Алі Татар-заде
жив-бив Іван-дурак, лежав на софі, смотрів тіві, та й думає: а пачіму і мєня нєту дєнех? у фсєх, ґлавно, єсть, а мої дєньґі ґдє?
Зліз з дивану, пішов на пошту, а там народу повно, всі пишуть письма путіну. Хто прохає красиву жену, хтото державну казну, хтось просить відпустити на волю отца-мать, а хтото наоборот посадіть сина-дочь.
Ну Дурак теж взяв та й написав путіну:
— Путін, дай дєнєґ.
Написав і пішов, ліг на печі, жує калачі.
Всі йому кажуть:
— Ну ти, Іван, і дурак! Такого у путіна іщьо нікто нєпросіл. А кто может і просіл, да толька с тєх пор а ніх ні слуха ні духа.
Дінь проходить, другий, третій. Нема отвіту.
Аж ввечері третього дня приходе письмо:
— Колє ти Іван дєнєґ просіш, так іді в Маскву, пакланісь путіну-батюшкє.
Ну він і пішов.
Встрічає його боярин Шойгу.
— Ґдє маі дєньґі? - спрашиває його Іван. - Мнє путін лічьно абіщял. ( Read more... )
жив-бив Іван-дурак, лежав на софі, смотрів тіві, та й думає: а пачіму і мєня нєту дєнех? у фсєх, ґлавно, єсть, а мої дєньґі ґдє?
Зліз з дивану, пішов на пошту, а там народу повно, всі пишуть письма путіну. Хто прохає красиву жену, хтото державну казну, хтось просить відпустити на волю отца-мать, а хтото наоборот посадіть сина-дочь.
Ну Дурак теж взяв та й написав путіну:
— Путін, дай дєнєґ.
Написав і пішов, ліг на печі, жує калачі.
Всі йому кажуть:
— Ну ти, Іван, і дурак! Такого у путіна іщьо нікто нєпросіл. А кто может і просіл, да толька с тєх пор а ніх ні слуха ні духа.
Дінь проходить, другий, третій. Нема отвіту.
Аж ввечері третього дня приходе письмо:
— Колє ти Іван дєнєґ просіш, так іді в Маскву, пакланісь путіну-батюшкє.
Ну він і пішов.
Встрічає його боярин Шойгу.
— Ґдє маі дєньґі? - спрашиває його Іван. - Мнє путін лічьно абіщял. ( Read more... )