отето от все, вони просто розкопали ями у себе позаду; почали битву, давай її картинно програвати і втікати - а потім перед самою ямою втекли направо і наліво, а вся армія шаха попадала на всім скаку до ями і сконала.
І з тих пір перси, кажуть, прийняли спеціальний закон - забороняється на чужій землі переслідувати противника, хоч би як він хутко втікав.
Бо інфантерія, вона як авіація: кожне правило написане кров’ю.