В 15-му, друзі. На початку року. Та й то вже не вся лінія палала. Хіба в 14-му - вся

Diana Makarova
Френди намагаються згадати, коли таке було востаннє. Коли обстрілювалась геть вся лінія фронту.
В 15-му, друзі. На початку року. Та й то вже не вся лінія палала. Хіба в 14-му - вся.
А вже якраз в оці дні, коли виходили наші з Дебальцевського оточення - лінія поступово затихала. Після цього - лише локальні сутички. Мар'їнка, Світлодарка, Авдіївка, Шуми. В послідуючі роки війни в усіх цих місцях фронту гуділо знатно, але вже лише в окремих місцях.
Те, що відбувається на лінії сьогодні - я гадала, що це вже наступ. І тут я зиркнула на дати і зрозуміла. О, ні, це ще не наступ. Це поки що шантаж, нагадувалочка про 14-й рік. Нагадувалочка про те, що передувало Мінським - тобто, нагадувалочка про останні дні Дебальцевого і Мінські договорняки.
Хочете такого? Кагбе кажуть нам з Росії. Ну-ну, згадайте, поваріться в цьому.
Ні, я не хочу такого. І ніхто не хоче. Але хіба з шантажистами ведуть переговори?
Тодішнє наше управління країною зламалось. Мінські, підписані в ці дні, це була фактична капітуляція. Так, можливо, тоді вже виходу не було. Так, було багато об'єктивних причин нашої обескровленості на ці дні, сім років тому, я говорю про слабкість нашої армії на той час - але було й багато суб'єктивних. І тут я говорю про бездарне командування, яке допустило котли. Допустило великі поразки першого року війни. Саме вони нас обезкровлювали.
І саме після всього цього наші очільники зламались. І здались, підписавши ті Мінські.( Read more... )

( Read more... )

По делам их судите о них

Igor Baryshev
По делам их судите о них. Например, по делам в отношении "пятой колонны". Мы все хорошо знаем её "центральный" состав и некоторых, особо выдающихся представителей местного уровня. Сейчас именно то время, когда всё будет очень хорошо видно.
И да, просто вопрос: вот с одной стороны вот он, тот самый путиннападёт. А с другой - вот он, "кадровый резерв" различной глубины залегания, от болтающегося на поверхности, до не отсвечивающего из глубин. С нападётом его аффтарам нужно быть если не уверенными на все 100%, то хотя бы иметь подтвержденных больше 50%, что это даст какой-то минимально приемлемый результат. С "пятой колонной" это излишне, и можно пить кровь, строить пакости и делать гадости разного масштаба до бесконечности.
Вот и увидим выбор. Сделал бы ставку, но затрудняюсь:( Read more... )

Vassyl Trylis · ЧОМУ?

Традицїйне українське питання «Чому?» в Українї давно заборонене. Один мій приятель колись, ще за Хрущова чи Брежнєва, добув собі квитка на концерт якоїсь американської джаз-групи.
Тодї в Києві такий концерт був нечуваний і майже немислимий; зрозуміло, нїяких центральних залів, групу запхнули десь на Виставку передового досвіду. Поїхав туди й мій приятель. Але, на лихо, понесло туди ж таки і якусь високу особу, і тому вхід на територію перекрили. Мій аматор джазу так щиро рвався на омріяний (і оплачений же!) концерт, так уперто допитувався «Чому?», що врештї його взяли під білі руки, завели в отдєлєнїє і так натовкли ребра, що він ледве ноги додому поволік. А на дорогу майор йому по-батьківськи вирік: «Идите, и когда в следующий раз вам скажут НЕЛЬЗЯ, то не спрашивайте ПОЧЕМУ». З того часу приятель не питав навіть, чому за ту саму роботу йому платять менше.
Нам тільки здається, що можна вільно запитувати «Чому?». Насправдї це питання зависає в порожнечі, і то тим певнїше, чим воно важливіше. За нього вже давно не розстрілюють – але тільки тому, що відповідї немає. Бо розстрілювати насправдї треба за відповідь. Так от, в Українї вибудувана така мораль і така система освіти, де відповідь на серйозні питання не передбачається, а значить, і самі питання не мають сенсу. Подивіться: дїтей, з яких від природи просто сиплються, як із мішка, різноманїтні «чому», за три-чотири роки шкільного «навчання» нїби хтось підмінив – вони вже нї про що не питають своїх учителїв, зате прекрасно розуміють, коли й що тим учителям відповідати. Вчителї теж знають, що дїти не вчаться, але нїколи нїкого не запитують чому. Самі добре знають.( Read more... )