В тилу ворога (18-19.02.2014)

Олеся Стратієнко
18 лютого


Через якийсь час ми спустились по Інститутській до Майдану, і потім на вулицю Грушевського. Ніхто не знав як події розгортатимуться далі. Ми вийшли хвилин за 15 до того, як на Інститутський почався кривавий жах і загиблі. Ті люди, що лишались там, казали, що стільки крові в своєму житті не бачили.
Біля входу в метро на Іститутській знаходиться школа. І діти в той час були на уроках. Після уроків учні виходили із школи, а біля метро трупи лежать. Я потім розмовляла з старшокласниками тої школи. Вони говорили, що трохи далі від метро, біля школи ще лежали трупи. Не знаю, чи то правда, але діти так говорили.
Ми зайшли в офіс на початку Грушевського. Ми були на другому поверсі, а на першому - шпиталь Майдану. В шпиталь заносили поранених з барикади.
Невдовзі ми побачили в вікно як ВВшники захоплюють барикаду на Грушевського. А вихід з будинку біля барикади. І таким чином нам відрізають шлях до втечі. Самооборона Майдану відстрілювалась феєрверками і петардами, але це зупиняло військових на секунди. ВВшники прорвали барикаду з лівого боку. Вони спускались по східцям поруч з Парламентською бібліотекою і зліва зайшли в тил барикади. Тим, хто був на барикаді, довелося швидко відступати вздовж стіни під нашими вікнами. У тих хто був в будинку вийти з нього шансів не було.
Ми стояли біля вікна. Ігор і я знімали відео, як захоплюють барикаду. Оля стояла поруч.( Read more... )

Чому Майдан'14 стався таким, яким стався

Алі Татар-заде
Сі думки були в мене ще тої зими, потім їх витісніли гарячі події - окупація, вторгнення, війна.
Але зараз я повертаюся до одної думки, яка чітко застрягла тоді у мене - спочатку навіть не думка, а чуйка, відчуття, враження, і воно не з тих, яким радієш. Воно з тих, які маєш як передчуття, не добре і не погане, а неминуче.

Майдан'04 був недоробленим.
Як би сказали класові теоретики, "незавершена" революція.
Десять років всі готувалися до реваншу.
Всі: ми, помаранчові.
Вони, баклажанові.
І ВОНИ, росіянці.

У повітрі десять років висіли звуки помахів п'ястуками після бійки, якої не сталося.
В помаранчів закріпла думка, що тре було рішучіше вимагати вичищення кучмівської влади.
У баклажанів - впевнення, що треба було одразу дати помаранчам в морду.
І ті, і другі часто писали, що безкровна революція - не революція. Я мимоволі здригався, коли бачив такі рядки, але відчував, що вони праві. ( Read more... )

Вопросы философии

Stanislav Kukareka
Вот тут г-ном Аваковым и прочими там Маршалами был в который раз поднят сакраментальный вопрос, а можно ли стрелять в ментов? Вопрос хороший. И те кто вопрос сей поднимали - имеют однозначные ответы,( Read more... )

Менты наполягают что они (и кстати - только они) имеют право. В случае если "ощущают угрозу". Причем именно угрозу себе. И даже не просто "угрозу", но даже и "недостаток уважения", ага, неподчинения какие-то и т.п. Тогда можно все, ибо они все - редиски. А вот всем остальным - нельзя. А почему? То есть мы финансируем ментов (а там огромные деньги кстати, это министерство с самым большим бюджетом) для того что бы менты могли себя "защитить от угроз" в том числе стреляя мирных граждан? Это для этого мы им зарплату платим, бронежилеты покупаем, и даже не только броники но и пистолеты, автоматы и патроны? Клево.

Так вот господа, либо в пидарасов стрелять можно (и тут уж все равно, в форме он или не в форме) или таки вообще нельзя ни в кого, и при том никому. В том числе кстати и ментам. Но тогда зачем им пистолеты? И думаю пока мы в этом вопросе не наведем полную ясность, и не определимся таки что кому почем - то ни о каких "реформах МВД" и прочем "наведении законности" речь не идет. Ибо вопрос тут даже не в том как оперу отстреливаться от бандитов на малине, вопрос в том что всилякое ОБХСС уже заходят в офисы "на познакомиться" строго с автоматчиками в балаклавах. И ложат мордой в пол кого попало. Исключительно для создания "рабочей атмосферы" так сказать, а даже не потому что жутко боятся трех предпенсионных бухгалтериц. И это не нормально, не нормально это, господа... Надо что то решать.

Обзор, часть 4

Костянтин Машовець
Сегодня поговорим о наиболее проблемном и одновременно «распиаренном» участке всей зоны АТО. От «республики МОСТ» до опорника «Шахта» на севере Авдеевки. С точки зрения позиционной войны и вообще боевых действий это наиболее концентрированное «сборище» того, что постоянно волнует наше общество и постоянно «взрывается» как непосредственно в СМИ, так и в прямом смысле этого слова, на передовой. Судите сами, этот участок, расположенный сразу на северо-западной окраине Донецка, представляет собой крайнюю точку продвижения украинских войск к центру столицы всея ДомбабвЫ. По сути, именно с этих позиций ВСУ при определённых условиях и при появлении таких возможностей, одним коротким рывком могут выйти в центральную часть Донецка – через Киевский район, вломиться в Ворошиловский и Калининский районы города. Собственно, потому и вызывают в информационном пространстве всегда бурю любые события на этом участке. Будь то, продвижение украинских войск на промке, боевые действия в районе ДАП-а, массированные обстрелы Песок или Авдеевки, борьба за «Алмазы», стрельба оккупантов по вентиляционному стволу шахты «Путиловская» (так называемая «шахта Бутовка») из танков, или оборона украинскими войсками позиции «Зенит» и т.д. Всё это вызывало, вызывает и я думаю, будет вызывать не только значительный резонанс в информационном отношении, но и несомненно будет приковывать к себе внимание военного командования противостоящих сторон именно по вышеуказанной причине.
Итак, попробуем оценить возможности ватноголовых оБИзян развязать на этом участке широкомасштабные боевые действия.( Read more... )