Stanislav Kukareka. Предновогоднее.

Не вдаваясь в курсы доллара и очистку дорог от снега, мне хотелось бы таки немного подитожить итоги года уходящего. Ну хоть немного. Но по сути. На мой взгляд главным итогом года уходящего стало весьма катастрофичное падение того что мы когда то называли "инклюзивностью институтов". Вот даже мне, который вам не раз писал что я дослиднык калу, и вообще охотник на мутантов - все менее и менее желания даже смотреть блин новости, не говоря про думать о политике. Ибо там настолько полное говно, что даже "дослидныку" противно. Градус агрессии и прочих негараздив там возрос настолько что нормальным людям делать там совершенно нечего. И к тому руку приложили все, и порохоботы, и "йульки", и националисты, и даже либертарианцы, которые на удивление ведь тоже оказались весьма агрессивны и нетерпимы. И по итогу "лезть в политику" желание отбито далеко не только у меня. И это результат вполне целенаправленных усилий кстати, это уменьшение серьезное той самой "инклюзивности", ибо политика (в разных ее проявлениях) есть таки институтом общества.
( Read more... )

В 1919 рік аж зазірати лячно - от би тільки 2019 не було так

Алі Татар-заде
минає другий рік нашої “сторічної епопеї”, настає третій. В 1919 рік аж зазірати лячно - от би тільки 2019 не було так. Чи є, справді, аналогії зі століттям до того? Нашкребти можна багато. В 1914 та 2014 Россію охопив дуже схожий шовіністичний угар. Описи іноді ідентичні. (Навіть десь траплявся нарис про кримську істеричку, полячку Поклоньскую, яка витнула щось зовсім неприличне, але патріотичне). В 1915-1916 в Криму шовінисти перейменовували німецькі поселення - на лубочні Святагорьє, Златоє Полє, Багатирскає - передчуття масового геноциду топонімики, що сталась в 1940-х. Лояльні Росії німці вимушені були тікати в Німеччину або нейтральні країни, така була травля. В ті ж роки йшла битва поміж українськими національними батальонами та росіянськими загарбниками - от тільки фронт тоді йшов Галиччиною, а не Донбасом. “Татар прижали как слєдуєт”, тоді - за лояльність з Туреччиною, і цей міф існував до 2014 року на рівні державної політики України (!) і досі живе в коментарях певних “лідерів думки”. Можна нарахувати сотні дрібнічок збігів, наслідків, як і тисячі розбігів.
Яка ж головна розбіжність? ( Read more... )

І все одне заглядати в рік дев’ятнадцятий страшно. Хто контурно пам’ятає, що там, той мене розуміє, а хто ні - зрозуміє протягом читання рубрики в 2019-м. А може і там на нас чекає багато сюрпризів?

Білоруський шверпункт, або чому саме зараз...

Костянтин Машовець
Якщо Лукашенко здаси Білорусь...
(неважливо як, сам, або внаслідок "перевороту")
а до цього все й їде...
То з стратегічної точки зору, становище України РІЗКО погіршиться. По суті, у військово-стратегічному відношенні ми, ще ДО широкомасштабного вторгнення опинимося у напівоточенні... ворогу буде достатньо перерізати комунікації на захід та заблокувати з моря підходи до наших портів (і те, і інше він цілком здатний зробити...)... далі - справа техніки...

У російському Генштабі досить чітко вирахували, що по суті, ключем до України, як, до речі, й до всього регіону, є Білорусь... її захоплення, аншлюс, чи назвіть як хочете, цілком здатне поставити Україну у військовому відношенні - майже у безвихідь...навіть примарні надії на більш-менш тривалий організований опір, в такому випадку, будуть марними
( Read more... )

Операция прикрытия агентов влияния

Виктор Небоженко
26 грудня о 16:42
Россия опубликовала новый список лиц, попавших под жестокие российские санкции. Самое удивительное, что в этот список, вероятно, попали не только проукраинские политики, но и открытые многолетние друзья Кремля, политики, которые гордились своей дружбой с Москвой, упорно не признавали ее агрессию против Украины, а также фейковые миротворцы. Сейчас в российский санкционный список попали такие оригинальные политики, как Новинский, Мураев, Добкин, Вилкул, Колесников и другие.( Read more... )

А в 2014 году Путин впервые применил чекистский прием - «операция прикрытия своего агента». Ставка была сделана на Порошенко и Кремль терпел пока тот, во время избирательной кампании, изображал из себя патриота Украины, противника российской агрессии, быстрого победителя войны. И только через год украинские избиратели поняли, что Порошенко и Путин их успешно обманули. Порошенко оказался младшим партнером Путина, что не мешает ему заигрывать с Западом, так сказать для баланса интересов и сил.
Другой пример - «кислотный» Медведчук. Это человек-парадокс.( Read more... )

Кинотриллер вместо избирательной кампании

Alexandr Kochetkov( Read more... )

Полагаю самым правильным было бы называть команду.
К примеру, премьер-министром вижу Игоря Коломойского. И всем сразу становится ясно, какой экономической политики нам ждать. Лично я бы такой выбор поддержал, потому Коломойский справится. А то, что он все равно бы «немножко шил на дому» - это на порядок меньше, чем обходится нам Петр Порошенко.
А что, «Даешь отделения Приватбанка вместо магазинов «Рошен!» - сильный предвыборный слоган. И все экономические подковырки от журналистов — к Игорю Валерьевичу, за кофе обсуждать.
А министром обороны Зеленскому стоит выдвинуть какого-то ястреба вроде Юрия Касьянова или Святослава Стеценко. Тогда понятно, почему президент должен быть миротворцем: с полноценной рвущейся в бой армией за спиной «с лысым чертом» договариваться можно.
Антиолигархическое ведомство при Зеленском мог бы возглавить Геннадий Корбан — этот всех передушит, и недостаток полномочий его смущать не будет.( Read more... )