ще трохи детективної теми, тільки вже ближче до життя

Алі Татар-заде
ну і ще трохи детективної теми, тільки вже ближче до життя. Достоєвскій формально написав “антидетектив”, тобто коли злочинця ми знаємо одразу, а далі дивимось як його притисне Коломбо їхнього уєзда. Твір став дуже популярним, з’явилися його інтерпретації - кіношні, театральні, дійшло вже й до літератуних адаптацій. Один японець, шанувальник По, сильно втикнув в сюжет і побачив там те, чого не було в оригіналі - розвив маленьку деталь, роздув її до захопливої фабули. Через цю “деконструкцію” вже тепер і неважливо, чи мав той задум сам Достоєвскій, тому що після тих інтерпретацій твір вже зажив іншим життям. От вже і Тереза Мей, полемізуючи з солсберетськими ідіотами, не так давно згадала його вже в новом тлумаченні, так що я прикінцево зрозумів, що ця фабула “забронзовіла”.
Я ж передам її вже в третій чи четвертій похідній, адаптувавши до українських реалій.
Розкольниченко та Порфиренко
(сидять бесідують і роблять вигляд, що грають в шахи).
- Ви шпіон Москви. Немає сенсу опиратися. Ми обидва знаємо, що це так. І ми обидва знаємо, що ви вдаватимете, що це не так, і ви вдаватимете, що ви образились, але я не вдаватиму, що вірю що ви образились.( Read more... )