Diana Makarova · БОГИ ДОРОГИ
Nov. 24th, 2023 08:09 am… ми їхали з фронту.
Ми страшенно спізнювались. До Києва мали прибути якраз на комендантську годину. А це означало ночівлю на блокпості.
Час був вже не той, переляканий масовим вторгненням, коли на волонтерів готові були молитись, і воля нам була гасати, хоч вночі, хоч вдень - але ще й не той, коли можна було спокійно пояснити на блоці, що ось, люди ідуть з фронту, будьте добрими, пропустіть.
Час був непевним, нетривким, десь рік тому. Було так само холодно, як зараз, це добре памʼятаю. І ми молились Богам Дороги, аби дорогу постелили нам рівну і гладеньку. Дуже хотілось додому.
Але пісяти хотілось ще більше, тому підскочили ми до маленької заправки і висипались з бусика, займаючи чергу до одненькоі кабіни.
Біля каси стояла жінка, поруч сонна дитина років дванадцяти.( Read more... )
Час, звичайно, нами було втрачено, ми не встигли в Київ до комендантської години, але Боги дороги були щедрими до нас і послали нам благосні блокпости. Нас пропустили, ми ночували вдома.
… ми їхали на фронт.
Попереду трусила головна машина, причепом йшов багі. Ми йшли третіми. На задньому сидінні дрімав боєць, якого ми мали доставити на полігон.
- Здається, ми горимо. - прокинувся раптово пасажир.
Ми ще не горіли, але до цього лишалась мить.( Read more... )
Ми страшенно спізнювались. До Києва мали прибути якраз на комендантську годину. А це означало ночівлю на блокпості.
Час був вже не той, переляканий масовим вторгненням, коли на волонтерів готові були молитись, і воля нам була гасати, хоч вночі, хоч вдень - але ще й не той, коли можна було спокійно пояснити на блоці, що ось, люди ідуть з фронту, будьте добрими, пропустіть.
Час був непевним, нетривким, десь рік тому. Було так само холодно, як зараз, це добре памʼятаю. І ми молились Богам Дороги, аби дорогу постелили нам рівну і гладеньку. Дуже хотілось додому.
Але пісяти хотілось ще більше, тому підскочили ми до маленької заправки і висипались з бусика, займаючи чергу до одненькоі кабіни.
Біля каси стояла жінка, поруч сонна дитина років дванадцяти.( Read more... )
Час, звичайно, нами було втрачено, ми не встигли в Київ до комендантської години, але Боги дороги були щедрими до нас і послали нам благосні блокпости. Нас пропустили, ми ночували вдома.
… ми їхали на фронт.
Попереду трусила головна машина, причепом йшов багі. Ми йшли третіми. На задньому сидінні дрімав боєць, якого ми мали доставити на полігон.
- Здається, ми горимо. - прокинувся раптово пасажир.
Ми ще не горіли, але до цього лишалась мить.( Read more... )