«Як черві» (перДлини тижня)

І знову на тижні, що сплинув, око та слух радували керманичі Генеральної прокуратури України, яка ось-ось має бути перейменована на Офіс генерального прокурора (без «України»). Так, наприклад, 16 вересня 2019 року новий головний військовий прокурор Віктор Чумак виповнив споконвічну мрію своїх друзів Ситника та Шабуніна й скасував «постанову про застосування заходів спеціальної безпеки», підписану його попередником Анатолієм Матіосом 31 березня 2017 року, згідно з якою декларації військових прокурорів не підлягали оприлюдненню на сайті НАЗК. Тепер широкі народні верстви, нарешті, довідаються, що начальник управління Головної військової прокуратури Денис Чехунов забув внести в декларацію свою дружину, директора Департаменту розслідування протиправних діянь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Катерину Мисник, попри те, що Катерина Павлівна недавно народила йому дитину й в усіх документах (окрім своєї декларації, ясна річ) чесно пише, що Чехунов – це її чоловік.
Але я не думаю, що Ситник і Шабунін, які так боролись за відкриття декларацій військових прокурорів, будуть цьому раді.( Read more... )

Кілька слів про “трагічно обвислі вуса” як символ української історії, точніше історієсприйняття

Алі Татар-заде
Сам вислів вперше (чи ні) виказав Корчинський, але хто тільки до нього і після нього не торкався тої теми.
Простий приклад. На чому нормальний викладач завершить викладення параграфу про Весінньо-Літню кампанію УНР 1919 року? На здобутті Києва наприкінці літа - 28-30 серпня 1919. Все! Встигли! Вибили красних (слайди), випередили денікінців (слайди), почали готуватись до параду (оплески).
Нє, ми так не вміємо. Бо в літературі і для дорослих і для дітей - туга. Наступного дня в місто прокрались денікінці, ми знову все прої6али, що за доля в нас такая, що за карма, що за нарід, що за уряд, що за армія, що за життя, за що нам таке, горе мні, і так далі (хтось зупинить мене)
Нуль перемог. Безкінчена кількість поразок.
Все ж помріємо.( Read more... )